Зо два місяці тому в обласній клінічній лікарні запрацювала майстерня крісел колісних та інших допоміжних засобів. Її відкрили за допомогою організації Momentum Wheels for Humanity Ukraine. Щодня з колесами тут працює Ігор Пилипчук. Часто до нього у майстерню приходять військові, які на лікуванні, бо кажуть, що там спокійніше й місце менш нагадує лікарню, пише Репортер.
Майстерня для коліс
Будете у головному корпусі – телефонуйте, бо я можу бути по всій лікарні, – попереджає «Репортер» майстер Ігор Пилипчук.
Згодом пояснює, що не все можна занести до майстерні, наприклад, габаритні ліжка. Тому бере інструменти та йде по відділеннях. Ремонтує все, що має колеса.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ігор Пилипчук був у Чехії. Каже, міг не повертатися, але хотів бути потрібен тут. З вродженою вадою серця пішов у військкомат, звідки його відправили. Пилипчук почав волонтерити, щось ремонтувати, робити окопні свічки та інше.
Якось Леся Антонюк запропонувала йому долучитися до її проєкту «Друге життя». Його суть у тому, що люди віддають старі самокати, візочки, велосипеди, скутери. Їх ремонтують та переробляють, аби на них могли їздити навіть діти з ДЦП. Також відремонтоване віддають у малозабезпечені сім’ї, переселенцям, у дитячі будинки.
А потім знайома волонтерка дізналась, що у лікарні буде майстерня і потрібен майстер. Тому одразу ж запропонувала Пилипчуку долучитись.
Читайте також: Друге життя. Франківка Леся Антонюк переробляє старі велосипеди для особливих дітей (ФОТО)
У лікарні майстер працює щодня з 8.00 до 16.30. Також продовжує допомагати проєкту «Друге життя».
У майстерні є все, що треба для ремонту крісел колісних, ходунців, паличок та іншого.
Хіба нема, каже пан Ігор, зварювального апарата.
У п’ятницю заходив хлопець – у нього на сидінні відірвалася лямка й він, коли сідав у крісло, то провалювався, – розказує Пилипчук. – Тут є й швейна машинка, то я файно все прошив. Хлопець задоволений.
Ще один приїхав, бо мав проблеми з колесом. На жаль, я нічого не зробив, бо там треба підшипники поміняти, а в мене їх нема, – продовжує майстер. – Хіба десь знімати з якогось старого колеса й ставити йому, але не факт, що воно довго попрацює.
Той хлопчина, каже Пилипчук, у лікарню приїздить сам щодня десь з центру міста. Тому й підшипники постиралися. Особливо швидко їх нищить бруківка.
Казав, що десь, як є, то виїжджає на велодоріжки, бо там хоч утрамбоване покриття й легше рухатися, – говорить Ігор Пилипчук. – Де були нормальні асфальтні дороги – зараз там бруківка. Так, виглядає воно файно, але не практично, не для людей. Не для транспорту з колесами.
Читайте також: Спорт допомагає жити. Андрій Бойчук з Прикарпаття після ампутації готується до «Ігор Нескорених»
Без роботи пан Ігор ніколи не сидить. Щось приносять медсестри, щось військові. Також, розказує, в лікарні є склад зі списаними механічними речами. Для нього там – острів скарбів. Звідти бере якісь деталі для інших крісел.
До речі, багато людей записує пана Ігоря у телефонній книзі, як «Капітан», бо й справді Пилипчук дуже схожий на капітана далекого плавання. І хлопці люблять заходити до нього в майстерню, бо там тихо і геть не нагадує лікарню. А ще пан Ігор не ставить запитань.
На початках я питався своїх товаришів, які приходили з війні, мовляв, розказуй, як там, – говорить Пилипчук. – Багато старших мужчин плакали та просили, щоб я не питався нічого. Тому я більше ні в кого нічого не питаю. Якщо хтось щось хоче мені розказати, то розкаже – я вислухаю.
Медики допоможуть підібрати крісло
Фізичний терапевт Центру фізичної та реабілітаційної медицини Петро Смаглій розповідає, що медики центру ще проходили тренінг «Підбір крісла колісного», який організував Momentum.
За його словами, навчання були дуже насиченими. Вчилися підбирати крісла колісні для пацієнта індивідуально під його травму.
Підбір залежить від того, який рівень ураження спинного мозку у пацієнта, – говорить Петро Смаглій. – Усе важливо: правильна подушка, ширина й глибина крісла, висота підніжок. Також розмір коліс, правильно підлаштовано нахил сидіння, правильно відбалансоване. Аби на кріслі людина могла легко переїздити перешкоди.
Отримані знання допомагають підібрати крісла пацієнтам, серед яких дуже багато військових. Крісла також замовляють у Momentum. За словами медика, чекати державні крісла колісні доводиться дуже довго.
А з Momentum надсилають буквально за два дні, – каже Петро Смаглій. – Спершу ми робимо всі заміри, враховуємо побажання пацієнта, вказуємо, для чого і де він буде використовувати це крісло. Якщо від держави, то є нюанси. Треба мати інвалідність, поки пацієнт її отримає – це теж дуже довго. Тому все затримується на три місяці, плюс ще крісло довго очікувати потім.
Організація Momentum надає повністю безкоштовно всі необхідні засоби для реабілітації. Уже надали понад 50 крісел колісних. А також палиці, милиці, сидіння для унітаза, навіть перешкоди, які вчать долати пацієнтів на кріслах колісних.
І є чимало перешкод за межами лікарні. От, магазин «Рукавичка», що одразу ж навпроти лікарні. Там дуже стрімкий пандус. І на це найчастіше жаліються пацієнти лікарні, які на кріслах колісних.
Авторка: Світлана Лелик
Стаття створена за підтримки проєкту стипендій програми «Голоси України» в рамках ініціативи Ганни Арендт, яка реалізується Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним офісом міністерства закордонних справ Німеччини. Фонд жодним чином не впливає на контент і не несе за нього відповідальність.
