У франківчанки Галини Плотницької четверо онуків, кілька Instagram-акаунтів, TikTok, Telegram. Вона створює презентації через Gamma, генерує казки в Gemini та щодня розмовляє з ChatGPT. Їй 67 років і вона переконана: штучний інтелект – не загроза, а рятівник. Він допомагає їй розуміти онуків, які грають у Roblox і дивляться аніме, пам’ятати пити воду, розпізнавати шахрайство та просто жити повноцінно. І цими знаннями вона не може не ділитися, тому й веде стільки соцмереж.
Коли бабуся розуміє
Попри те, що кожен із моїх онуків потрапляв на мої руки буквально з першої години життя, ми не завжди знаходимо спільну мову, – розповідає Галина Плотницька. – Четверо онуків, вони говорять якісь словечка, які ми не розуміємо. Вони дивляться якісь відео, які ми не розуміємо…
І от саме в цей момент на допомогу приходить штучний інтелект.
От Святик приносить домашнє завдання з української мови – підготувати матеріали для соцмереж про написання м’якого знаку. У дитини з соцмереж лиш Telegram для спілкування з однолітками, Discord для ігор і TikTok, де він дивиться котиків та аніме. Все. Що він може підготувати?
Але бабуся знаходить вихід. Вона фотографує правила з підручника, відправляє в ChatGPT і просить перетворити на зрозумілий текст. Потім вкладає його в Gamma, платформу для створення презентацій, і ось воно – презентація, яку вчителька хвалить перед усім класом.
Святик не хоче йти до школи. Але любить Наруто, – продовжує жінка. – Я іду до Gemini, вони якраз тоді випустили функцію створення сторібуків. І прошу – напиши історію від імені Наруто, чому варто ходити до школи. І це працює.
Прибігають мої сюрпризи – це двійнята, – посміхається жінка. – Бабуся, ти знаєш, що в Роблоксі поміняли логотип і взагалі там засновник помер, і там такий жах. Стоп. Я питаю в ChatGPT – що взагалі відбувається. І він мені пояснює і про того засновника, який помер сім років тому, і про зміну логотипа. І я вже пояснюю про це дітям.
Чи от онучка грає в гру, де ляльки ходять подіумом, але ніяк не може вибитися в десятку найсильніших. Що робить бабуся? Фотографує завдання, перекладає їх з англійської у ChatGPT, шукає потрібні зображення в Google. І дитина уже бачить, в якому стилі їй треба робити скіни для своїх персонажів.
Тобто, діти отримують радість, задоволення і навіть певну користь від того, що їхня бабуся спілкується із штучним інтелектом, – посміхається пані Галина.
ШІ – як Всесвіт
Але спілкування з онуками – це, звісно, не єдина сфера, де Галина Плотницька використовує ШІ.
От, для прикладу, воду пити категорично не любила, – ділиться вона. – Розуміла, що треба, лікарі теж це казали. Що я роблю? Написала Gemini, що от така ситуація. Він відповідає – так я ж тобі зараз в Google-календар нагадування поставлю. І поставив. Не я, а він. І кожні кілька годин він нагадує випити склянку води.
Тобто якусь частинку того, про що б вона мала думати, пам’ятати, витрачати на це енергію, замість неї робить штучний інтелект.
Або ж історія з кицькою. У нас киця з’явилася. Класна киця, дуже красива, але вона почала підходити до одного вазонка і той почав засихати, – ділиться жінка. – І я ж на неї все сварилася. Але думаю, перевірити треба – сфотографувала того вазона і до ChatGPT. Він мені пише, що це не через кицьку, а через те, що повітря занадто сухе, просто обприскувати цей вазон.
Вона переконана, штучний інтелект може бути корисним у будь-якій сфері.
Це – як Всесвіт, який може виконати твої бажання, просто треба правильно послати запит. Вміння написати правильний промт – це як вміння правильно формулювання бажання. Щоб не було такого – Боженьку, ну будь ласка, мені так треба. – А що тобі треба? – Я хочу, щоб було добре? – А добре, це як?.
Чи може штучний інтелект стати другому? Пані Галина усміхається.
Ми здатні оживити навіть стілець, якщо дуже нудно і хочеться з кимось поговорити. Це риса людської психіки, — каже вона.
Але для неї штучний інтелект — не друг, а консультант.
Треба просто пам’ятати, що це алгоритми, — каже вона.
Коли мусиш ділитися
Галина Плотницька все життя пропрацювала вчителькою математики. А після виходу на пенсію активно включилася в громадську діяльність. Вона заснувала громадську організацію «Ба і Ді Клуб», щоб допомогти літнім людям опанувати сучасні технології. З початком повномасштабного вторгнення активно працювала з переселенцями, вчила старших людей користуватися державними сервісами, тією ж «Дією».
Читайте: Ба і Ді – і Маріуполь. Як франківська організація навчає пенсіонерів і не дає їм сумувати
Але каже, що два роки тому почала стрімко хворіти. Плюс наклалося вигорання.
За ті 5 чи 6 років, які я працювала, найважче було постійно шукати гроші замість робити те, заради чого все й організовувалося, – ділиться вона. – Друге – це те, що я колись вважала просто стереотипом, але згодом зрозуміла, що цей стереотип має під собою ґрунт. Не всі бабусі й дідусі дуже хочуть активного життя на пенсії. І я їх розумію. Але лишалося те відчуття одного актора.
Були ще й інші моменти, тому заключним проєктом у цій її діяльності було створення клубу «Ба і Ді Маріуполь». Він, до речі, досі працює.
Читайте: Гуцули і казки. Як створювали розпис «Молочного кафе» у Франківську
Але сама жінка вирішила, що буде займатися виключно онуками. А потім почав стрімко розвиватися штучний інтелект і вона якось опинилася чи не першою в чатах, де вчили користуватися ШІ. Також шукала курси, які їй були близькі, – по психічному здоров’ю, маркетингу, фото-, відеозйомці.
А не ділитися тим, що я знаю, я ж не можу, – сміється вона. – А про що розповідати? Я розуміла і бачила, що мої однолітки смартфони використовують практично тільки як дзвонилки. І то не завжди добре. Пам’ятаю, як у мене з’явився перший смартфон, і я все норовила той зелений кружочок вгору потягнути, а дочка мені каже – мамо, ну чого вгору, треба просто вліво. І всі абсолютно нюанси, про які я розповідаю, я прожила на своїх помилках. Я розуміла, не завжди діти можуть пояснити так, як нам того треба. Вони або заберуть і самі потикають, або скажуть – ну, скільки можна, я тобі вже 30 разів показувала. І тому я вирішила, що саме цим буду займатися.
Нині Галина Плотницька веде Instagram, TikTok, Facebook і Telegram. Хоче ще зробити свій канал на YouTube, бо розуміє, що її однолітки «люблять дивитися кіно».
З поміж усіх тем, з якими вона працює, особливий наголос робить на цифровій безпеці.
Тому, що я розумію, голос мого внука, моєї дочки, будь-кого можна підмінити. І на це треба буде раптом 30 секунд, – каже вона. – Я розумію, що найосновніша зброя шахраїв – це моральний тиск. А ми ж із віком стаємо трошечки більш меланхолійні, більше боїмося. І тому це на нас діє більше.
Тож вона демонструє у своїх відео, як можуть працювати шахраї і дає інструкції, що робити, аби не потрапити в пастку.
Я попросила штучний інтелект знайти в Опендатаботі матеріали про усі види шахрайств в Україні за 2025 рік. І на кожний із них написала протидію. Разом, звичайно, із штучним інтелектом, – каже вона. – І потім зробила пам’ятки. Це відповідь на кожен вид шахрайства – одна суто для людей 60+, інша – для їхніх дітей.
А ще жінка почала публікувати в Telegram свою книжку – «Хочу стати принцесою Монако або Пігмаліон для бабусі».
В мене завжди була ця мрія, – ділиться пані Галина. – Ця книжка про мене. Про те, як радянська вчительська дівчинка стає дорослою в 67 років. З усіма її комплексами, з усіма її бідами. Там буде спеціальний розділ про те, як я зі смартфоном зустрілася і як він мені у цьому допоміг.
На завершення жінка розповідає, що, коли вона була у другому класі, мамі сказала їй: «Ти навчилась читати. Більше не запитуй у мене про речі, які можна дізнатися зі словників, енциклопедій, довідників. Вони у тата в кабінеті».
Але я настільки їй за це вдячна! Тому що вміння самому знаходити інформацію – це, напевно, один із основних навиків для людини, яка хоче думати. Спочатку в нас були енциклопедії, потім Вікіпедія, потім Google, а тепер уже – ШІ.
Авторка: Женя Ступ’як
