Футбол — це не просто гра, це мистецтво. Ним захоплюються, ним живуть. Кожна країна, регіон, місто шанують своїх футбольних героїв. Не бракує їх і Прикарпаттю. Спробуймо розповісти про п’ятірку гравців, які народились у нашому краї, прославили його та продовжують прославляти.
Мирослав Думанський
(17.06.1929 – 01.04.1996)
Мирослав Іванович Думанський народився ще в польському Станиславові. Сім’я жила біля стадіону, поводитися з м’ячем хлопець навчився змалку.
Футбольну кар’єру він почав на позиції півзахисника у станіславському ГБО (гарнізонному будинку офіцерів). У 1951 році переїхав до Львова, виступав там за обласний БО. У 1953-56 роках продовжив кар’єру у Сталіно (Донецьк), захищаючи кольори «Шахтаря», який тоді вибув із класу «А» й шукав гравців, які б могли повернути клуб на найвищий рівень. Думанський став одним із лідерів нового колективу. У 1956 році його разом із ще трьома одноклубниками запросили до збірної України для участі у першій Спартакіаді народів СРСР. Збірна тоді здобула «бронзу».
У 1957 році Мирослав через сімейні обставини повернувся до рідного міста, разом із місцевим «Спартаком» пробився до чвертьфіналу Кубка СРСР і переміг у груповому турнірі класу «Б». Того сезону команда ледь не потрапила до вищої ліги, посівши друге місце у перехідному турнірі.
Восени 1962 го Думанський завершив кар’єру гравця, але з футболу не пішов, тренував і долинський «Нафтовик», і рідний «Спартак», багато років віддав спартаківській футбольній школі.
На полі він був чудовим диспетчером, одним із лідерів команди. Його ім’я стало синонімом надійності та професіоналізму. Думанський першим із прикарпатців отримав звання майстра спорту з футболу. Кубок його імені проводиться з 1995 року.
Ярослав Думанський
(4 серпня 1959)
Майстер спорту міжнародного класу, найтитулованіший футболіст з Івано-Франківщини, син Мирослава Думанського Ярослав уже в 17 років став гравцем «Спартака», а через рік перейшов до львівських «Карпат», де швидко забронював місце в основі. Півзахисник.
У 1977 році у складі радянської збірної Думанський став бронзовим призером, а через рік і переможцем першості Європи серед юніорів. У 1979 му завоював срібло молодіжного чемпіонату світу в Японії, а наступного року — золото молодіжного чемпіонату Європи.
У 1981 році 22-річний гравець перейшов до київського «Динамо», одразу ставши чемпіоном СРСР. Потім він грав у московському «Динамо» й харківському «Металісті».
Наприкінці кар’єри Ярослав повернувся до івано-франківського «Прикарпаття», де одразу став лідером. Через чотири сезони вирішив завершити кар’єру гравця.
Прізвище Думанський є для футбольного Прикарпаття своєрідним брендом.
Петро Данильчук
(10.02.1940 – 05.05.2008)
Петро Андрійович Данильчук народився в селі Підвисоке (Снятинський район). Футбольну кар’єру почав у 1958 році, виступав за станіславський «Спартак». Захисник. Через п’ять років Данильчук потрапив до львівського СКА, з яким став чемпіоном України у 1965 році. Тоді ж отримав звання майстра спорту. У 1966 році виступав за олімпійську збірну СРСР.
У львівських «Карпатах» Данильчук почав грати у 1967 році. Через два роки «Карпати» здобули Кубок СРСР, здолавши у фіналі ростовський СКА. Петро Данильчук виступав за «зелено-білих» до 1972‑го, відіграв 167 матчів.
Він був одним із небагатьох, хто назавжди залишив футбольне поле й ніколи не повертався туди в ролі тренера чи функціонера. Данильчук тричі входив до числа 33-х найкращих футболістів України (1963, 1965, 1966).
Знавцям футболу він запам’ятався самовідданою грою, непоступливістю, професіоналізмом. У своєму складі його хотіли бачити ризька «Даугава», ленінградський «Зеніт» і московський «Спартак», але Петро Данильчук лишився вірним рідному краю.
Андрій Хомин
(02.05.1968 – 29.09.1999)
Андрій Романович Хомин народився в Івано-Франківську, з футболом познайомився у ДЮСШ №3. Після армії почав грати за «Прикарпаття». Захисник. Так «зацементував» оборону команди, що уявити цей клуб без Хомина тоді було майже неможливо.
Гра талановитого захисника не залишилась непоміченою. У 1993-му Андрій отримав запрошення від Григорія Суркіса, який щойно став президентом «Динамо». Хомин був першим гравцем, який прийшов у столичний клуб під орудою Суркіса. Команді тоді були потрібні в першу чергу футболісти з гарними бійцівськими якостями, роботяги. Саме до таких належав і Хомин. У сезоні 1994-95 років він разом із «Динамо» пробився до групового етапу Ліги Чемпіонів, але далі клуб не пройшов.
З жовтня 1993 року Андрій зіграв шість матчів за збірну України. Та вже в наступному сезоні він поступово втратив місце у стартовому складі «Динамо», потім його віддали в оренду рідному «Прикарпаттю», а на початку сезону 1996-97 Хомин перейшов у полтавську «Ворсклу».
У 1999 році він повернувся до «Прикарпаття». Полтавські вболівальники проводжали Хомина стоячи. Тоді ще ніхто не знав, що той матч буде одним із останніх в житті Андрія. 29 вересня 1999 року він загинув у автомобільній катастрофі неподалік Івано-Франківська.
Андрій Хомин — дворазовий чемпіон Украйни, володар Кубка України. Запам’ятався універсалом із винятковими бійцівськими якостями, міг зіграти на будь-якій позиції.
Ігор Худоб’як
(20.02.1985)
Худоб’як Ігор Ярославович народився в Івано-Франківську. Вихованець ДЮСШ «Прикарпаття», ДЮФК «Галичина» і ДЮСШ №3. Найповніше Ігор розкрився на позиції атакувального півзахисника, але кар’єру починав нападником івано-франківської команди «Чорногора».
У 2005 році Худоб’як перейшов до івано-франківського «Спартака», привернув увагу львівських «Карпат» і влітку того ж року підписав з ними контракт. Тоді ж із новим колективом Ігор вийшов до півфіналу Кубка України та потрапив до Вищої ліги. У 2006 році він був у переліку найперспективніших українських футболістів.
За збірну України дебютував 2010 року.
Худоб’як є одним із улюбленців львівських фанів, увійшов до символічної збірної «Карпат» часів незалежності, а також отримав «Зірку Карпат» — приз найкращому футболістові клубу у 2006 та 2009 роках.
Comments are closed.