Група франківських саперів повернулася з Херсонщини. Там 52 дні розчищали українські землі від небезпечного сміття, яке за собою залишили окупанти.
Про «сюрпризи», які залишає після себе ворог, розповів старший сапер частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області Володимир Сірко, пише Репортер.
Щодня та в будь-яку погоду
Розміновувати території на схід Володимир Сірко з колегами їздить з 2015 року. В АТО/ ООС він мав шість ротацій. У саперній справі – з 2006 року.
Після повномасштабного вторгнення перша ротація була на Київщину – у Бородянку. 1 квітня її звільнили, а 4 квітня франківські сапери вже були там.
Ми були там близько місяця – це сама Бородянка, Бородянський район, їздили в Бучу, Гостомель та навколишні населені пункти, – говорить Володимир Сірко. – Також минулого року працювали в Харківській області, в Чугуївському районі.
Читайте також: Нацгвардієць з Франківська Олександр Турок: «Ми просто лежали й молилися, аби не добило»
З 10 по 30 червня він і четверо його колег були на Херсонщині: лейтенант Максим Ковалюк, прапорщик Тарас Патроняк, старшина Юрій Грицак і старшина Ярослав Сідлярський.
52 дні допомагали розміновувати деокуповані території. Працювали кожен день у будь-яку погоду. За словами сапера, такі роботи найкраще проводити навесні, коли трави невисокі. Адже влітку трава чи не по шию й важко працювати з приладами, треба бути особливо обережними й акуратними.
Якщо не помиляюся, найбільше за день на Херсонщині ми знаходили близько 900 одиниць, – говорить Сірко.
80 саперів на одне село
На роботу сапери виїздили о шостій-сьомій ранку і працювали до вечора. За ротацію мали лише три святкові неділі вихідні.
Щодня носили на собі близько 30 кг додаткового спорядження. Крім бронежилета й каски, були ще спеціальні захисні костюми. У них працювали під час підривної роботи.
У нас немає такого, що бігом приїхали, зробили та й поїхали, – говорить Володимир Сірко. – За день могли розчистити 10-20 квадратних метрів. Усе залежало він засміченості, тобто замінування.
За словами сапера, на території, які вони пропрацювали, вже повертаються люди. Правда, ще не так багато. Каже, так само було минулого року в Бородянці. Через місяць після роботи саперів люди вже теж поверталися до своїх домівок.
Читайте: Бойовий медик «Айболит». Любомир Дроняк з Верховини – про перше плече евакуації
Усі 52 дні франківці працювали лише в одному селі, адже воно все було зруйноване й засипане касетними боєприпасами.
І щоб ви розуміли, то не лише наше відділення, – говорить Сірко. – Було 16 розрахунків, тобто груп, і в кожній по п’ять людей. Перекидали хлопців з інших населених пунктів. Допомога там постійна, бо треба було зачистити це село, аби люди повернулися до своїх домівок.
Піде не один десяток років
Володимир Сірко розповідає, що цього разу їхній групі доводилося працювати з касетними боєприпасами, з якими раніше ніколи не стикались.
Кожен виїзд – щось нове, – каже сапер. – От, тебе вчили по Другій та Першій світовій. Це німецькі, радянські боєприпаси, а зараз уже новітні. Про багато чого немає інформації. Якщо ти знаєш, наприклад, принцип дії вибухника 76 снаряду і так далі, а є такі боєприпаси, що взагалі – жодної інформації. Ти не знаєш, чи є там режим самоліквідації, чи ні. Обмінюємося досвідом між собою. Щось хлопці побачили нове, з чим працювали, й розказали, обговорили, показали.
А ще, додає Сірко, у сапера завжди має бути страх, особливий страх. Якщо нема – це загроза для тебе і побратимів.
Пан Володимир розказує, який підступний і цинічний ворог. Про те, що закладав вибухівку у цивільних будинках, знаходили у пральних машинках, у посадках, на дорогах, перехрестях.
Інженерні міни – вони такого кольору, як рослинність. Тобто, вони і зелені, і коричневі, і сірі. Їх маскують і під ґрунт, – говорить сапер. – Але якщо там сапер йде з приладом і є якийсь металевий предмет, то він знайде, а якщо пластмаса, то прилад це просто не побачить.
За словами Сірка, напевно, найменш замінована була Київська область, адже окупанти пробули там з місяць часу.
А вже в містах, які були довше в окупації – пів року, вісім місяців… Самі розумієте, що вони там позалишали, що понапихали в землю, – говорить Сірко. – Аби розчистити, піде не один десяток років.
Зараз на території Донеччини та Херсонщини працюють дві інші групи франківських саперів.
Управління має таких чотири – це 20 людей. Їх не вистачає, тому оголосили набір на службу. Шукають фахівців, готові вчити, бо всі розуміють, що розмінування України буде тривати роками, тож треба формувати команду та вчити нових саперів.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.