Хвіст веде в Карпати. Чому треба ходити у гори з собакою (ФОТО)

Одеситка Наталя Гочева вже три роки мешкає в Івано-Франківську. Сюди її привело кохання. Місто їй страшенно подобається.

Крім того, хоч і народилася біля моря, та обожнює гори – а тут вони поруч, пише Репортер.

Любов з вихованням

«Франківськ спокійний, чистий, безпечний, – говорить Наталя. – Коли ти довго подорожуєш по Європі і повертаєшся, то є трохи депресії. Так, коли вертаюся в Одесу, то спершу почуваюся не надто комфортно. А тут мені завжди добре».

Горами ходить давно. За її плечима – Тянь-Шань, Альпи та, звісно, Карпати. І, каже, нашими горами ще ходити й ходити. За фахом Наталя ветеринар, а ще працювала тренером у дельфінарії.

У гори ходить часто – з коханим, з друзями, водить групи. І завжди з нею вірна собака й помічник – Тора. Розказує, що побачила і відчула, що таке собака в горах, на Кавказі. Знайомі взяли в похід свого джек-рассел-тер’єра. «Мене це так вразило! Як ця собака бігає, така вільна, ти проектуєшся на неї і теж відчуваєш щастя, свободу! – із захватом розказує Гочева. – Через собаку був більший контакт і гармонія з природою».

Каже, вже через кілька тижнів після того походу у неї з’явилося цуценя американського пітбуля. Порода була свідомим вибором, навіть таким собі соціальним викликом.

Жінка з нашої планети. Навіщо франківчанці притулок з 70 чотирилапими (ФОТО)

«У нас із цих тварин роблять монстрів, – говорить Наталя. – Багато кажуть, що мені пощастило, що Тора така. Та ні! Я її забрала з розплідника, де колись влаштовували собачі бої. Не треба розказувати про генетику, бо в кожній третій людині закладена агресія. Якщо собаку любити й правильно виховувати, то це буде надійний компаньйон, який буде взаємодіяти і з маленькими дітьми, і з великими компаніями. Велика собака – велика відповідальність перед суспільством. Не всі це розуміють, тому й багато нехороших випадків».

Каже, прикладом з Торою намагається спростовувати стереотипи, а ще популяризувати подорожі з тваринами, «бо у нас з цим проблеми».

Гори близькі й далекі

Свою Тору до мандрів і людей Наталя привчала з трьох місяців. Брала на роботу, їздили громадським транспортом. Також ходили на різні курси, тренування.

Завдяки цьому Тора звикла до шуму і натовпу. Потім дівчина надумала здійснити свою мрію – піти з собакою в Карпати, аби відчути емоції, як колись на Кавказі. Подорожувати на довгі відстані Тора почала, коли їй минув рік. І от за три роки пройшла з хазяйкою чимало вершин.

За словами Гочевої, у Карпатах є багато зручних маршрутів для походу з собаками, але дістатися туди…

Зараз вона знає чи не всіх водіїв автобусів у верховинському напрямку, хто спокійно ставиться до таких незвичних пасажирів. Бо раніше доводилося і просити, і сваритися.

Каже, у Європі подорожувати з собакою дуже комфортно, бо практично в кожен автобус чи потяг пускають з тваринами. Там люди часто ходять зі своїми улюбленцями в гори, піднімаються на підйомниках – там це норма.

Другий рік мріє вивезти Тору на тур навколо Монблану. Сама обійшла його вже двічі – дуже гарний маршрут на 8-9 днів.

У Тори навіть є закордонний ветеринарний паспорт. Аби перетнути кордон, документи собаки мають бути ідеальними.

Тора в мережі

Улюблений маршрут мандрівниць – Чорногірський хребет. «Тора, здається, знає той маршрут краще, ніж деякі вулиці біля дому у Франківську», – сміється Наталя.

У поході собака дуже допомагає. Коли йдуть з друзями, з групою – усіх стереже, зупиняється, не йде, поки не наздоженуть ті, хто відстав.

У відпустку з твариною: що треба знати прикарпатцям, аби взяти домашнього улюбленця з собою

«Якось з нами йшов хлопчик – 10 років, йому було дуже важко, – розказує Наталя. – Але він йшов, хоч видно було, що зараз заплаче. Я дала йому тримати Тору за повідок і вона йому допомагала, тягнула на гору. Так вони разом і дійшли».

Ще мають жарт, мовляв, як побачать, що Тора все кидає і втікає – робити так само, бо може бути ведмідь. Є у Карпатах маршрути гарні й дикі, то сліди ведмедя бачили часто.

Цікаво, що Тора має свою сторінку в Instagram. Там фото, де вона на Говерлі, на інших карпатських вершинах. Туди можуть написати собачники, запитати поради, як краще подорожувати, куди йти, яке спорядження мати для улюбленця. Наталя все відпише. Хоче, аби люди ходили в гори більше, любили їх і головне – не смітили.

«Після Європи вертаєшся в Карпати – інколи хочеться плакати, – каже Гочева. – Ситуація катастрофічна. На Чорногірському хребті стільки сміття! Туризм зараз дуже модний, а от культури ще нема».

Наталя постійно зносить сміття з гір. Допомагає і Тора. Вона має спеціальний рюкзак, в якому несе свій корм. На 5-6 днів Наталя засипає туди 3 кг корму. Потім у тому ж рюкзаку Тора несе сміття вниз – папірці, обгортки.

У гори вони ходять і влітку, і взимку. Наталя пошила для неї спеціальний флісовий одяг, маску, як у сноубордистів, а зараз збирається виготовити цілий комбінезон. Пішла на кравецькі курси, бо, каже, одяг для собак недешевий, а хочеться і те, і те.

«Ми з Торою кайфуємо, коли ходимо по Карпатах якимись новими маршрутами, – посміхається Гочева. – Ще вона дуже любить намети. Коли бачить, що збираємося ставити, то щаслива – можна поспати».

Добре собаці – добре і вам

За словами Наталі, перше базове правило – собака має знати команди: «Стій» і «До мене». «Це безпека найперше для собаки і для оточуючих, – каже Гочева. – Без цих команд не треба рипатися далі свого двору. А вивчити їх не так складно».

Друге – завжди моніторити здоров’я своєї собаки. Якщо раптом бачите щонайменші проблеми, то похід краще відкласти.

«Сходіть на пів дня на Вовчинецькі гори, подивіться, як собака перенесе ту відстань, – радить Наталя. – Ви маєте удвох отримати задоволення від мандрівки. Буде щаслива собака, будете щасливі й ви».

Ще серед правил – завжди має бути пакетик для прибирання фекалій, намордник, аби перевозити собаку у транспорті. Завжди з собою копія ветеринарного паспорта і страховка, яка робиться на рік і коштує небагато.

Ще обов’язково має бути мисочка, аби собака могла попити води й не перегрітися.

Звісно, дуже важливо скласти аптечку. У ній має бути перев’язочний матеріал, антисептик, мазь з антибіотиком, антигістамінний препарат, сорбент, пінцет.

«Маршрут треба продумувати на двох – точно розуміти, чи витримаєш ти, чи витримає твоя собака, – говорить Наталя Гочева. – Аби могли повернутися, якщо комусь із вас стане погано. Це дуже важливо. Карпати – це гори, вони неповаги не пробачають».