Статті

Легенди Франківська. Як Єшкілєв і Чернявський привида споювали

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Більшість розповідей, які доводилось чути, це просто кумедні або цікаві трафунки, в яких не має нічого загадкового.

Але від цієї історії відчутно віє справжньою містикою. Повідав її письменник Володимир Єшкілєв, пише Іван Бондарев у Репортері.

Єшкілєв. Будинок Чернявського новини Івано-Франківська
Будинок на Шевченка, в якому жив Володимир Чернявський

Зима 1995 / 1996 видалась надзвичайно холодна і сніжна. Сніг тоді випав у листопаді й не танув аж до кінця березня. Мороз до мінус вісімнадцять тримався цілими тижнями.

Якось ввечері Єшкілєв разом із другом, художником Володимиром Чернявським, відвідали якусь виставку в галереї місцевого осередку спілки художників. Виставка була цікава, але приміщення не опалювалось, тож чоловіки дуже замерзли. Там же зародилась ідея піти на квартиру Чернявського, який мешкав на вулиці Шевченка, і там трохи зігрітись. Для цього взяли малу пляшку коньяку – на більше не вистачило грошей, бо часи були складними.

Єшкілєв Чернявський новини Івано-Франківська
Володимир Чернявський (1948-2010)

На перехресті Шевченка-Гординського друзі зустріли дивну фігуру, вбрану в якийсь старосвітський жупан, обмотану шарфом та з каракулевою шапкою на голові.

Привіт, Володю! – промовив чолов’яга. – Слухай, я так змерз, не маєш чим зігрітися?

І тут сталося щось неймовірне. Чернявський мовчки дістав зі своєї великої шкіряної сумки пляшку та віддав незнайомцю. Той подякував і пішов.

Коли вони дістались помешкання, запалили пічку та зробили чай, Єшкілєв запитав, чи є в хаті щось міцніше для зігрівання. Чернявський відповів, що нема. Далі було наступне питання – навіщо ж віддав коньяк? Художник зізнався, що й сам не може це пояснити. Мовляв, рука сама якось автоматично передала пляшку. Тим більше, що того чоловіка він ледве знав – то був художник Петро, з яким вони до того лише пару разів перетинались на пленерах.

Читайте: Легенди Станиславова. Жовтий лев на синьому фоні

В результаті, каже Володимир Єшкілєв, вони попили чаю, поговорили про філософію Гегеля та зігрілися біля пічки.

Мобільних телефонів тоді було мало, соцмереж не існувало взагалі, тож інформація розповсюд­жувалась значно повільніше, ніж зараз. Але за кілька днів Чернявський зустрівся з Єшкілєвим і повідомив, що художник, якому вони віддали коньяк, помер два тижні тому і був похований у рідному селі.

Єшкілєв потім довго підколював друга:

Володю, я розумію, що можна підтримати колегу-художника. Але споювати привидів – це вже ні в які ворота не лізе.

Автор: Іван Бондарев

Легенди Станиславова. Як поліція Драгоманова ловила

Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні