Наприкінці минулого року в Івано-Франківську створили громадську організацію «Дружна воїна». Ідея належить Тетяні Фреїшин, яка не з чуток знає, що таке чекати чоловіка з війни.
Він пішов добровольцем у 2014 році й нині продовжує службу в одному зі спецпідрозділів Нацгвардії. Сьогодні Тетяна знову чекає Богдана з передової, пише Репортер.
Тетяну Фреїшин знають чи не всі атовці Франківська, адже та від самих початків працює у ГО «Івано-Франківська міська Асоціація учасників АТО». Таня каже, ще тоді помітила, що за роботою з військовими майже ніхто не звертає уваги на їхніх дружин. Мовляв, яка могла бути мова про якусь реабілітацію чи їхнє психологічне відновлення, адже вони тут – на мирній території.
Фото Дмитра Петрини
За її словами, першою на цю потребу та проблему почала звертати увагу греко-католицька церква. У 2016 році УКГЦ взялася робити навчальні семінари для дружин військових, вчити, що їм треба знати про адаптацію чоловіків до мирного життя після війни, як при цьому поводитися жінкам. Такі навчання разом з іншими пройшла й Тетяна.
Наприкінці грудня 2017 року при Патріаршій курії УГКЦ у великих містах організували так звані групи взаємодопомоги для дружин автовців. Більше року такі діють і в Івано-Франківську, Галичі й Тисмениці. Курує їх отець Ярослав Рохман.
Зустрічі проводять двічі на місяць. Дружини збираються ввечері, переважно у вихідні, у приміщенні асоціації учасників АТО, що на Шашкевича у Франківську.
«Я, наприклад, знаю, коли мені щось треба, то дівчата мені допоможуть. Вони стали подругами, – розповідає Тетяна. – Як би не було прикро, війна і в нас забирає подруг, не тільки в чоловіків відсіюються друзі. А тут ти спілкуєшся з людьми, які тебе розуміють, які пережили те саме».
Найперша проблема, з якою стикаються жінки, – нерозуміння того, що чоловік переживає там.
«Коли він прийшов – ми хочемо скинути на нього всі проблеми, справи, які накопичилися за рік. А він насправді хоче відпочити. Він ще думками може бути на війні, – каже Фреїшин. – На тлі цих непорозумінь і виникають усі інші конфлікти. Головне, аби було сприйняття дружини воїна, яким він може повернутися. Йому потрібен час, аби змиритися, відпочити. Деякі розповідають, що чоловік розстеляє спальник і лише так може заснути. Це нормально, бо він рік жив у таких умовах. Йому потрібен плавний перехід. Якщо чоловік до місяця не адаптовується, то треба допомагати та грамотно підвести, що йому потрібен спеціаліст. Розказати, що йти до психолога – це не слабкість».
На зібраннях жінки обговорюють різні теми, діляться досвідом, бо у групі є дружини, які вже дочекалися своїх чоловіків з війни, а є ті, хто ще чекає.
«Говоримо про різне, – розповідає Таня. – Про стосунки, як розказати дітям про війну, про соціальні гарантії, які маємо на державному та місцевому рівні. Чоловік повертається з війни і він не завжди готовий закотити рукави та йти працювати. Часто він має апатію до всього. І жінка також має про це знати. Вчимося правильно мріяти. Тобто ми не говоримо лише про війну. Перш за все, ми шукаємо ресурс для себе. Я сама, якщо чесно, чекаю цих зустрічей. Воно додає мені якихось сил, енергії».
Аби бути більш дієвими, наприкінці минулого року Тетяна заснувала ГО «Дружина воїна». Каже, ідею виношувала цілий рік.
«Так ми будемо мати більше можливостей і право подаватися на різноманітні гранти, отримувати фінансування, – пояснює вона. – Можна зробити більше різних заходів і добрих справ, а не ходити й просити гроші».
Також будуть працювати і з дітьми, адже вони теж страждають від війни. Вже є пропозиція від жінки-психолога, яка готова проводити заняття з дітьми раз чи два на місяць. Наприклад, забирати в них негатив за допомогою арт-терапії.
У мережі можна знайти сторінку «Дружина воїна» і написати їм, якщо є якась потреба у допомозі, щось потрібно роз’яснити чи підказати.
Нині в організації 15 жінок, і вони вже виграли свій перший грант від «Теплого міста». Гроші – 3918 грн – підуть на організацію концерту до Дня матері.
«Моїй матусі» – так ніжно буде називатися свято, яке відбудеться 12 травня. Родзинкою буде те, що на концерті виступатимуть тільки діти військових. За словами Тетяни Фреїшин, діти в них страшенно талановиті – багато співають, танцюють, розказують вірші, музикують.
Нині, крім організаційних моментів, дружини воїнів зайняті й пошуком меценатів. Тому будуть раді будь-якій підтримці. Адже потрібно оплатити оренду залу, квіти матерям, а також на подяки маленьким учасникам концерту.
Крім того, Тетяна шукає співочих бійців. Атовці, долучайтеся.
