Сучасна ситуація на ринку енергоресурсів дає чітке розуміння того, що енергоефективність – це не просто модний світовий тренд, а нагальна потреба, яка діє змогу оптимізувати видатки бюджетів усіх рівнів: від сімейного – до державного.
Ринкові підходи до ціноутворення на газ та електрику сьогодні найболючіше б’ють саме по бюджетах громад – сіл, селищ, міст. І поки населення ще має можливість оплачувати комуналку за нехай і високими, але таки нижчими за ринкові тарифами, очільники громад вже поставлені в реалії оплати за газ за тарифом понад 26 грн за куб, пише Репортер.
То як вберегти свій бюджет від того, щоб більшість його наповнення не з’їли захмарні видатки на енергоресурси? Відповідь проста – негайно діяти!
Якщо говорити про міста, то найкращі результати зараз там, де громади зрозуміли, що «дешевої енергії більше не буде» багато років тому. Результати енергоефективності стають очевидними через 5-10 років, тож треба дивитись наперед, ухвалювати стратегії розвитку і ставитися до їх втілення серйозно. Стратегія розвитку на 10 чи 20 років – ключова передумова успіху. Тенденція проста – енергоносії дорожчають, тож треба використовувати їх максимально ефективно. Які завдання собі ставити?
Політики традиційно дивляться лише на період до наступних виборів, але ті мери й міськради, які бачили проблему в перспективі, виграють уже сьогодні. Програми енергоефективності (як і будь-які енергетичні проєкти) – дуже тривалі в часі. Саме тому повноцінна стратегія, яка неухильно виконується – обов’язкова для кожної сучасної громади.
Не можна просто «утеплюватися» чи замінювати котли без плану. І взагалі, заощадити можна тільки те, що можна виміряти. У кожній громаді найперше треба створити чітку систему відстеження витрат, яка працює завдяки вмотивованим людям на місцях. Коли завгоспи чи директори справді відповідають за ефективність установ – вони зможуть економити 10-15 % коштів навіть без додаткових інвестицій. А це конвертується в сотні тисяч заощаджених бюджетних гривень.
Читайте також:
Енергетичний менеджмент – найперший крок. Без розуміння того, скільки ми споживаємо, ми не можемо зрозуміти, де відбулися певні втрати. При цьому йдеться про аналіз у щоденному режимі, для чого на сьогодні на ринку є відповідні програмні продукти, здатні автоматизувати процес і здійснювати якісне опрацювання даних.
Енергоменеджерами на найнижчому рівні традиційно є працівники кожної бюджетної установи. Це, як правило, завгоспи. Очолює піраміду енергоменеджер громади, який веде електронну базу даних, і щодня до нього стікається інформація про споживання, яку він аналізує та за потреби вживає коригуючі дії. З часом саме енергоменеджери стають двигунами змін у громадах, адже вони досконало знають усі проблемні місця кожної будівлі та здатні якісно поставити технічне завдання при плануванні заходів. А деякі з них навіть стають «збирачами ресурсів» для свого села, селища чи міста, адже починають успішно залучати у проєкти енергомодернізації кошти грантів й міжнародних програм.
Читайте також:
Автономка зігріє не всіх. Як абоненти СТЕКу в Франківську переходять на індивідуальне опалення
Досвід показує, що в громадах, де енергетичний менеджмент працює на ділі, а не на папері, відбуваються дуже позитивні процеси: реалізовуються численні проєкти з підвищення енергоефективності в бюджетних будівлях, діють програми підтримки енергомодернізації житлового фонду тощо.
Почати розбудову власної політики енергоефективності навіть для громад новачків – ніколи не пізно. Нині є багато успішних кейсів і досвідчених консультантів, які допоможуть кожній зацікавленій громаді пройти перший етап і надалі рухатись до власної енергетичної безпеки.
Володимир Смолій, експерт у розбудові муніципальних політик сталого енергетичного розвитку енергоcервісної компанії Adamson
Comments are closed.