Після повномасштабного вторгнення до Івано-Франківська евакуювалися два вищі навчальні заклади – Луганський навчально-науковий інститут імені Едуарда Дідоренка та Херсонський державний університет. Обидва продовжують працювати та готуються до непростої, як кажуть самі, вступної кампанії.
«Репортер» розпитав керівництво, як відбувалась евакуація, як зараз навчаються студенти та що чекає на майбутніх абітурієнтів.
Луганський навчально-науковий інститут імені Едуарда Дідоренка
Не були готові
Луганський навчально-науковий інститут імені Дідоренка нині є структурним підрозділом Донецького державного університету внутрішніх справ. У 2014 році, після окупації частини Луганщини, вишу довелося переїхати у Сєвєродонецьк. Торік у лютому заклад евакуювали до Дніпра. А 26 травня курсанти й викладачі приїхали на Івано-Франківщину.
«23 лютого, перед відбоєм, ми бачили інформацію в Telegram-каналах, що стягують техніку до кордонів, але не очікували вторгнення, – розповідає курсант третього курсу інституту Олег Мартинов. – 24-го прокинулись на ранкову зарядку, вийшли на шикування, до нас вийшло керівництво і все розповіло».
«Нам скомандували зібрати найнеобхідніші речі, – додає однокурсниця Олега Катерина Сокирко. – Потім надійшов наказ, що деякі курсанти відходять у розпорядження Нацполіції, а решта – додому. Але серед нас були ті, хто додому вже не міг потрапити, бо території були окуповані. То вони евакуювалися до Дніпра»
Олег разом з братом, який працював у поліції Станиці Луганської, теж поїхав у Дніпро. А його батьки, які живуть у Куп’янську Харківської області, виїхати не змогли і пів року прожили під окупацією.
«Я з ними ніяк не міг підтримувати зв’язок, його глушили», – говорить курсант.
Катерина ж виїхала пізніше, бо вирішила залишитися з батьками у Сєвєродонецьку.
«Ми хоч і були за 30 км від лінії вогню і весь час чули вибухи, до великої війни не були готові», – каже дівчина.
Немає нічого неможливого
Донецький державний університет внутрішніх справ з 2014 року переїжджав чотири рази. Спершу, у 2014 році, з Донецька у Кривий Ріг. Потім звідти – у Маріуполь, з Маріуполя 24 лютого 2022 повернувся знову до Кривого Рогу, а зараз дислокується у Кропивницькому.
«Переїжджати непросто навіть у мирний час. До переїзду в умовах війни, коли більшість людей їхали, маючи із собою одну сумку з мінімальним переліком речей, мені важко підібрати термін, – каже директор Луганського навчального-наукового інституту імені Дідоренка, полковник поліції Андрій Рибалкін. – Але колектив у нас сильний духом і, навіть багато втративши, ми вирішили, що для нас це – новий старт. В нас навіть з’явилося нове гасло – немає нічого неможливого».
На момент вторгнення полковник був у Маріуполі. Пригадує, як о п’ятій ранку оголосили тривогу та загальний збір. Зібралися в укритті на території університету й просиділи там до 17:00, поки не отримали наказ виїхати з міста.
«Ми до кінця не вірили в те, що відбувається, хоча з території було видно, як обстрілюють околиці Маріуполя. Не вірили навіть у те, що бачили своїми очима, – говорить Андрій Рибалкін. – Коли дали наказ про передислокацію, ректорат університету вирішив підготувати весь автотранспорт вишу, який вже стояв з повними баками палива, і однією колоною вивезти викладачів, працівників і курсантів».
За його словами, деяким курсантам тоді довелося вперше сісти за кермо автобуса і везти людей до Кривого Рогу, бо водіїв бракувало. За це отримали відомчі нагороди.
«Тобто навички водіння легкових автівок у них були, але ніхто з них не керував мікроавтобусом, – пояснює полковник Рибалкін. – Вони проявили характер і мужність, пройшовши шлях нічними трасами через пів країни».
Родини працівників вишу переважно виїжджали власними автомобілями, але в загальній колоні. І хоч більшість виїхала, дехто таки залишився. Втім, це не завадило університету вже в березні 2022 року поновити навчання.
«Очне навчання для нас у пріоритеті, бо знання онлайн отримати можна, а практичні навички – ні, – говорить полковник. – Особливу увагу ми приділяємо документуванню та розслідуванням військових злочинів».
НМТ замало
У Луганському інституті імені Дідоренка готують майбутнє покоління правоохоронців. Сьогодні в Івано-Франківську навчаються понад 200 курсантів.
«12 квітня відбувся випуск молодих офіцерів, – розповідає Андрій Рибалкін. – Цьогоріч усі наші випускники були розподілені у вісім прифронтових областей. Жоден не залишився проходити службу на Івано-Франківщині».
Позаяк в інституті готують кадри для Нацполіції, аби туди вступити, недостатньо лише успішно здати Національний мультипредметний тест (НМТ). Потрібно ще пройти військово-лікарську комісію та скласти іспит з фізпідготовки.
За словами декана факультету підготовки фахівців для підрозділів поліції, підполковника поліції Володимира Бондара, вступна кампанія на конкурсні пропозиції, які фінансуються за рахунок коштів державного замовлення, вже стартувала. Держзамовлення цьогоріч – 80 місць.
«Будь-який абітурієнт, який виявив бажання вступити до нашого закладу, спершу має звернутися з заявою до підрозділу Національної поліції за місцем проживання або тимчасової реєстрації, якщо йдеться про внутрішньо переміщених осіб, – говорить Володимир Бондар. – Далі потрібно скласти НМТ з трьох предметів – української мови, математики і третього предмету на вибір. Спеціальності, за якими в нашому інституті здійснюється підготовка бакалаврів, – право та правоохоронна діяльність. На правоохоронну діяльність можна вступати з двома сертифікатами – з української мови й математики. Замість третього складається іспит, який визначає готовність абітурієнта до служби у Нацполіції. Наступним конкурсним показником є іспит з визначення рівня фізичної підготовки. Він включає біг та комплексну силову вправу, з відповідними нормативами для жінок і чоловіків. Конкурсні процедури будуть відбуватися в липні, коли левова частина вступників складе НМТ. Потім будуть визначені рейтинги та відбудеться зарахування».
Абітурієнтам, які зараховуються на державну форму навчання, з першого дня присвоюється звання – рядовий поліції. Всі випускники, які успішно завершують навчання, разом із дипломом отримують звання лейтенантів поліції. За диплом з відзнакою присвоюють звання старшого лейтенанта поліції.
Разом із тим, інститут зараховує й на навчання за контрактом. Там процедура вступу єдина для всіх випускників. Тобто треба подати заяву через електронний кабінет, який починає працювати з 1 липня.
Херсонський державний університет
Допоміг СOVID-19
У квітні минулого року юридичну адресу змінив і Херсонський державний університет. Нині в ньому навчається 3726 студентів, більшість – з Херсонщини. Викладачі працюють зі студентами онлайн. Втім, переконує ректор університету Олександр Співаковський, на якість освіти це не впливає.
«Ми займалися цифралізацією з 1997 року. Навіть створили власну аналітичну систему, – розповідає Олександр Співаковський. – А у 2000 році результатом величезної роботи була співпраця з ПриватБанком. Ми стали першим університетом в Україні, який почав платити зарплату на банківські картки. У 2005 році в нас з’явилися власні цифрові сервіси. Зокрема, KSU Online – cистема дистанційного навчання, KSU Feedback – сервіс для проведення голосування тощо. Звісно, був величезний спротив. Люди багато чого не сприймали, але коли прийшов ковід, ми зрозуміли, що протриматись на заняттях face-to-face, тобто аудиторних, ми не зможемо. Ковід нас підготував…».
За словами ректора, завдяки потужним онлайн-сервісам, університет ні на день не припиняв навчальний процес. Працівники вишу вчасно отримували зарплату, а студенти – стипендію.
«Ми контролювали, де перебувають студенти, де знаходяться викладачі, як проходять заняття. Все проводилось під запис, маємо відповідні реєстри, – каже Олександр Співаковський. – Навіть після захоплення будівель університету ми провели конференцію трудового колективу, де прийняли, зокрема, рішення забрати почесне звання професора ХДУ у зрадника, колаборанта Юрія Ромаскевича. Уявіть, люди не боялися приймати такі рішення!».
Серед викладачів ХДУ лише 3% виявились колаборантами. Олександр Співаковський називає їх «статистичною похибкою». Щодо студентів, то ректору відомо лише про одного, який пішов на співпрацю з росіянами. Разом з тим, він наголошує – Херсонський державний університет завжди був і є українським.
Війна застала в дорозі
Олександр Співаковський розповідає, що 24 лютого 2022 року був у Києві. О дев’ятій ранку мав зустрітися з міністром освіти, але вдосвіта вирішив повертатися до Херсона.
«Я проснувся, побачив «салюти» і подумав, що мабуть хтось святкує день народження, – говорить ректор. – Коли виїжджали, то весь Київ був у заторах. Ми рушили на Кропивницький, а звідти до Миколаєва. На зустріч йшли колони – виїжджала Нацполіція, прокуратура, СБУ та всі інші силовики. Вони просто покинули Херсон, а ми туди поверталися. Коли вже заїхали в місто, то побачили наших солдатів та офіцерів, які не зрадили присягу, мали честь і совість продовжувати захищати Херсонщину. Тероборона вийшла на Антонівській міст і дала бій ворогам, там багато хлопців загинуло».
26 лютого у ХДУ вдалося зібрати вчену раду, на якій засудили агресію росії та проголосували за звернення до російських колег. Просили вплинути на «суспільне ставлення росіян до путінської агресії».
«Ми єдиний університет в Україні, який провів вчену раду на окупованій території», – наголошує ректор.
Евакуюватися Олександр Співаковський вирішив 14 березня. Каже, для нього це було непросте рішення. З одного боку не хотілося залишати рідний, хоч і окупований, Херсон. А з іншого – він був у списках окупантів й арешт залишався тільки питанням часу.
«Напередодні мені зателефонував Антон Геращенко і сказав виїжджати, бо заходять фсб і росгвардія. Це означало, що буде фільтрація, ─ розповідає Співаковський. ─ Виїжджали через Олександрівку на Миколаїв. Тоді це був єдиний неофіційний коридор евакуації».
Хоч Херсон окупували на початку березня, прапори України та Євросоюзу майоріли біля університету до 14 червня – допоки на територію вишу не зайшли росіяни.
«Вони пробували зламати сервери – невдало, спробували приймати студентів – невдало, спробували почати заняття – не змогли, ─ розповідає ректор. ─ Ми розуміємо, що окупація може бути військова, але перетворити територію на «свою» можна тільки тоді, коли починається навчальний процес. Вони його не почали. Тому Херсон, завдяки героїзму наших титанів-військових, спротиву місцевих жителів та освітян – український».
Головне ─ не стіни, а люди
За даними університету, нині 118 працівників ХДУ переїхали на Прикарпаття. 119 людей розпорошені по території України. 51 людина перебуває в Херсоні, 64 – за кордоном.
«Кожен виїжджав як міг. В результаті блок управління переїхав в Івано-Франківськ, ─ каже Олександр Співаковський. ─ Я вдячний за позицію Ігорю Цепенді – ректору Прикарпатського університету. Він і його колеги – унікальні люди, які надали нам приміщення в історичному центрі Франківська. Вони допомогли з ремонтами, комунікаціями, технікою, за допомогою якої ми встигли перенести наші цифрові сервіси й перекачати всю інформацію на сервери Івано-Франківська».
Торік до Херсонського державного університету вступили 1017 дітей, з яких 865 – з Херсонщини.
«Тобто люди підходили до пунктів орків, там де був інтернет, заходили в ЄДЕБО (Єдина державна електронна база з питань освіти – авт.) та реєструвалися, проходили співбесіди і так далі. Це – герої! Розумієте? Діти ризикували, ─ говорить Співаковський. ─ Сьогодні в нас є студенти, які на окупованих територіях виходять на заняття. Одна студентка розповідала, яким тортурам піддають тварин у заповіднику «Асканія-Нова», після чого просто з’їдають їх. Дві студентки викрадені. Одну з них піддають тортурам, наскільки ми знаємо, в сімферопольському СІЗО. Іншу дівчинку заарештували восени, і нам наразі невідомо, де вона».
Цьогорічна вступна кампанія для університету стала великим викликом, бо виш відірваний від абітурієнтської бази. Тобто від шкіл, де є випускники.
«Але ми зберегли спільноту, бо головне не стіни, а люди, ─ каже ректор. ─ І ми пропонуємо студентам не лише якісну освіту, а й спільноту, об’єднану цінностями. Більше того, в нас є партнери з різних країн – Польщі, Великої Британії, Німеччини, Франції, Швеції – і в нас є програма подвійних дипломів. Та частина студентів, яка найбільш вмотивована, може отримати диплом європейського університету».
Серед найбільш затребуваних професій сьогодні – все, що стосується IT й педагогіки. Тобто дошкільна, початкова, спеціальна освіта. Менший попит на хімію та історію. Загалом у ХДУ є понад 60 освітніх програм, з них 43 – повністю акредитовані.
«Тобто дитина, яка до нас вступає, може пройти шлях до доктора наук, ─ пояснює Співаковський. ─ Сподіваюся, ми витримаємо цей виклик і в нас буде свій абітурієнт. І всі ми мріємо повернутися до аудиторних занять, бо, окрім якості навчання, є ще й енергетика – коли ми відчуваємо зворотній зв’язок».
Авторка: Ірина Гаврилюк
Comments are closed.