В американському штаті Коннектикут мешкає доволі велика українська діаспора. Нині ці люди всіляко допомагають підтримувати волонтерський тил і наших військових. Як і всюди по світі.
Українці об’єднуються у різні ініціативи, проводять мітинги та благодійні акції. Вони шиють, печуть та продають усе, що можна, аби зібрати гроші на найнеобхідніше для перемоги, пише Репортер.
У кожному місті
Про волонтерські ініціативи українців Коннектикуту Репортеру розповіла прикарпатка Мар’яна Магаляс. Вона вже кілька років мешкає у місті Бриджпорт, де є аж дві українські церкви. При одній з них і збираються членкині 73 відділу Союзу українок Америки, до якого належить і Мар’яна.
Перед Великоднем жінки пекли паски на продаж. Вторгували понад 2000 доларів. Потім ще робили благодійний обід до Дня матері. Усі зібрані гроші віддали на допомогу Україні.
Дуже активна, каже Магаляс, українська церква у Нью-Гейвені. Тут розташований знаменитий Єльський університет. У церкві постійно проводять збір допомоги.
Ще в одному містечку штату Коннектикут – Саутпорті – роками діє український клуб. Нині він став волонтерським штабом.
Читайте також: Сукня свободи. Як франківський бренд Framiore завойовує світ і виховує свідомість (ФОТО)
Його керівник Роман Станіславський організував збір речей для передачі в Україну, – розказує Мар’яна. – Це одяг, медикаменти та продукти, які довго зберігаються. Ще активно долучаються наші україночки з б’юті-краси. От, одна косметологиня почала продавати синьо-жовтий скраб-мило, а візажистка Лєна Гетьманчук і фотографиня Юля Купер організували круту благодійну фотосесію в українському стилі. У ній брали участь і американки.
Також дівчина розказує, що українці, які раніше працювали у поліції, ходили у свої колишні відділки, аби домовитися про передачу бронежилетів, шоломів та іншого захисту для військових. Американські копи без вагань відгукувалися на пропозицію щонайменше у десятку міст Коннектикуту.
Мар’яна розказує і про надзвичайний захід, який американці провели у коледжі Бриджпорта. Тут був ярмарок ремесел, мистецький аукціон, концерт. Збирали гроші для українських біженців. Мар’яна там волонтерила.
Було дуже багато виробів і що найцікавіше – більша частина не від українців, – говорить Мар’яна. – Американці шили рушники й нашивали на них соняхи. Розмальовували горщики з долярового (магазин, де все за один долар) у синьо-жовтий і в кожен ставили пакетик з соняшниковим насінням. Були футболки з мерчем про напрямок руського корабля, картини американських художників.
Магаляс каже, що це лише маленька частина того, що вона згадала.
Напхати якомога більше
Зараз дуже популярно й дієво складати Amazon-листи зі списками усього найелементарнішого, що потрібно нині ЗСУ. Маряна Магаляс дозбирує вже другий такий список.
Пояснює, що офіційний сайт Amazon дозволяє створити список речей, які тобі потрібні. Наприклад, у тебе день народження, ти у той список додаєш те, що хочеш у подарунок. Виставляєш його і друзі. знайомі тобі замовляють, оплачують і ці речі приходять тобі додому. Усе чисто й прозоро. Тож так вирішили збирати для військових.
Читайте: Далеко від дому. Як українки у Європі рятуються від війни (ФОТО)
Мар’яна Магаляс допомагає підрозділу, де воює її товариш. Розказує, що він жив і навчався у Філадельфії. Коли почалася повномасштабна війна, купив усе, що треба, і вже 26 лютого вилетів в Україну та вступив до війська.
У перші дні якось сумно зі мною говорив, а потім сказав, що є брак в елементарних речах, – пригадує Магаляс. – Нема якісних аптечок, очищувачів для води, тактичних рукавиць, окулярів, турнікетів, рацій. І ми почали це збирати.
Каже, що могли, замовили самі, а також знайомі американці поширили той лист між своїми знайомими. І так спільно зібрали усе, що просили хлопці. Там було 25 аптечок, 10 пар берців, 30 пар тактичних рукавиць, 40 ліхтариків, 5 рацій, турнікети та багато іншого.
До теми: І освітити, і приготувати. Як у Франківську жінки роблять окопні свічки для фронту (ФОТО)
Усе успішно до них дійшло. Одна жінка летіла додому й усе забрала. Це треба було бачити! – розказує Мар’яна Магаляс. – Стоїть собі проста жіночка в аеропорті, а біля неї десь 20 хлопців пакують величезні сумки по 23 кг. Там усе для військових. Польська авіакомпанія LOT зняла обмеження на перевезення багажу для наших волонтерів. Щоправда, багаж оплачувався. То ця жінка летіла з 37 валізами. Кожна по 23 кг. І ті хлопці з таким запалом їх вантажили, що ти вже не можеш зупинитись і думати: «Та якось воно буде». Ти ще більше хочеш робити, аби якось допомогти. Мені здається, зараз так почуваються всі українці, які є тут.
Зараз дівчина організувала ще один збір на Amazon. На початку червня її мама летітиме додому й усе привезе.
Прикраси боротьби й перемоги
Такі списки збирає і Тетяна Кокорська. Жінка родом зі Славути, а зараз мешкає у Стенфорді. Це велике місто Коннектикуту, українці США його знають дуже добре. З 1933 року тут діє українська семінарія.
Майже з перших днів війни Тетяна з подругами почали шити синьо-жовті сердечка на продаж. Каже, що це ідея її подруги Ірини Драган, а Тетяна запропонувала їх продавати по 10 доларів.
Читайте також: Можна вірити. Яким волонтерським організаціям Франківська переказати гроші для перемоги
Оголосили у соцмережах, що всі гроші підуть на підтримку України. Сердечка почали розлітатися, як гарячі пиріжки. – говорить Тетяна. – Усі почали скупляти, ми не встигали шити. Спершу купували українці, а потім й американці, бо це гарне й маленьке. Коли ми ще їх рахували, то продали десь 700. Зараз, напевно, є понад тисячу.
Тетяна згадує, що перші 400 сердечок продали буквально за два тижні. За ці гроші купили тепловізор для одного підрозділу, де воюють знайомі. Також співпрацюють з фондом Revived Soldiers Ukraine. Фонд діє з 2015 року й у прямому сенсі допомагає ставити на ноги поранених українських військових.
Читайте до теми: Майор Микола Левкун з Калущини на реабілітації у США завальсував з дружиною на нових протезах (ФОТО)
З цими сердечками ми відкрили свою доброчинну організацію – Blue and Yellow Ukraine, – каже Кокорська. – Сформувався кістяк – крім мене, є Ірена Драган, Степан Драган та Марта Янів. Також маємо 23 волонтерів, які долучаються, коли можуть. І далі штопаємо та продаємо сердечка. Один українець, який має свій магазин, узяв у нас 100 штук. Продав за пару тижнів, гроші віддав нам, а це вже 1000 доларів. Позавчора були на благодійній вечері й там гостям продали 50 сердечок. У Стенфорді українці та американці багато всього організовують для підтримки України – майже кожен день.
Тетяна розказує, що за вторговані гроші на тижні вже вислали 30 пар берців на Київ. Зараз мають ще 20 пар, але ще треба стільки ж дозбирати для хлопців на Харків.
А ще вона вже 10 років працює фітнес-тренеркою й придумала організувати благодійні заняття Sweat for Ukraine під українську музику. Каже, на першому занятті в лютому зібрали 10 000 доларів. Рекомендований внесок був 15 доларів, але люди давали значно більше.
На занятті були переважно американці, – згадує Тетяна. – Вони дуже підтримують Україну. Кажуть, те, що ми робимо – захищаємо себе і свою незалежність – це для них приклад. Для них це щось неймовірне, і вони мають велике бажання долучитися до чогось доброго. Дуже хочуть помогти.
На другому спортивному занятті Тетяна зібрала 2696 доларів. Каже, найближчих вихідних буде робити йогу в парку. То один американець запропонував провести заняття з йоги для благодійного збору в Україну.
А ще Тетяна тішиться, що часто бачить їхні сердечка у машинах на дзеркалі. Чіпляють їх як українці, так і американці.
Ще люди хочуть такі сердечка на ялинки, – говорить Тетяна Кокорська. – Думаємо, що під осінь у нас буде ажіотаж. Ще б Україна до того часу перемогла, то це був би символ не тільки боротьби, а й перемоги!
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.