Кожній дитині потрібна любляча сім’я, а у час війни це відчувається ще гостріше. Та разом з тим війна перевернула життя кожного з ніг на голову. І може видаватися, що зараз далеко не найкращий час для того, щоб взяти у свою сім’ю дитину…
Репортер дізнавався, як за рік війни змінилися справи з влаштуванням дітей у сім’ї у Франківській громаді.
Діти чекають завжди
«Це історія про чотирьох діток, надзвичайних дітей: відкритих, добрих, щирих, зі своїми мріями та бажаннями. Назарчику 13 років, Яні -12 років, Роксолані – 6 та Михайлику 1 рочок.
Дівчата люблять співати, малювати й танцювати. Назар – майбутній військовий, мріє побувати на сході нашої країни. Михайлик – маленький усміхнений хлопчик, який потребує турботи мами й тата.
Діти позбавлені батьківського піклування – рішенням суду їхніх батьків позбавили батьківських прав.
З дитинства діти дуже самостійні, старші діти доглядають та турбуються про менших братика та сестричку. Наразі вони тимчасово перебувають у закладах соціального захисту дітей.
Діти з нетерпінням чекають на люблячу та дружню сім’ю, яка зможе зігріти їхні маленькі серця, подарувати тепло та затишок: усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків».
Це нещодавній допис на сторінці Служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради. Дітям шукають сім’ю і не тільки цим чотирьом.
Очільниця служби Ірина Рохман каже, якщо брати цифри за 2022 рік, то загалом у Франківській громаді є 178 дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування. З них 131 дитина живе з опікунами. Інші – у прийомних сім’ях чи дитячих будинках сімейного типу.
Але наразі є 15 дітей, які перебувають на повному державному забезпеченні. Це діти, які живуть у долинському «Теплому домі», Залучанському дитячому будинку, і ті, що вже вчаться у коледжах чи технікумах.
І це саме ті діти, для яких шукають сім’ї.
У війну інакше і не дуже
Якщо ми говоримо про час війни, то кількість статусних дітей (діти-сироти і діти позбавлені батьківського піклування – ред.) збільшилася. Не значно, але збільшилася, – каже Ірина Рохман. – Напевно, у зв’язку з тим, що помирали одинокі молоді мами. Якщо не помиляюся, то у липні ми взяли троє таких діток. На жаль, якось так склалося.
Також зараз у громаді є 29 дітей, позбавлених батьківського піклування, які перемістилися до нас із зони бойових дій.
На початку війни їх було набагато більше, приїжджали дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. Але це переважно було транзитом, вони їхали далі закордон, – пояснює очільниця служби. – Тих 29 дітей, про які я говорю зараз, то по троє дітей у нас живуть у прийомних сім’ях, п’ять – у дитячому будинку сімейного типу. Ще двоє у патронатних сім’ях – ми надали їм статус у зв’язку з тим, що територія, звідки вони, зараз окупована, і мама не може приїхати. Й інші діти у нас повному державному забезпеченні – вчаться в коледжах і технікумах.
Звучить несподівано, але за цей рік зросла і кількість охочих взяти до себе дитину. Хоча дещо таки не змінилося – традиційно хочуть маленьких.
Таке кліше – хочемо дівчинку, голубооку, до трьох років, – каже пані Ірина. – Але у нас діти 10 років і старші. Є сімейними групами. Тобто якщо позбавлення батьківських прав, то це позбавлення на 2-3 дітей – скільки мама має на той час. Зазвичай, це одинокі мами, які зловживають алкоголем чи іншим способом неналежно виконують свої батьківські обов’язки. І рідних ми не можемо розділити. У нас є діти 14-16-17 років. Дорослі діти, вони вже знають, що хочуть.
І сім’ї вони всі хочуть, продовжує Рохман. Коли спілкуються з дітьми, то це дуже сильно відчувається. І та потреба зараз, у час війни, ще більша.
Напевно, всі ми зараз відчули, наскільки важлива сім’я, як важливо мати поруч найрідніших. Тому я заохочую усіх, хто буде це бачити, чути, читати, хто має можливість… хоча б подумати, поцікавитися тим, щоб взяти в сім’ю дитину.
Сім’я буває різною
У службі пояснюють, що пріоритетна форма – усиновлення. Тобто, коли є мама, тато, спільне прізвище і т.д.
Дитина у сім’ї, щаслива. Ми щасливі, приходимо раз на рік подивитися, чи все добре, – каже Ірина Рохман. – І того року, до речі, мали випадок, коли прийомна сім’я усиновила своїх трьох уже дорослих дітей.
Виплати при усиновленні від держави – як при народженні дитини.
Наступна можлива форма – це прийомні батьки.
Ми завжди дуже вдячні цим людям, – продовжує пані Ірина. – Зазвичай, вони беруть дорослих дітей. І, звісно, якщо дитинка зі статусом сироти чи позбавленої батьківського піклування, то у прийомних батьків, вона не втрачає статусу і пільг.
Тут можливі два варіанти. Прийомна сім’я – це коли на вихованні до чотирьох дітей включно. Дитячий будинок сімейного типу – якщо п’ять і більше дітей.
І маємо велику радість, вперше в нашій Франківській громаді буде дитячий будинок сімейного типу – це в Березівці, – ділиться керівниця служби. – Ми вже знайомимо наших кандидатів з дітками. Вже вони їздили в Долину, де наразі живуть діти…
Про сімейну пару, яка вирішила організувати цей будинок, в службі розповідають, що в тих людей уже є дорослі діти. А самі вони мають багато енергії та можливостей, великий гарний будинок, добрі погляди щодо виховання і хочуть цю енергію і любов віддати іншим дітям.
Читайте: Теплий дім. Як на Прикарпатті дають прихисток мешканцям дитбудинків, що рятуються від війни
Як це все відбувається на практиці?
Коли є вже погодження кандидатів від центру соціальних служб, є висновки комісій, що все гаразд, тоді запрошуємо пару до нас, у нас є папка зі справами дітей, які перебувають на повному державному забезпеченні. І ми розповідаємо батькам про кожну дитину, – пояснюють у службі.
Потім уже приїжджають в дитячий будинок чи, де ще перебувають діти, і спілкуються.
При першому спілкуванні обов’язково має бути працівник служби, й батьки мають до 10 днів, щоб вирішити, чи продовжувати спілкування, чи брати дитину, чи – ні…
Наразі у планах цієї пари взяти 6 дітей.
І третя форма – це опіка. Переважно під опіку (діти до 14 років – ред.) чи піклування (діти після 14 років – ред.) беруть родичі. І у Франківській громаді наразі є 131 така дитина.
При опіці є виплати на кожну дитину по 2,5 прожиткових мінімуми. А якщо дитина має фізіологічні вади – 3,5 прожиткових мінімуми.
Аналогічно виплати має прийомна сім’я. Тільки тут ще є грошове забезпечення для батьків вихователів – 2 400 грн на місяць.
Момент, про який важливо згадати.
Усі кандидати на те, щоб взяти дитину в сім’ю, повинні відповідати певним вимогам, пройти навчання у центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді й отримати звідти відповідне погодження.
Навчання в центрі є обов’язковим для всіх: і усиновлювачів, і прийомних батьків, – наголошує Ірина Рохман. – І ще раз хочу звернутися до всіх, хто може, – хоча б поцікавитися, подумати, розглянути варіант, щоб взяти дитину у сім’ю.
Авторка: Женя Ступ’як
Comments are closed.