У франківському просторі «ветераницивільні Петрос» військові, чиновники та небайдужі зібралися на розмову про відновлення ветеранів через спорт. Ветерани розповіли, як спорт витягав їх після поранення, а активісти й представники влади – про відсутність спортивної інфраструктури, проблеми з доступністю та брак фахівців. Головне із зустрічі записав Репортер.
Місце, де тебе чекають
Завідувачка центру фізичної та реабілітаційної медицини обласної лікарні Катерина Загородня розповідає, що сьогодні більшість пацієнтів її відділення – це військові. Каже, починати роботу з реабілітації саме військових було складно, але сьогодні фахівцям центру вдалося набрати потрібний темп і вже є чітке розуміння, як працювати.
За її словами, у центрі фізичної та реабілітаційної медицини ОКЛ є фізична реабілітація, ерготерапія. Але ці активності не дають пацієнтам відчути змагання з самим собою та з іншими. А ще зі спортом її пацієнти отримали ширше коло спілкування, згуртованість і дружбу. І це має хороший вплив.
Я за спорт, але дуже важливо вміти й знати, який пацієнт може з цим працювати спортом, а який – ні. Коли вперше до нас зайшла стрільба з лука, спочатку це мене лякало. Бо кудись хлопців забирають, щось з ними роблять, а я не завжди впевнена що, де, куди, , – говорить Катерина Загородня. – Є багато медичних показів та протипоказань до активного спорту. Але від слова адаптивний, він вже нам починав подобатися.
Читайте також: Стати на ноги, милиці, протези. Як у Франківську пораненим бійцям повертають повноцінне життя
Завідувачка центру фізичної та реабілітаційної медицини каже, стрільба з лука для пацієнтів найменш шкідлива, а ще – спокійна. Після стрільби з лука у них з’являється зосередженість на собі, спокій і рівновага.
Спорт – це мотивація, те, що триматиме їх у житті далі, куди вони можуть приходити кілька разів на тиждень, де їх чекають, де в них є завдання, де вони мають щось виконувати, – говорить Загородня. – Тому для військових важливо мати доступ до спорту. І вони мають знати, які різновиди спорту дозволені для них, куди далі можуть йти займатися.
Вона розповідає, що щотижневі майстер-класи, які в ОКЛ проводить ініціатива «ветераницивільні Петрос», – це додаткова точка опори для військових, бо часто у них під час реабілітації немає нікого поряд, окрім медперсоналу.
Читайте також: Святий четвер для лучників. Як у Франківську поранених реабілітовують стрільбою
У них родина може бути далеко. А в закладі в них є тільки ми, більше нікого. Тому цю точку опори створює громадська організація чи окремі активісти. Але це не має бути одноразова акція. Треба, щоб громадськість це поширювала і підтримувала, – каже Загородня. – Спорт важливо залучати ще на моментах реабілітації, бо це пусковий режим для багатьох встати з ліжка. І я дуже б хотіла, щоб це було масштабно, змістовно і всюди, а не вибірково.
Брак інфраструктури та фахівців
Співзасновниця ініціативи «ветераницивільні Петрос» Наталка Найда розповідає, що нині в області є проблеми з доступністю інфраструктури і тренерського складу для роботи з людьми з інвалідністю. Наводить приклад Калуша, де на 1200 дітей є 40 тренерів.
Коли в Калуші я питаюся, чи ви готові тренувати наших ветеранів з інвалідністю, вони кажуть: “Ми б хотіли, але немає часу в добі, хіба що вночі”, – розповідає Наталка Найда. – Всі питання ведуть до того, що навчання – довге, зарплатня маленька і люди не хочуть в це йти. І цей баг треба міняти. Ми почали працювати над запуском школи ветеранів-інструкторів. Моя основна ціль – щоб ці інструктори потім були працевлаштованими. Ми готові навчити тренерів, закупити обладнання і передати. Але ми стикнулися з тим, що людина без профільної освіти не може працювати.
До теми: У Франківську ветеранів та ветеранок запрошують в школу інструкторів зі стрільби з лука
Начальник управління спорту та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Костянтин Лисейко погоджується, що проблеми є. Але запевняє, що нові спортивні обʼєкти, які відкривають в області, відповідають оновленим будівельним нормам і мали б бути доступними. А ті тренери, які не виїхали за кордон і залишилися в Україні, готові працювати з людьми з інвалідністю.
Ми тут зараз говоримо про інфраструктуру у Франківську, якої немає. Вона почала з’являтися в останні роки, але це нічого в порівнянні з тим, що мало би бути. І це питання не тільки до Франківська, а й до держави. Кажуть, що будувати не на часі, – говорить Ігор Крицак, старший фахівець ветеранського відділу Центру ініціатив «Повернись живим». – Коли ми говоримо про роботу з військовими, ветеранами через заняття адаптивними видами спорту, ми завжди впираємося в доступність інфраструктури і відсутність фахівців. Але насправді з цим усім можна працювати.
За словами Ігоря Крицака, у розв’язанні цієї проблеми вирішальною є співпраця громадськості, бізнесу та влади. Зокрема, варто обдумати механізм, який би дозволив бізнесу інвестувати у спортивну інфраструктуру. А потім отримувати з цього прибуток. При цьому важливо не виокремлювати спорт для людей з інвалідністю, а фокусуватися на тому, аби спорт був доступним для всіх.
В центрі ініціатив “Повернись живим” є напрямок мапування спортивної інфраструктури, яким займається моя колега Оля Гусакова. Наразі ми вивчаємо стан справ у Київській та Івано-Франківській областях і будемо масштабуватися по всій Україні, – розповідає Ігор Крицак. – Це для того, щоб зрозуміти, де є проблема, як ми можемо її вирішити, як можемо підтримати ті ініціативи, яким бракує ресурсу. Ми знаємо, де цей ресурс брати.
Центр ініціатив «Повернись живим» може підсилити різні ініціативи – спеціалістами, запустити навчальні програми, допомогти з організацією заходів. Наприклад, спільно з міністерством у справах ветеранів стартував відбір на перші всеукраїнські змагання з баскетболу на колісних кріслах. Напередодні змагань буде спортивний табір, де ветеранів навчатимуть і покажуть, що таке баскетбол на колісних кріслах та інші види адаптивного ветеранського спорту.
Ми показуємо, що таке спорт і як він реально допомагає людині відновлюватись, приймати себе в новому тілі, у своїх нових станах, знаходити однодумців, мотивувати одне одного. Бо такі події стимулюють, – говорить Ігор Крицак.
Ветеранам потрібен виклик
Наталка Найда переконана, що спорт – це найдешевший спосіб відновлення, терапія. Відтак говорити, що на спорт зараз немає грошей – це неправильно. Бо збитки, які несе держава, втрачаючи людей, яких спорт міг врятувати, – значно більші.
Спорт – це найменші гроші. Це – знайти однодумців, друзів. Це – спільнота, дух змагання, – говорить Найда. – Хочеш проявити повагу до ветерана, дай йому виклик. Хочеш виявити жалість, то поспівчувай, так? І спорт – якраз про виклик.
Ветеран Михайло Дамаскін, нині речник міністерства у справах ветеранів, майже рік проходив реабілітацію в Івано-Франківській ОКЛ. Каже, найголовніше – витягнути ветерана і не дати йому піти у зловживання алкоголем, наркотиками, не дозволити замкнутися в собі чи в чотирьох стінах.
Я рік взагалі не хотів виходити, поки не потрапив на Invictus і мені сказали: “Вилазь, друже. Треба жити далі”, – каже Дамаскін.
Читайте також: Ветеран Михайло Дамаскін “витягує” себе й товаришів спортом (ВІДЕО)
Ветеран Юрій Гапончук розповідає, коли пройшов відбір до національної збірної Air Force Trail і був капітаном, на навчально-тренувальних зборах побачив, що спорт впливає на фізичне та ментальне здоров’я кожного.
Там були люди настільки не соціалізовані, закриті в собі, що не хотіли навіть спілкуватися зі своїми побратимами. Але після табору сильно мінялися – проявляли ініціативу поспілкуватися чи просто вийти прогулятися, – розповідає Юрій Гапончук. – Я тим настільки надихнувся, що вирішив розвивати це і в нашій області, бо направду ветеранів багато, а я на відборі з області був один.
Наразі в його ГО “Полюби долю” десь 50 ветеранів, з яких активними є 20-25, які їздять на змагання та різні заходи. Гапончук каже, що прагне розвивати різні напрямки спорту. І вже сьогодні ветерани з Прикарпаття показують хороші результати.
Завдяки спорту є можливість поїхати за кордон. Представники нашої громадської організації минулого року були на міжнародних змаганнях в Іспанії зі стронгмену, де займали і перші, і другі місця, – говорить Гапончук. – Потрібно популяризувати це і тоді щось вийде. Не всі ветерани знають, що в нас є громадська організація, що є змагання. Дуже хочеться, щоб спорт розвивався. Скоро плануємо перше відкрите тренування з адаптивного футболу на милицях.
Читайте також: Після поранення. Сергій Тарнавський з Долини рятується спортом і побратимів підтягує
Ветеран Сергій Тарнавський активно бере участь у змаганнях. Каже, зайшов в спорт після одного з ветеранських форумів від “Ігор Нескорених”, де був просто слухачем:
Вони розказували, як прийшли в спорт, як поїхали в США. Один хлопчина в Токіо марафон пробіг. Вийшли на каві поспілкуватись. Вони мені підказали, де шукати реєстрацію на Invictus, яка якраз тоді стартувала.
Так Сергій Тарнавський потрапив на відбір Invictus Games. Цей досвід йому сподобався і Сергій почав їздити на наступні етапи. Здобув призові місця на змаганнях у Буковелі, пройшов на міжнародні змагання у Мадриді.
Цього року доведеться вже активно ходити в спортзал. Тому що конкуренція дуже виросла, – говорить Тарнавський. – Якщо минулого року приїжджали одні й ті ж учасники, то цього року їх в рази побільшало – понад 100 спортсменів додалося. І це приємно, що ветерани починають заходити в спорт. Бо направду, спорт – найлегший і найдешевший спосіб затягнути ветеранів до активності.
Тарнавський додає, що допомогти може й інша активність – як от театральний гурток чи танці. Наприклад, сам Сергій окрім тренувань в залі, раз на тиждень ходить на хореографію.
Читайте також: Після поранення. Сергій Тарнавський з Долини рятується спортом і побратимів підтягує
Авторка: Ольга Суровська
Фото: Антон Сорочак
Comments are closed.