На телебаченні, на вулиці та в інтернеті часто можна побачити рекламу онлайн-кредитів: швидко, зручно, безпечно.
«Репортер» взявся перевірити, наскільки це правда.
Віддавати краще вчасно
Зареєструвалися в одній із онлайн-контор, пізніше встановили мобільний додаток для зручності. Далі все просто. У додатку вказуєте свої особисті дані – номер, серію паспорта, місце реєстрації, місце роботи чи навчання, ідентифікаційний код. Якщо працюєте, то ще треба розмір зарплати. Потім ще потрібно вказати свої середні витрати на місяць і дату отримання наступної зарплати. Наприкінці – номер картки, на яку хотіли б отримати гроші. Позичили 1500 грн на один день під 1,3 % на день. Після того з’явилась угода, яку треба прочитати й погодитися з умовами. І навряд вони це все перевіряють, бо гроші впали вже через хвилину.
Якби віддали вчасно, тобто рівно через добу, то заплатили б 19,5 грн відсотків. Але вирішили ризикнути та прострочити платіж на цілих п’ять днів. Уже через добу бот надіслав нагадування: «Ви близькі до того, аби прострочити кредит, вам дається бонусний час – одна година».
Наступного дня почалися телефонні дзвінки зі стаціонарного столичного телефону. Дзвонив робот, разів 10-12. Відтак на електронну пошту прийшло повідомлення, мовляв, ви боржник, і якщо протягом тижня не віддасте гроші, то, крім відсотків, доведеться платити пеню – 1,7 % щодня від суми кредиту.
Читайте: Руслан Марцінків вважає, що «Слуга народу» захоче зганьбити місцеву владу, – інтерв’ю
На четвертий день скористалися послугою «пролонгація», але за умови, що доведеться додатково віддати пеню, яка накапала за ці дні. Кредит закрили на наступний день, загалом віддали 1534 грн, збитки – 34 грн і трохи нервів.
Через день знову спробували позичити – без проблем. Взяли 300 грн, віддали одразу, відсотків – 3 грн. Ото і вся історія.
Втекти не вийде
Андрію 23 роки, він з Івано-Франківська, прострочував онлайн-кредити кілька разів, прізвища просив не називати. Каже, є шанс викрутитись, але краще не ризикувати.
«Справа в тому, що на деяких фірмах, які дають кредит в інтернеті, погано написаний договір, є нюанси, через які можна перескочити, – говорить Андрій. – Ти можеш довго не платити, але будуть наростати відсотки, тобі будуть погрожувати, що передадуть справу до суду».
За його словами, через пару тижнів після прострочки на пошту або на телефон прийде повідомлення про те, що, крім суду, компанія змушена передати інформацію про несплату до бюро кредитних історій.
«Найгірше брати у невідомих компаній, а їх є багато, – розповідає Андрій. – Після прострочення вони щодня телефонують до тебе, до батьків, друзів, бо номери цих людей ти вказуєш при реєстрації. Якщо не йдеш на контакт, то приходить повідомлення, що твою справу викупили колектори, тож гроші з тебе вибиватимуть вони. До суду не передають, але дзвонити не припинять, поки не віддаси. Навіть якщо змінити мобільний номер, електронну пошту, банківську карту, це не допоможе – знайдуть. Втім, дзвінками та нервами усе й обмежується, бо кому ти треба з твоїми 2-3 тис грн, якщо є люди чи цілі фірми, які винні їм по 100-200 тисяч?!».
Мати голову на плечах
Адвокат Віталій Козик стверджує, що будь-які договори, укладені в електронній формі, не мають юридичного затвердження.
«У такій позиції є мінуси й плюси. Перший нюанс полягає в легкості отримання онлайн-кредиту, – розповідає юрист. – Не потрібно нікуди йти, витрачати час. Зазвичай такі кредити беруть люди віком 18-25 років, які без зайвих перешкод готові віддати від 1500 до 3000 грн. Потім ці люди через 3-4 місяці приходять до нас і кажуть, що в них заборгованість 50-60 тис грн і більше. Такі фінансові установи нараховують відсотки хаотично й без жодної логіки. Ці контори зловживають довірою, складною ситуацією людини. По факту, такі установи ризикують однією чи двома тисячами гривень, за які хтось із довірливих може віддати і 20, і 30 тисяч. Одна людина може перекрити десятьох».
Читайте також: У франківця шахраї видурили 5600 грн
За його словами, був випадок, коли до них прийшов хлопець, який взяв кредит на 7 тис грн. Його мама була за кордоном, а коли приїхала, то заплатила 62 тисячі.
«Більшість просто не читає договору, нікуди не звертаються, а вірять повідомленням, які надсилає фірма, і віддають на кілька тисяч більше. Позиція судів різна, але з боку незадоволених клієнтів є дуже мало звернень чи скарг, – каже Віталій Козик. – Навіть кредитори до суду подають нечасто. Якщо сума судового збору 3000 грн, а людина винна 4000 грн, то компанії немає сенсу судитися. Інша справа, коли це 60 тисяч».
Фінансові онлайн-компанії мають на меті одне: роздати багато кредитів. В результаті, можливо, отримають якийсь збиток від малих, на великих непогано зароблять, а в середньому опиняться в хорошому плюсі.
«Звісно, якби кожен клієнт мав свій електронний підпис, а не просто нажимав на «я погоджуюся», то компанії завжди вигравали б усі справи. Наша країна просто не готова до такого ринку, – говорить юрист. – Якщо з маленької суми приходять шалені відсотки, їх не те, що не потрібно віддавати, їх таки дійсно не треба сплачувати, бо вони нараховані незаконно. Усе залежить від фінансової грамотності споживача. Треба мати свою голову на плечах і не сподіватися, що кредит просто зникне».
