Минулих вихідних у Франківську відмузикував, відкарнавалив і відтеатралив фест-переберія «Межа».
Це перший і, напевно, останній масштабний фестиваль у місті цього року, пише Репортер.
Усі скучили
Якщо багато фестивалів цьогоріч відмінили чи перенесли в онлайн, то франківцям вдалося скомбінувати програму так, що гостям вдалося сповна отримати чудові емоції та враження, яких так бракувало від початку карантину. А це живої музики, спілкування, карнавалу та якогось внутрішнього тепла. Бо всі за цим скучили. І це все було, вибачте, з дотриманням карантинних вимог.
Ідея народилася ще минулого року. Але провести фестиваль вдалося лише зараз завдяки гранту від Українського культурного фонду.
Назва фесту пов’язана з тим, що він мав відбутися в межах старих мурів, у межах фортеці. Але як корабель назвеш, так він і попливе. Кілька разів організація була справді на межі – через карантин.
В певний момент підготовки ми зрозуміли, що маємо нові реалії, тож або будемо скаржитися на них, або спробуємо до них якось прилаштуватися і взяти з тих нових реалій якийсь позитив, зробити те, чого ми не вміємо і ніколи не пробували, – говорить одна з організаторів фестивалю Людмила Лінник.
За її словами, в цьому теж є певний позитив, адже в інтернеті дуже бракує якісного українського контенту. Тому організатори «Межі» спробували його заповнити. В рамках фестивалю відзняли багато цікавих і пізнавальних роликів з лекціями та майстер-класами з давніх ремесел.
Зафіксовано онлайн
Отож, попри все, програма фесту була насичена. Хоч і багато заходів перенесли онлайн, але подій не бракувало – лише встигай. Головні локації фестивалю розгорнули у палаці Потоцьких та на малій сцені між скверами Руської трійці та Міцкевича. Було тут багато цікавого і для великих, і для малих.
У палаці для дітей провели єдиний офлайновий майстер-клас з виготовлення глиняних амулетів. Його проводила франківська майстерня «Ґоґодзи». Решту майстер-класів можна переглянути будь-коли. Наприклад, Ірина Грицак з Надвірної навчить, як зробити традиційну іграшку-коника, яка є чоловічим оберегом, несе в дім радість і благополуччя. Дуже проста покрокова відео-інструкція, тому можна влаштувати собі такий майстер-клас вдома з дітьми. Усі відео є на сторінці «Межі» у Facebook.
А дослідниця Полісся, засновниця майстерні «Дика свічка» Анастасія Панкова розкаже про дослідження свічок, різні обряди й звичаї. До прикладу, весільні свічки на Рівненщині прикрашали барвінком, зернятами жита чи пшениці. Їх обкручували по спіралі білою і двома червоними нитками. Коли рвали барвінок, то треба було поставити на те місце шматок хліба або монету – заплатити за це. Ті свічки потім запалювали й після весілля, коли в хаті була суперечка чи якісь негаразди.
Також цікаво, що у тих весільних свічках поєднувалися покоління. От, весільні свічки батьків переплавляли на віск і додавали до свічки доньки чи сина, які одружувалися. А за померлими свічки робили лиш з того вулика, де померли бджоли.
Магія в дії
Якесь таїнство відбувалося під час презентації книги «Доця» письменниці Тамари Горіха Зерня. Це дебютний роман фронтової волонтерки, тож на презентацію прийшли і багато франківських волонтерів.
Авторка просто зачаровувала якимсь внутрішнім світлом, хоч її книга дуже непроста. Події відбуваються навесні-влітку 2014 року в Донецьку. Книга змушує і смітися, і плакати. А ще – віднайти відповіді на багато запитань.
Також магія проявилася на малій сцені, її творили актори «МІМ Театр IF». От, була людина-газета і лиш вгадуй за її мімікою, що вона прочитала, – добре, погане, скандальне, смішне? Була людина-вогонь, людина з бронзи. Найпопулярнішими, особливо у для дітлахів, були два міми-барбери. Вони запрошували дітей на сцену, садили у перукарське крісло й робили зачіски уявними ножицями, гребінцями. Ще тут виступав ілюзіоніст.
Також для найменших глядачів на цій сцені театр ляльок показав виставу «Гусеня». Саме цією виставою у 1945 році почався театр, а ідея «Межі» – показати історію міста від початку заснування й до сьогодні.
А ще майстри театру спеціально для фесту створили ляльку – Пинтя Хоробрий. Це ватажок загону опришків, який став символом свята. Пинтя з’являвся у найнесподіваніші моменти та смішив публіку. Створили його на зразок тих ляльок, які в давнину розважали публіку на ярмарках.
Ніжність, драйв і брутал
І окремо – про музичну програму. Її було багато й на всі смаки. Для «Репортера» відкриттям став львівський гурт «Пиріг і батіг». Вони виступали надвечір суботи на малій сцені. Страшенно атмосферно, ніжно й магнетично. Неймовірна музика та пісні на слова Степана Руданського та Павла Тичини гіпнотизували звичайних перехожих і змушували їх зупинятися.
До речі, львів’ян у Франківську було чимало. Здається, до нас приїхав цілий музичний десант зі Львова, як от Lemko Bluegrass Band. Музиканти експериментують зі стилями і знайомили франківців з лемківським буґі-вуґі, карпатським блюґрасом, гуцульським блюзом і дико-західним свінгом.
А Joryj Kłoc запалював, як кажуть самі музиканти, своїм українським обрядовим хіп-хоп-дайбоже-етно-чортом.
Після них, першого фестивального дня, виступили франківські «Кораллі». І то так вшкварили, що люди пішли в коломийку. Нашими можна назвати й гурт Luiku, адже фронтмен колективу Дмитро Ципердюк – з Франківська. Під час їхнього виступу теж ніхто не міг встояти, бо то була якась транскарпатська магія.
Ближче до опівночі чимало люду зібралося, аби послухати «ансамбль гніву «Пирятин» – так себе зі сцени оголосили самі музиканти. І знову запальна музика, гострі тексти, які часто підкреслені міцним матюком. До речі, організатори заздалегідь в афішах вказали, що на їх виступ тільки +18. Ніби все пройшло добре, бо сцену не освячували.
Музична програма другого фестивального дня була дещо спокійніша і дуже фолькова. Виступали знову львів’яни – Burdon, Torban, а ансамбль старовинної музики Kings&Beggars просто переніс гостей фестивалю у часи Середньовіччя. У палаці Потоцьких вони вчили стародавніх танців, знайомили з давніми мелодіями та інструментами.
Ще один екскурс у минуле подарували учасники карнавальної ходи «Парад епох», яка стала кульмінацією свята. Кілька сотень людей у костюмах різних часів пройшлися центральними вулицями. Йшов оркестр, актори на ходулях, люди у неймовірних костюмах, навіть їхала пожежна бричка. Дуже видовищно.
Вхід на всі події був вільний – вимагалося тільки мати маску й дотримуватися дистанції – навіть під час запальних танців. Про це на вході попереджали волонтери.
Читайте також: Любочка і театр. Про одну жінку, 55 років зачісок і 300 перук для франківських акторів (ФОТО)
Ті, хто не зміг потрапити на фест, дивилися його у прямій трансляції.
За словами ще одної організаторки – Лесі Качурової, було дуже багато відгуків від глядачів. Багато переглядів, коментарів і подяк з різних куточків України та світу. Іноземці просили дубляж англійською. Це все врахують наступного року, адже фестиваль обіцяють зробити традиційним. Сподіваємось, він пройде без карантину.
