Романтично-еротичні ігри для пар, чашки, шкарпетки, шопери з кумедними написами, унікальні настолки і соняшникове насіння під промовистою назвою «Лупиздрики». Про все, що можна знайти в її крамниці подарунків «Ейнштейн», Людмила Небор може розказувати, напевно, годинами. Власна справа була її давньою мрією, а після загибелі чоловіка дала їй сили рухатися далі.
Мрія була завжди
Коли чоловік загинув, мій стан був дуже тяжкий, як і у всіх нас, хто втратив рідну людину на війні, – ділиться Людмила Небор. – І я розуміла, що треба щось вирішувати, кудись рухатися далі.
Андрій Небор пішов на війну ще у 2014 в лавах добровольчого батальйону поліції. Після чотирьох років АТО демобілізувався. Тож сім’я добре знала, що таке війна. З початком повномасштабного вторгнення він вступив до ЗСУ і пішов на фронт. Андрій загинув на Луганщині у травні 2022 року.
Читайте: Вони загинули за Україну. Старший сержант Андрій Небор
Його сім’ї – дружині Людмилі та дочці Ангеліні – довелося вчитися жити інше життя, без Андрія, але з теплом спогадів про нього.
У нас з ним була мрія, точніше, мрія була моя, а він мене підтримував в цьому, – каже Людмила. – Що треба мати свій бізнес. Ми планували давно, але не виходило, бо був то ковід, то ще щось. А потім війна, і він загинув. І я розуміла, треба щось робити.
Тож коли жінка побачила, що на продаж виставили готовий бізнес, не вагалася ні хвилини. І, як гордо каже зараз, у квітні 2023 року вже стала повноправною власницею магазину «Ейнштейн».
Я завжди хотіла бізнес, пов’язаний з подарунками, з якимись виробами, що дарують людям радість, – каже вона. – Бо я це люблю, мені приємні такі речі.
І власна справа, до якої горіли руки, стала дуже помічним моментом у їхньому з дочкою житті.
Воно настільки переключає, що ти просто не маєш часу думати про свою втрату. Щоб ви розуміли – перших три тижні я все вимивала, викладала, і коли приходила додому, просто падала пляцком. Не чула ні ніг, ні рук, голова не працювала. Моя дитина їсти зготує, каже – мам, поїж. Я – окей, дякую, доцю. Я просто падала, не мала часу думати.
І разом з тим, пригадує жінка, вони завжди з Ангеліною сідали та обговорювали: наш тато саме цього хотів, він завжди казав – ти це зробиш, ти можеш.
Читайте: Хліб від «Мурашки». Ветеранка Оксана Любінець втілила давню мрію та відкрила у Тисмениці пекарню
Знаєте, коли робиш те, що тобі подобається, то розумієш, що трохи легше жити, – посміхається Людмила.
«Ейнштейн» поможе з Валентином
В «Ейнштейн» ми завітали якраз на порозі Дня святого Валентина. І Людмила одна за іншою показує ігри та розважалки, які можуть бути небанальним подарунком для коханих.
Ось на цій поличці у нас ігри 18+: «Було не було», «Сексологія», «Love фанти», «Морський бій. Постільна версія», «Правда або дія», – розказує вона. – Ось тут у нас різні приколи для дівчат – їх на дівич-вечір часто беруть.
На прилавку стоять невеличкі букетики, хлопці їх можуть взяти дівчатам, як доповнення до подарунка, каже Людмила. Виявляється, це її власні вироби – стабілізовані квіти, вони зберігають свій вигляд до п’яти років.
Це квітка, з якої витягнута волога, а наповнена вона гліцерином, це моє хобі таке, – посміхається власниця крамниці.
На тому ж прилавку жуйки під кумедними назвами «Креативін» і «Роздуплін». А ще «Лупиздрики» – соняшникове насіння. Хлопчача версія – «Для крутих пацанів» і дівчача «Наплюй на все, ти – богиня».
Дуже ходовий у нас товар, бомбезний, – сміється вона. – А ще є печиво з передбаченнями до Дня Валентина.
Іншу стіну займають ігри для дітей та дорослих – «Монополія», «Шевченко питає», «Хто вдома головний», «Як я цього не знав», «Кіномани», «Мемологія», «Знайди шпигуна», «Нерозкриті справи».
Величезний вибір “кубиків-рубиків”, шкарпеток, кружок, шоперів. А ще солідні набори для покеру, подарункові бокали та келихи.
В магазин вкладено дуже багато сил, я все переробляла по-своєму, дозамовляла інший товар, три місяці сама торгувала, щоб зрозуміти – чого хоче мій покупець, – розповідає Людмила. – Не все так гладко йшло, бо багато баз, з якими ми співпрацювали, розбомбили – це Одеса, схід України. Не було постачання того товару, який хотілося мати, але ми потрошки виходимо на інших постачальників.
Жінка каже, на початках вони не думали, що то має бути бізнес, пов’язаний саме з якимись приколами, воно просто попало таке.
Читайте: «Добрий день, еврібаді»: як родина маріупольців робить у Франківську шеврони й патчі
І ти розумієш, що це саме те, чого ти хотів. Це твій спосіб життя. Ми завжди були веселі, тому треба далі жити й радіти життю.
Те, що тримає
Якраз після навчання до мами в магазин приходить Ангеліна. Дівчині вже 16 років, Людмила з гордістю розповідає, що дочка поступила вчитися на напрямок «Підприємництво і торгівля».
Щоб мати вже якусь базу, досвід у веденні справ, – бо от каже мені: мамо, я ще нашого магазину у Коломиї не бачу, у Львові. Ми плануємо розширюватися однозначно, але знову ж таки – треба трошки часу, – говорить Людмила.
Ангеліна приходить у формі, у коледжі нині були заняття з військового вишколу.
На цей раз склала автомат, не посоромила пам’ять тата? – жартує Людмила.
Склала, – з гордістю відповідає дівчинка.
Обидві сміються. Людмила пояснює, що минулого разу в Ангеліни щось не виходило з тим автоматом, то вчитель жартував, як це в дочки такого батька може щось не вийти?
І хоч це й жарт, але, як кажуть мудрі люди, в кожному жарті є частка правди.
Читайте: Майстри «BatArt» у Франківську показали вироби про боротьбу (ФОТО)
Окрім виховання дочки, справ у крамниці, хобі з квітами, Людмила тісно спілкується з іншими дружинами захисників.
Ми з дівчатами дуже часто зустрічаємося, особливо, коли їдемо на могили, ми вже там як рідні, як сім’я – з усіма обнімашки, – посміхається вона. – Знову ж таки кожна по своєму переживає, більшість пережило, хоча… Хто би що не казав, а час притуплює і ми трошки по-іншому на це дивимось.
Авторка: Женя Ступ’як
Comments are closed.