Днями в Івано-Франківську пройшов міжрегіональний освітній форум від Державної служби якості освіти. На ньому презентували інформаційно-аналітичну систему EvaluEd. З її допомогою українські школи зможуть проходити самостійну перевірку свого навчального середовища. Збирати дані допомагає Служба якості освіти, але результати – це не контроль «зверху», а власні дані, які школа може використати для покращення.
Зараз системою скористалися уже понад 4,5 тисячі українських шкіл, з них понад 500 – на Прикарпатті.
Про це, а також про виклики навчання в умовах війни «Репортеру» розповів Іван Юрійчук, заступник голови Державної служби якості освіти з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації.
Пане Іване, як працює система EvaluEd?
Наша оновлена Державна служба якості освіти працює з 2017 року і з того часу проводить інституційні аудити у закладах освіти. Мета – не перевірити й покарати, а оцінити, визначити сильні та слабкі сторони та надати рекомендації, як покращити ситуацію. Та була потреба створити додатковий інструмент.
На той момент ми тісно співпрацювали з Чеською шкільною інспекцією і такий інструмент знайшли у них. З їхньою допомогою отримали програмну оболонку та в результаті створили інформаційно-аналітичну систему EvaluEd. Спочатку цей великий інструмент ми розбили на кілька частин, давали можливість школам частково ним користуватися. У лютому цього року він уже запрацював на повну потужність, тож школи можуть проводити комплексне самооцінювання, яке відбувається за тими ж критеріями та показниками, за якими проходять і перевірки від Державної служби якості освіти. Тоді школа розуміє, які результати можуть бути, якби до них прийшла команда і здійснила зовнішнє оцінювання.
Так школа може створювати якусь стратегію покращення. Зовнішнє оцінювання, відповідно до рекомендацій, відбувається раз на 10 років, а самооцінювання ми рекомендуємо проводити раз на рік. Таким чином школа може постійно вдосконалюватись.
Мета – щоб системою користувалися всі школи?
Ми б цього хотіли. Але свідомо не йшли на те, щоб вносити це у нормативні документи, не хотіли нікого змушувати. Бо справжні речі робляться не під примусом, а через потребу вдосконалення. Ми сподіваємось, що так і буде.
Також у нас є амбіція, щоб дитсадки й заклади профтехосвіти теж користувалися цим інструментом. Для них також будемо щось пропонувати.
Чи зможе EvaluEd дійсно принести зміни у школи?
Під час оцінювання за допомогою EvaluEd ми використовуємо дуже різні джерела інформації. По-перше, вивчаємо документацію закладу освіти. По-друге, спостерігаємо за освітнім середовищем, аналізуємо освітню програму школі й дивимось, наскільки освітнє середовище сприяє реалізації цієї програми. Ще важливо – спостерігаємо за уроками, тим, як учителі впроваджують методики, передбачені освітнім законодавством.
Ми маємо відповідні форми спостереження і залучаємо до цього вчителів-практиків. А якщо вивчаємо документацію школи, то залучаємо директорів. У нас є великий пул експертів, і перевірки проводять найкращі фахівці. Вони можуть бути і з цієї області, і з іншої – але не з однієї громади.
І найважливіше джерело отримання інформації для оцінки школи – ми опитуємо учасників освітнього процесу. Батьки, вчителі й учні заповнюють анонімні анкети.
Є хороший приклад однієї школи, яка недавно проходила самооцінювання. Там дуже добре організоване харчування, але діти в анкетах сказали, що їм не подобається їсти в їдальні. Виявилося, що проблема не в якості їжі, а у неправильно організованій логістиці. Там разом харчувалися і малі учні, й старшокласники, чим і перші, й другі були незадоволені. Директорка потім сказала, що ніколи б не здогадалася про цю проблему. Зате тепер там підрегулювали цю логістику і все стало краще.
Тож ця система дає можливість побачити такі малі деталі. Ми сподіваємось, що школи будуть використовувати цей інструмент і він буде дієвим. У майбутньому плануємо зробити його більш гнучким, щоб школа могла пропонувати власні рішення та ідеї, які ми зможемо включати в систему.
Чи оцінюєте також стосунки у колективах шкіл? Наприклад, ситуацію з булінгом.
Так, ми на це звертаємо особливу увагу. З булінгом є й інший інструмент – ми можемо проводити позапланові перевірки. До нас звертаються ті, чиї права порушені, або їхні законні представники, якщо це діти. Якщо ми вважаємо, що є підстави, здійснюємо перевірку.
Читайте: «Проблеми були давно». Що з булінгом у франківському ліцеї №4
І я закликаю всіх, хто бачить, що їхні власні освітні права, або права їхніх дітей порушуються, звертатися до нас. Ми уповноважені здійснювати перевірки у всіх закладах: починаючи з дошкілля й закінчуючи університетами. Захист прав усіх учасників освітнього процесу – це одне з основних наших повноважень.
А з якими ще проблемами звертаються до Служби?
З дуже різних питань. Часто, вони мають сезонний характер. Липень, серпень, вересень – питання зарахування до всіх закладів, від садків до університетів. Нерідко звертаються вчителі, коли є проблеми з розподілом навантаження. Якщо це не в нашій компетенції, а до Державної служби з питань праці, то передаємо їм.
Також надходять звернення, які стосуються булінгу. І не лише між учнів, а й стосовно колег у колективі – це вже називається мобінг.
В результатах міжнародного оцінювання якості освіти PISA йшлося, що навички українських учнів знизилися. А також – що є великий розрив між учнями із сіл та міст. Це вплив війни чи ще чогось?
Цікаво, що наша служба теж проводила своє дослідження з української мови і математики, але серед учнів шостих і восьмих класів. Бо PISA досліджує навички саме 15-річних учнів – це 9-10 клас. Також Український центр оцінювання якості освіти проводить моніторингове дослідження у четвертих класах. А між тим була велика прогалина.
Тож минулого року ми провели перше таке дослідження. Наші висновки корелюються з результатами PISA. Ми також бачимо різницю у знаннях між селом і містом, між хлопчиками і дівчатками (дівчата навчаються краще).
І якщо PISA оцінює загальні компетентності, то ми оцінювали виконання завдань з певних тем. І побачили, що є теми, в яких результати залишаються поганими з року в рік. Так було ще до повномасштабного вторгнення. Тому ми робимо висновок, що тут питання не тільки у війні чи пандемії, а можливо, методики навчання з цих тем не надто доцільні.
Сподіваюся, що ті, хто займається змістом освіти, візьмуть це до уваги та визначать причину.
А загалом зараз міністерство працює над стратегією подолання освітніх втрат. Звісно, зараз важко, бо вся увага та інвестиції йдуть у наближення перемоги. Після її настання, я впевнений, ми все надолужимо.
Читайте: Війна, пандемія, онлайн-уроки. Чи стала гіршою освіта у школах Прикарпаття
Які були результати вашого дослідження на Прикарпатті?
Ми зводили результати не у розрізі областей, а по макрорегіонах: захід, схід, північ, південь, центр. Щодо західного регіону нас трохи здивувало те, що дуже багато дітей саме з заходу перебувають за кордоном. Натомість зі східних і південних областей переїхали на захід. Це при тому, що дослідження проводили уже в травні 2023 року.
А загалом по навчанню у всіх регіонах у нас практично однакові проблеми, уже згадані вище.
І також є прогалина між містом і селом?
Так. Але насправді розв’язання цього питання виходить за межі освіти. Ми вивчали світовий досвід, і дуже небагатьом країнам вдалося зробити так, щоб якість освіти була менш-більш однакова у селах і у великих містах. Як правило, це країни, де невелика територія чи мало населення – як Естонія чи Фінляндія. Також це багаті країни. Але у дуже багатьох ці перепади досить суттєві, як і у нас.
Я сподіваюся, зараз ми закінчимо формування мережі профільних шкіл. Так у нас будуть навчальні заклади з кращим матеріально-технічним забезпеченням. У перспективі матимемо профільні ліцеї. І тоді зможемо більш раціонально розподілити ресурси, у тому числі й матеріально-технічне забезпечення, і кадри. Це може трохи підтягнути школи з сільської місцевості.
Крім того, зараз у школах збільшується кількість техніки. Це теж позитивно впливає.
Читайте: Об’єднати чи перейменувати. Як на Прикарпатті планують реорганізувати школи та чому освітяни проти
На вашу думку, чи повернеться ЗНО після війни?
Ми б цього хотіли. Хоч національний мультипредметний тест (НМТ) – це форма ЗНО, і був хороший крок зробити його в онлайн. Але НМТ – це спрощений варіант ЗНО. Не знаю, якою буде державна політика, але я вважаю, що варто повертатися до складніших тестів. Вони допомагають більш тонко розподілити дітей за рівнем знань. Бо інакше діти з дуже різним рівнем знань можуть отримати однакові бали. Це може бути не зовсім справедливо щодо тих, хто більше працює.
Авторка: Ольга Романська
