У минулому номері ми писали про закинуті будівлі у центрі Франківська. Був там і будинок на Незалежності, 69, де колись працювали відомі художники.
Хоча частина споруди досі належить Івано-Франківській обласній організації Національної спілки художників України, нині мистецтвом там і не пахне. Почали розбиратись і виявилось, що все значно сумніше…
Верстати почали зникати
«У повоєнні часи будинок на Незалежності, 69 був центром мистецького життя Івано-Франківська, – розповідає Микола Якимечко, який наразі представляється головою обласної спілки художників, хоча багато інших спілчан так не вважають. – На верхніх поверхах розміщувались майстерні Данила Нарбута, Опанаса Заливахи, Івана Лободи, Івана Кудлика, Михайла Фіголя. На першому поверсі був столярний цех художньо-виробничого комбінату. Але так сталося, що частину нашого майна мій попередник, голова правління Ігор Токарук, добровільно віддав департаменту культури Івано-Франківської міськради. Відтак нині 46 % будівлі належить міськраді. Ми ж маємо акт на право власності на 54 % – фактично це другий і третій поверх».
До теми: Я живу в пам’ятці архітектури. Франківці про те, як доглядають за красивими, але старими будинками
Відколи художники працювали на Незалежності, 69 достеменно невідомо. Старожили пригадують, що обласне товариство художників у Станіславі створили у 1946 році, а спілка з’явилась у 1957-му. Правда, на той час осередок художників був у Косові і аж у 1961 році переїхав до Станіслава.
«Я прийшов сюди на роботу у 1963-му, одразу як закінчив Косівське училище прикладного мистецтва, – пригадує художник Степан Каспрук. – На той час, в тому будинку працювало 150 художників. Усі мали роботу, платили внески до художнього фонду, за ті гроші у 1972 році звели будинок на Незалежності, 53 і перейшли туди. Але у старих майстернях ми також працювали, там були капітальні станки. Вже коли до влади прийшов Губаль (у 1996-2003 роках спілку очолював Богдан Губаль – – Авт.) ті верстати почали зникати».
До теми: Двері роблять лице. Хто і навіщо реставрує дерев’яні брами у Франківську (ФОТО)
За словами самого Богдана Губаля, коли він очолив спілку, то вирішив оновити технічну базу столярного цеху.
«Хоча станки були добротні, але їхні мотори на той час вони вже відробили свій ресурс. – говорить Губаль. – Тому я вирішив повністю замінити мотори та провести реконструкцію верстатів. Щодо самого будинку, то він тоді був у комунальній власності міста, ми його орендували. Також користувалися приміщенням на Перехідній, 4. Але ми домовились з тодішнім мером Зеновієм Шкутяком про те, що ми звільнимо будівлю на Перехідній, а взамін отримаємо у власність будинок на Незалежності, 69. Про передачу майна було рішення виконкому».
До теми: Пам’ятки волають про допомогу. Сумний топ-5 кам’яниць Франківська
Також, за словами Богдана Губаля, у 2003 році головою обласної спілки став Ігор Токарук. Каже, саме Токарук без погодження з правлінням ліквідував столярний цех, а перший поверх Незалежності, 69 віддав місту – нібито під художню школу. Де поділися всі станки й обладнання – невідомо.
«Доля цього будинку може бути різною, – говорить Микола Якимечко. – Або його просто завалять і там виросте висотка. Або є варіант, що у цьому будинку ми спільно з містом зробимо галерею та музей, присвячений митцям, які там творили. Звісно, для цього потрібні гроші, але для реконструкції будівлі ми б могли залучити грантові кошти. Та зараз у нас період виборних зборів, і я найменше хочу робити кроки, які б змусили людей думати, що я чіпляюсь за посаду».
Війна за владу
Тема виборів для прикарпатських художників направду дуже болюча, і мова не лише про нерухомість. Справа в тому, що сьогодні обласна спілка художників поділилася на два табори – на тих, хто підтримує Якимечка, і на тих, хто хоче бачити на посаді іншого кандидата.
Ця історія тягнеться ще з 2015 року, коли, за словами художників, Микола Якимечко ініціював зміни до статуту організації. Зокрема у статуті прописано, що головою спілки може бути лише людина, яка має чотири роки досвіду роботи у правлінні.
«Повноваження в Якимечка закінчилися у грудні минулого року, але звітно-виборчі збори були призначені аж на лютий, – розповідає член спілки, художник Богдан Бринський. – У лютому 38 із 56 присутніх членів спілки проголосували за зміну статуту. Доручили Миколі Якимечку підготувати на наступне засідання звітні документи і вилучити норму про обов’язкові чотири роки для кандидатів. Він не виконав доручення».
Читайте: Місце сили у Бринського. Майстерня франківського художника збирає спраглих (ФОТО)
Наступні збори призначили на травень цього року. Та Якимечко ніби забув, про що йшлося, каже Бринський, та оголосив, що вибори відбуватимуться за чинним статутом. Вибухнув скандал.
«Він і далі вважає себе головою правління, – говорить художник Андрій Шабунін. – Ми створили комісію, хотіли забрати печатку, а він викликав поліцію. Потім написав листа голові Національної спілки художників, де звинуватив нас у тому, що ми хочемо його відставки, аби на місці старих майстерень збудувати висотку. Також просив виключити зі спілки 11 людей, які нібито блокують його роботу».
У Києві ж порадили вирішувати конфлікт на місці та врешті провести вибори голови. Чергові збори мали б відбутися 20 вересня. Однак, за словами Шабуніна, Микола Якимечко обдзвонює членів спілки і каже, аби вони не приходили на збори.
Читайте: Художник Богдан Бринський: “На Сході України чекають, щоб ми були сильнішими, щоб не залишали їх”
На сьогодні у спілці 64 художники. Було більше, але у 2014 році, нібито через конфлікт з Миколою Якимечком, з організації вийшли 12 художників. Серед них і знані майстри – Мирослав Ясінський, Катерина Каркадим, Володимир Дувірак, Михайло Дейнега, Василь Андрушко. Вони створили окрему – Коломийську регіональну спілку.
…Сподіваємось, вибори пройдуть, конфлікт, якщо не завершиться, то принаймні затихне – до нової хвилі чи нової теми. У будь-якому разі, на думку «Репортера» усі подібні спілки (і журналістів також) є просто зайвими. І не тому, що люди там погані, а тому, що це рудимент, пережиток радянських часів. Але то таке, нехай воюють, і нехай перемагають кращі – аби лиш воно їм малювати не заважало.
Comments are closed.