Яку каву готував Іван Франко, що любив їсти, де та з ким гуляв вулицями міста, франківцям і туристам розкаже екскурсійний проєкт «Гастромандрівка слідами українських літераторів». Стартує вже наприкінці жовтня. Під час маршруту навіть можна спробувати те, що їв Каменяр.
Обіцяють, що буде інформативно й дуже смачно, пише Репортер.
Вареники з афинами
Проєкт «Гастромандрівка слідами українських літераторів» переміг у конкурсі Українського культурного фонду. Його реалізує Верховинська селищна рада спільно з громадською організацією «Дорога смаку Прикарпаття».
Готують дводенний гастрономічний екскурсійний тур Верховинщиною і будуть розказувати про відомих літераторів, які народилися на Гуцульщині чи часто бували, як відпочивали та що любили поїсти. Про Гната Хоткевича розкажуть у Красноїллі, у Криворівні – про Параску Плитку-Горицвіт, у Верховині – про Петра Шекерика-Дониківа, а у Буркуті – про Лесю Українку.
Читайте також:
Богдан Бенюк у Франківську: «Уся надія на телевізійний ящик»
Одноденний маршрут у Франківську – про кулінарні вподобання Франка. Його розробив ресторатор Віталій Качкан. Саме він нещодавно проводив тестову екскурсію для цікавих франківців.
Маршрут триває понад три години і має чотири основні локації. Починається все у ресторації «Мулярових». Тут буде найбільше історичного екскурсу, але й не бракуватиме смаколиків.
«Ми пов’язані зі Стефою Муляровою, яка мала тут кам’яницю і великий двір з гарним садом, – розказує Віталій. – Той сад межував з будинком на Січових Стрільців, 24, де було товариство «Українська бесіда». І тут у 1913 році був літературний вечір, де Франко читав «Мойсея». Після офіційного зібрання у дворі була неформальна частина з частуваннями».
За словами Качкана, під час інавгурації єпископа Григорія Хомишина Андрей Шептицький особисто запрошував пані Мулярову готувати страви. Каже, оскільки ця локація у ті часи була таким собі місцем зібрань, пов’язана з тим двориком і стравами, що готувала пані Стефа, то почати екскурсію вирішили саме звідси.
До речі, у «Муляровій» подають Франкові улюблені вареники з афинами.
Читайте:
Не той малюнок. Як насправді виглядала Тисменицька брама у Станиславові (ФОТО)
«З напоїв є триповерхова кава, яку він любив і особисто готував щоранку, – продовжує ресторатор. – Це міцна кава, збиті вершки, цинамон, а третій поверх – завжди мало бути печиво. Франко багато їздив і бачив. Докторантуру він закінчував у Відні, бо у Львові йому відмовили. І саме там, думаю, «присів» на таку каву».
Три любові та дві страви
Інформації й гастродосліджень щодо Івана Франка не бракує. Тим більше, говорить Віталій Качкан, є багато літератури від його дітей, зокрема сина Тараса, який видавав багато кулінарних книжок. Також є книги невістки – Ольги Франко, вона повністю передає родинну кухню. Тож зібрати інформацію з гастрономії письменника не склало багато зусиль. Натомість, каже ресторатор, відкрив для себе самого Франка.
«Його доля, особливо останні роки життя, як вони були пов’язані з тим усім, що він переживав у нашому місті, – розказує Качкан. – Вірш «Тричі мені являлася любов» – це про три його кохання. І всі ці три жінки тісно пов’язані з містом, і є місця, де він був з ними».
Наприклад, з третьою своєю любов’ю – Целіною Журовською Франко прогулювався в районі Бельведеру. Тоді це була малозаселена, лісиста місцевість. І друга локація за маршрутом – ресторан-антикварня «Шпиндель», яка й розташована в тому районі. Оскільки Франко любив дві речі – ловити рибу та збирати гриби – то тут готують грибні вушка за рецептурою родини Франків.
«Целіна Журовська переїхала до міста зі своїм чоловіком і жили вони на Шевченка, – розповідає Віталій Качкан. – Коли чоловік помер, вона залишилася у місті ще на два роки, але вже тоді винаймала житло на Бельведері. Франко приїздив до неї, і вони прогулювалися якраз цим гаєм».
Інша локація – етнокухня «Традиція». У районі вокзалу мешкала ще одна кохана жінка Франка – Юзефа Дзвонковська.
«Вона жила там, де зараз південне крило локомотиворемонтного заводу, – говорить Віталій. – Франко свого часу навіть хотів з Михайлом Павликом заснувати тут якусь сільськогосподарську громаду. Збиралися щось вирощувати, продавати. Розраховували на те, що мати Юзефи їм продасть землю на відтермінування, та коли та відмовила в одруженні, то й питання землі відпало. Тож Франко міг цілком ймовірно жити не у Львові, а у Станиславові».
А ще з Юзефою Франко любив гуляти міськими валами. У кам’яницях між Франка та Грушевського у них жила подруга, до якої вони часто заходили на чай з повидлом з ружі.
Але у «Традиції» готують засипану капусту – традиційну бойківську страву, адже Іван Франко був бойком.
Їжа наближує
І нарешті – остання локація гастротуру ресторан «Франко». Качкан розповідає, що перший раз у Станиславові Франко був у 1880 році, як арештант.
«Він день провів у поліцейському постерунку, а на ніч його мали перевести в ратушу – у підземні каземати, – додає Віталій. – Друзі підтримали його передачею, це був галицький пляцок. І в ресторані «Франко» – у зв’язку з назвою й тим, що він розташований на тому місці, де проводили Франка й передали йому той пляцок – готують «Мандариновий сирник» за давнім галицьким рецептом».
За словами Качкана, локацій може бути значно більше, але то вже занадто. Той маршрут, який розробили, – оптимальний, аби з користю провести час.
Отож, наприкінці жовтня, якщо не буде карантинних обмежень, можна буде записатися на екскурсію на сторінці проєкту в мережі Facebook. Також всю інформацію можна буде отримати у кожному з цих чотирьох закладів, адже готують карту маршруту з програмою. Ще у кожному закладі буде таблиця з QR-кодом, де можна отримати ще якусь інформацію. Тобто людина може й сама собі влаштувати екскурсію та скуштувати те, що їв Франко.
«Метою цього проєкту, що по Франку, що по інших письменниках, є наближення їх до наших реалій, – каже Віталій Качкан. – У школі нам їх показували десь там далеко, вони класні й високі, а тут вони ходять і збирають гриби, їдять грибні вушка і через це до них можна бути ближчим, розуміти їх більше. Наш Франко на логотипі – він доступний, веселий. Хотілося, аби він був посеред нас як звичайна людина, а не як класик з постаменту. І через їжу взагалі легше пробивати такі речі. Їжа – вона єднає і наближує».
