Підприємець Сергій Куцан з Івано-Франківська почав волонтерити з перших днів повномасштабної війни. Згодом знайшов свою нішу – організував пошиття антидронових костюмів, які називає «дощовик-привид».
Волонтери уже виготовили понад 3000 таких костюмів для військових, пише Репортер.
Легкі й міцні дощовики
Сергій Куцан – підприємець, співвласник фірми «Фасад і дах», яка на ринку понад 10 років. Також захоплюється музикою, грав у гурті ще з 2001 року, під час студентства. Потім закинув, а тепер відновив і грає з друзями музику в жанрі треш-метал.
Волонтерську діяльність розпочав з повномасштабним вторгненням. Тоді кожен шукав, чим може бути корисним.
Я вирішив взятися за пошиття – шукав людей, які б змогли на волонтерських засадах нам це відшивати. Ми кинули клич по всьому Франківську, по школах збирали шкіру і відшивали перші рукавиці, – розповідає Сергій. – Коли влітку ситуація з постачанням на фронті покращилась, ми зрозуміли, що на рукавиці йде багато часу, а ми могли б за цей час зробити щось корисніше. Тоді почали відшивати наколінники, виготовили десь 1800. Потім вже і їх було достатньо.
Тоді вирішили шити дощовики. Але хотіли зробити їх багатофункціональними й легкими, щоб військові могли їх всюди носити з собою. Для цього обрали спеціальну тканину, яка водночас міцна і неважка.
Читайте: Спати допоможе «МУФЛОН». У Франківську харків’янин розробив пристрої для реабілітації військових
Ці дощовики-пончо мали вагу до пів кілограма і в разі потреби виконували функцію і носилок, і наметів, – каже волонтер. – Коли 35 бригада виїжджала на Кринки (Олешківська громада на Херсонщині – авт.), розказували, що просто накривалися цими дощовиками, зверху кидали будь-що на себе і так грілися. Бо були дуже обмежені у вазі, рахували грами, що можна з собою взяти, – адже все треба було переправляти по Дніпру.
Дощовик ховає від дронів
Згодом серед військових стали актуальними антитепловізійні костюми. Тестуючи чергову тканину волонтери отримали схвальний відгук від військових. Так у жовтні 2023 року з’явився проєкт «Дощовик-привид».
Тоді мова про це пішла в маси, передавалася у підрозділи. Комусь підходило, а комусь ні. Все залежало від того, як люди ставилися до попереднього тестування. Бо це не казковий костюм, який робить тебе невидимим, коли його одягнеш. Є певні моменти у використанні, які треба враховувати, – розповідає керівник проєкту.
Дощовики, які виготовляють франківські волонтери, є десь 5-6 типів. Наприклад, виготовляли моделі на всі сезони, а були й такі, які не дуже підходили на зиму. Є такі, що мають лише одне призначення, а є й багатофункціональні.
Костюми відправляють різним підрозділам. Допомагають як луганській теробороні, так і франківській – військові самі радять одні одному такі костюми й запитів не бракує. За два роки виготовили уже понад 3000 «дощовиків-привидів».
Читайте: Удвічі дешевше, ніж у виробників. Як у франківській майстерні Seraphym роблять дрони
Запитів стає більше
Постійна команда волонтерів складається з п’яти людей: Ірина та Галина роблять викрійки, Борис, Наталія і Лілія шиють дощовики. Є люди, які допомагають періодично. Роботу можна виконувати в домашніх умовах.
Наприклад, Наталя має свій швейний цех, вона контролює роботу своїх працівників, а сама шиє костюми, – розповідає керівник проєкту. – А Борису – під 80 років, він переїхав зі сходу у Франківськ ще в 2014 році. Його дружина Людмила теж долучається до роботи.
Фінансово допомагають постійні благодійники. Це з десяток людей, які щомісяця дають гроші на закупівлю тканини. Зокрема, звертаються до Тараса Глеба, який керує групою у соцмережах “Підприємці Прикарпаття” і там проводить збори для різних проєктів. Тканину закуповують лише в одного перевіреного виробника, саме вона підходить найкраще.
Також співпрацюють з багатьома волонтерами у Франківську – «Маскувальні феї», «Замаскуй воїна». З деким розпочинали разом волонтерську діяльність ще з лютого 2022.
У місяць виготовляють десь по 200 костюмів.
Я стараюся, щоб хоч трохи залишалося на складі. Раніше постійно стояли десь по 20 костюмів. Але зараз запити не закриті ще на 50. І вони додаються, – каже Сергій.
Авторка: Ольга Романська
