Не секрет, що від жорсткого карантину в Україні найбільше постраждав малий і середній бізнес.
Підприємці кидаються з кута в кут у пошуках чогось нового, а хтось переорієнтовується і робить просто вже, пише Репортер.
Дві позиції
«Визначити, що в місті чи області з бізнесом не все гаразд – дуже просто, – говорить економіст, викладач ПНУ Сергій Васильченко. – Йдеш по вулиці і бачиш, що здаються в оренду комерційні приміщення. А там були офіси, ресторани і т. д. Зрозуміло, що найбільший удар отримали ті, хто спілкувався безпосередньо із споживачем. Якщо брати нашу область, то 80 % – це малий і середній бізнес. Якраз ця ланка найбільш чутлива до якихось коливань, бо вони не мають серйозної фінансової подушки. Тому маленькі магазини, кафе фізично не можуть витримати податкового тиску без доходів».
За його словами, малому та середнього бізнесу для закриття достатньо легкого падіння споживчого попиту. Адже, якщо вони працюватимуть далі, то хіба в мінус.
«Я в якійсь мірі був пророком, – посміхається Васильченко. – Навесні до мене зверталися за прогнозом на кінець року – що буде з місцевим бюджетом. Так от, бачимо – 24 % виконання доходної частини. Це можна сміливо називати катастрофою».
Читайте: Ресторанна зона. Як франківському бізнесу пережити карантин
Також економіст зазначає, що є два підходи підприємців до ведення бізнесу під час кризи. Одні просто закриваються, інші шукають нові можливості.
«Перша позиція – треба перечекати, закритися, тому це питання більш філософське, – говорить Сергій Васильченко. – Хтось не хоче нести постійні витрати й виходити хоча б в нуль. Як, наприклад, наші ресторани. Вони радше закриються на місяць-два і будуть без клієнтів, а приїдуть студенти – відкриються. Є й друга позиція – наші конкуренти зачинились, ура! І за рахунок чогось іншого, це навіть може бути якась нова послуга – ми зробимо бізнес. Мені більше до душі другий варіант, бо в такий період можна придумати щось нове, як от, у період жорсткого карантину в нас відкрились служби доставки, а за ними потягнулися інші».
Інвестиції в маски
«З точки зору карантинних обмежень у Франківська та й загалом в області – все погано, – каже голова асоціації пекарів Прикарпаття Ростислав Кукурудз. – У нашому місті великого бізнесу як такого немає, а все решта – споживча ланка. Але й тут є три варіанти, чому погано. Перший – у споживача негатив через коронавірус, кризу, переживання. Другий – як би примітивно це не звучало, в людей просто нема грошей. Третій – вони не знають, що на них чекає завтра».
За словами Кукурудза, у період кризи він би інвестував у ПЛР-тестування. Йдеться про купівлю обладнання, що робить тести й показує результат. Другий прибутковий бізнес – купити маски, бо невідомо коли закінчиться карантин, і ця річ зайвою в кишені не буде ще довго.
Читайте також: Повстанці, Сибір та вінок на могилі. Баба Віся з Джурова пам’ятає усе (ФОТО)
«Тут є лише мала доля жарту, але я говорю цілком серйозно, – каже Ростислав Кукурудз. – Інвестування в розвиток чи щось нове зараз притухло. Вкладати у нерухомість нині точно не варто. У Франківську ця ланка за динамікою розвитку тотально негативна, без перебільшень».
Якби був вибір – цех для пошиву масок чи нова кав’ярня – вибрав би перше, говорить підприємець. Якщо мати вільних мінімум 100 тис грн, то найкраще – купити валюту й поставити на депозит.
«Якби переді мною стояла цифра 1 млн грн, то я навіть не можу сказати, куди їх вкласти, – говорить Кукурудз. – Чесно, у нас немає таких інструментів інвестицій. Якщо відкинути нерухомість і землю, то постає питання не лише до міста, а й до цілої країни. В нас нема куди податись. Я, наприклад, якби міг, то купив би на мільйон акцій компанії Apple. Той, хто купив землю в Буковелі за 20 тисяч доларів, то тепер продасть її, може, за 10 тис. А щоб відкрити зараз якесь кафе за мінімальну ціну в центрі міста, то потрібно 7-8 тис євро. Але вони є на кожному кроці».
У кожній справі, каже підприємець, є свої нюанси, і треба дивитись, чи то ваші останні гроші, чи відкладені. Якщо другий варіант, тоді спокійно можна вкладати у такі довготривалі проєкти як Promprylad.Renovation і чекати 5-6 років, поки гроші почнуть працювати на тебе.
На всі боки
«Чим я тільки не займався за своє життя, та й ніби досі займаюсь, – говорить франківець Василь Савчук. – Ще років 15 тому їздив за кордон на заробітки, постійно відкладав гроші. Завжди хотів мати власну справу, щоб не працювати на когось. Останній раз їхав до Німеччини разом із другом. Повернулися, радились, що б таке купити чи куди інвестувати. Товариш купив вісім квартир, пам’ятаю, долар був по дуже низькому курсу, а в Німеччині платили багато».
За його словами, після купівлі квартир друг гриз лікті. Не встиг зробити ремонти, як ціни на нерухомість впали. І навіть, якби зробив усе до ладу та продав, то вийшов би хіба в нуль.
«Він поспішив, а я чекав моменту, – каже Савчук. – Десь за роки три ще назбирав коштів і не на всі гроші купив дві квартири, зробив та продав – в плюс. Десь два роки тому ще придбав пару гектарів землі у нас та в Тернопільській області, бо звідти моя родина, часто їжджу туди. Стараюсь на всі боки, тому у двох місцях збудував приміщення для оренди. Вклав мінімум. Звідти маю пасивний дохід – 500 доларів. Потім вклався у сонячні батареї, і тут скажу відверто – це окуповується за 2-3 роки. Пандемія зовсім не вплинула на ціни на землю чи нерухомість. От, наприкінці цієї весни я взяв ще одну ділянку під сонячні батареї за 15 тис доларів. Хочу там усе привести до ладу і поставити ще більше батарей».
За словами чоловіка, власну справу він відкрити так і не зміг, бо ж «розходився на всі боки». Та відколи купив першу земельну ділянку, то жодного разу не пошкодував.
Автор: Богдан Мисюк
Comments are closed.