Ще три роки тому вони робили прекрасні творчі речі. Кожен з них був чудовим керамістом, художником, кушніром, ковалем. Але коли почалась велика війна, вони все залишили й узяли до рук зброю, аби захищати своїх рідних та свою культуру. Тож викладач Косівського інституту прикладного мистецтва Василь Дутка хоче намалювати портрети усіх випускників інституту, які нині на війні, пише Репортер.
«Наші випускники-захисники»
За словами пана Василя, ідея виникла спонтанно. Коли у нього була виставка в Коломиї, на неї прийшов його колишній студент Василь Русак. Він військовий, якраз був у відпустці. Після розмови з ним Василь Дутка взявся малювати його портрет. А тоді почав дізнаватися про інших своїх студентів, які на війні, й не тільки своїх, і також їх малювати.
Відтоді я прошу своїх випускників, аби вони надсилали фото – щоб я міг скомпонувати графічні композиції, – розповідає пан Василь, розкладаючи портрети на столі. Наразі має їх 13.
Каже, на фронті багато випускників інституту з якими ще не сконтактував, але шукатиме кожного.
Це важливо і для нашого навчального закладу, та й в цілому, адже зараз це актуальна тема, – говорить Дутка. – Це діти, вчорашні студенти, які вчилися ліпити, малювати, щось робити з дерева, з металу, з кераміки. А війна змусила їх взяти в руки зброю.
Отож, якщо пан Василь дізнається про якогось випускника косівського інституту на фронті, то пише йому і розказує про свою затію – серію портретів, яка нині має робочу назву «Наші випускники-захисники».
13 портретів
За словами художника, хлопці дуже раді. Коли пан Василь надсилає їм фото портретів, то дякують і потім пересилають їх рідним. У майбутньому Дутка хоче зробити виставку. Також мріє про альбом, який можна було б представляти й дарувати на міжнародному рівні, аби інші бачили, які в нас неймовірні люди.
Мене самого вразило, що, наприклад, хлопці, які все життя малювали, а зараз на війні, й то не прості солдати, – говорить Василь Дутка. – Вони дуже швидко навчилися тому, що треба на війні, й успішно воюють. Це щось таке неймовірне.
Пан Василь показує портрет Сергія Люльки, який підбив російський танк. Викладає інший портрет – свого колишнього студента з монументального живопису Дмитра Упольнікова. Розказує, що він був найкращим рисувальником у групі, а зараз командир мінометного розрахунку.
До теми: Мінометний розрахунок «Художника» до роботи підходить творчо (ФОТО, ВІДЕО)
А це також унікальний хлопець – Роман Кравчук, – говорить Дутка. – Закінчив відділ художнього декору. Після того навчався в Київській національній академії мистецтв і до війни очолював спілку художників у Черкасах. Молодий хлопець, був чудовим живописцем, зараз він заступник командира десантно-штурмової роти. У нього в руках нагорода «За доблесть».
Наступним показує портрет кераміста Мирослава Романіва. На іншому рисунку – ще один студент Дутки з відділу живопису – Павло Вільховецький. Далі – Богдан Забарило з відділу художнього металу.
Цей хлопець також з відділу художнього металу, на жаль, він загинув – Руслан Яремин, – говорить пан Василь. – Там на задньому плані видно австралійську бронемашину Bushmaster.
З джавеліном на портреті стоїть однокурсник пана Василя – Орест Сем’янів. А випускника й викладача відділу художньої кераміки Віталія Гриньківа Дутка намалював босим на бронетранспортері, під час відпочинку.
Уже з війська повернувся один із наших найстарших випускників – Андрій Єфименко, – говорить Дутка. – Він навчався на відділі художньої шкіри. Талановитий був студент. Його дипломна робота досі є в нашому музеї. Повернувся з війни та працює далі у нашій майстерні художньої шкіри і Богдан Пророк.
Розказує Василь Дутка і про ще одного викладача, який повернувся з війни, – Миколу Багняка. Але його портрет поки що не малює.
У нього нема жодних фото з війни. Був обстріл і все погоріло, зокрема й телефон. Він ледве лишився живий, – розказує Дутка. – Я йому кажу: «Ну нічого, Миколо, ми тебе одягнемо знову у форму і скомпонуємо». Зараз працюю над портретом Василя Фисюка. Він навчався у нас на відділі художнього металу. Добровольцем пішов з другого курсу на війну. Я якраз розпочав цей рисунок, може, за кілька тижнів закінчу. Малюю, коли маю паузу, бо решту часу займаюся зі студентами.
У планах і портрет відомого музиканта, кобзаря Тараса Компаніченка. Він також навчався у Косові – на відділі художньої шкіри.
Я йому написав, Тарас відповів, що цікаво, але зараз він дуже зайнятий, – говорить Василь Дутка. – У нього буває по три концерти. Він перед військовими виступає.
Читайте також: Історія «Баса». Чому розвідник Богдан Басовський тримає на Донбасі трембіту (ФОТО, ВІДЕО)
Мирні стали войовничими
За словами художника, йому хочеться, аби кожен рисунок був унікальним й не повторював попередній.
Аби не було так, знаєте, рівно всі стали, як на паспорт, – посміхається Василь Дутка. – Хочу, аби він був цікавий з художньої точки зору. Тому придумую композицію, певний художній образ, аби якась тема прозвучала. Аби не просто був портрет, як на фото. Отут, де Василь Русак з хлопцями, на передньому плані є англійська гармата. Вона дуже важка. Я йому кажу: «Василь, а ви можете мені гармату так повернути, аби я трошки ствола більше побачив?». А вони жартують, що це, мовляв, вам не в аудиторії. Їм цікава така співпраця.
Над кожним портретом Василю Дутці важко працювати емоційно. Каже, під час роботи думає про хлопців, що вони там щодня ризикують життям.
Але коли надсилаю їм ті рисунки, то кажуть, що їх це морально підтримує, – каже пан Василь. – Вони всі були мирними людьми. От, наприклад, Дмитро Упольніков дуже любив ходити в гори, любив природу. Які там войовничі? Василь Русак красиві речі кував з металу, художні такі. Віталій Гриньків – гарний майстер по кераміці. Богдан Пророк – дуже добрий майстер по шкірі. А Кравчук – прекрасний живописець, а став десантником. От як життя може заставити людей стати войовничими!
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.