Зі своїх 28 років понад три – Михайло Семків на війні. До того було ще 1,5 року строкової. У складі самохідного артдивізіону 10 бригади «Едельвейс» він служить дронарем. Підіймає в повітря «мавіки» і влаштовує ворогу дискотеку, виявляючи техніку та особовий склад. Каже, знищення ворога — це те, що додає емоцій і мотивації.
Його історію Репортер записав на Донеччині під час робочої поїздки в самохідний артилерійський дивізіон 10 ОГШБр.
Літав з другого дня
Михайло Семків родом із села Лука на Івано-Франківщині. Там його чекають батьки, дружина, друзі. Вони постійно допомагають його підрозділу.
Збирають донати і з мого села, і з того, де я в зятях. Друзі допомагають. Це дуже добре, коли забезпечують, підтримують» – каже Михайло.
У цивільному житті він ремонтував автівки, мотоцикли, працював зварювальником за кордоном. Коли почалася повномасштабна війна, повістки не чекав.
Читайте також: Війна і писанки: як коломиянин Олег Кіращук наближає перемогу в артдивізіоні бригади «Едельвейс»
Моїх двох друзів мобілізували 25 лютого, а 26-го я вже був у бригаді. За ними поїхав. Ми разом служили строкову в Києві. А весь бойовий досвід здобув уже тут, на війні. І з самого початку це була 10 бригада, – говорить Михайло Семків.
Весною 2022 вони звільняли Київщину й Житомирщину. Каже, там було найважче.
Там нам всім було страшно. Просто чув літак – і вже починало трясти. Зараз по-іншому. КАБ летить здалеку. А тоді вони просто над нами пролітали і скидали на нас ФАБи. Хоч КАБ – це те ж, що й ФАБ, лиш з крилами, – розповідає Михайло.
За три роки на війні був навідником гармати, возив боєкомплект (БК), а з січня цього року пішов у пілоти. Каже, БК довелося повозити через стан здоров’я – контузії та високий тиск. Але прагнув назад до хлопців, каже, хотілося бойової роботи.
Спершу був помічником – зарядити й винести дрон, заправити генератор. А на другий день вже літав.
Мені показали куди, що і як. І я одразу залетів під самий бліндаж. Так полегеньку почав свою службу в пілотах, – розповідає Михайло Семків.
Вчився на ходу – в польоті. А якщо чогось не знав, то побратими завжди допоможуть і підкажуть. Бо, підтверджує, пілотів бракує, тож усі зацікавлені в тому, щоб навчити нових дронарів. Тоді й відпочивати можна буде частіше.
Читайте також: Кара з неба. Як надвірнянець Іван Майхрович «покращує» ворогів (ВІДЕО)
Робиш те, заради чого прийшов
Його головне завдання – розвідка: знайти техніку, пілотів, позиції ворога. І передати їхні координати на знищення. Каже, бували виїзди, коли щодня знаходили та допомагали «мінусувати» і техніку, і особовий склад росіян.
Ми дуже багато знаходимо ворожих пілотів, техніку, антени, міномети. І багато їхнього особового складу. Їх розносять наші FPV чи наша арта потім по них працює, – розповідає Михайло. – Ми знаємо, де вони є. Чекаємо, поки вийдуть трошки далі, а тоді починаємо робити їм дискотеку. Це дуже гарні емоції, адреналін. Ти розумієш, що робиш те, заради чого сюди прийшов.
Каже, зараз на війні дрони – найголовніше, але після піхоти.
Ми їх проводимо або прикриваємо, коли ворожі «мавіки» прилітають, щоб по них скид робити. А ще можемо на їхній «мавік» сісти й збити його своїм. Якщо немає заряду вибухівки, то просто «мавік» йде на «мавік», – говорить Михайло.
За його словами, дронів їм не бракує. Бригада забезпечує усім необхідним. Водночас додає, що забагато дронів не буває. Вони потрібні завжди. Бо можна відлітати одним дроном місяць, а можна за день чотири загубити.
Читайте також: «Усі найкращі – з піхоти». Історія нацгвардійця Юрія Костюка з позивним «Чоловіче» (ВІДЕО)
Якщо є можливість – донатьте на дрони і привозьте нам, – каже Михайло Семків. – Є таке, що летиш – він впав, мотор згорів, або збили. Деколи стрілецькою зброєю збивають. Буває, що через РЕБ – і чужий, і свій. А буває, що осколок переб’є кабель – все, зв’язок пропав…
У таких ситуаціях допомагає технічна освіта. Бо розумієш, як усе працює і легше знайти причину, чому зник сигнал.
Без гумору – ніяк
Між собою жартують, сміються навіть тоді, коли страшно. Гумор, каже, дуже чорний. Вдома дружина вже звикла, а от мама цього не сприймає. Але без гумору на війні – ніяк. Особливо, коли їдуть на позицію. Бо головне — усім доїхати і так само усім повернутись:
Як їдемо на позицію, то думаємо, аби нормально доїхали, вивантажились. І щоби хлопці, яких міняємо, повернулись і все нормально було. Це основне.
Між виїздами на позиції лагодить техніку, а як пощастить, то й рибалить.
Оце недавно зловив жабу і вісім карасів. Потім відпустив, – посміхається Михайло.
Перед відпусткою купив у Краматорську мотоцикл і їхав на ньому додому 14 годин. Дружину теж навчив, щоб і вона каталась.
Короткі відпустки вдома проводить активно: сплави Дністром, риболовля, кемпінги, катання на мотоциклах.
У мене є багато друзів, які в інших бригадах служать. Якщо вдається разом приїхати, то в нас весело відпустка проходить, – каже Михайло Семків.
Зізнається, що на війні йому фізично неважко, а от морально – так: «Вже трошки забагато армії на мої 28 років».
До теми: Старшину тут знають добре. «Едельвейс» Олександр Кушнірик уже 11 років на війні
Авторка: Ольга Суровська
