У травні цього року 24-річний гросмейстер з Івано-Франківська Володимир Онищук вперше увійшов до світової сотні найсильніших, посівши 71 сходинку рейтингу. За плечима шахіста – «золото» й «срібло» чемпіонатів світу та Європи серед дітей та юнаків, а також вдалі виступи на внутрішніх і міжнародних змаганнях серед дорослих. Нещодавно Онищук святкував чергову перемогу – на турнірі на Корсиці.
– Володимире, коли почали займатись шахами?
– Навчився ще в чотири роки, грав удома з татом і дідусем. А в сім мене віддали в шахову секцію до тренера Ігоря Кобилянського. Він – фактично мій єдиний наставник.
Першим більш-менш серйозним успіхом стала перемога на чемпіонаті Європи серед дітей до 10 років у Греції. До того змагався на чемпіонатах України, але не вигравав їх, хоч і був близько до першого місця. А Європу зразу вдалось виграти. Це дуже вплинуло на мій подальший розвиток як шахіста, адже турнір – це не лише змагання, а й підготовка, навчання. Але тоді я не задумувався про таке, просто грав, мені було цікаво.
– Який з турнірів став для вас найцікавішим?
– Можу відзначити два чемпіонати світу зі швидких шахів і бліцу. Останній був цього жовтня в Берліні, а інший – минулого року в Дубаї. Я не здобув призів на цих чемпіонатах, але цьогоріч результати були вже кращі – сьоме місце у швидких і тридцять друге у блискавичних шахах. Найважливіше, що на таких змаганнях можна зустрітися з шахістами найвищого світового рівня, тим же норвежцем Магнусом Карлсеном. Це реальна нагода провести з ними матч, подивитись, як вони грають, і навіть швидка партія проти такого суперника – дуже цікавий досвід.
Наприклад, недавній турнір на Корсиці. Він не був офіційним, тож не мав аж такого важливого значення. Тим більше, це були швидкі шахи, тож у тренувальному аспекті від нього не так багато користі. Але для мене було цінним те, що він проводився за олімпійською системою – тобто спочатку відбір, а потім ігри на виліт. Таких турнірів досить мало, тож на Кубку світу, який проводиться за тією ж схемою, сходу буває важко грати. Отже, це було корисно.
– Яким шахам надаєте перевагу – швидким, блискавичним, класиці?
– Я їх усі люблю, та, мабуть, найбільше класику і швидкі. Бліц – менше, бо через те, що мало часу на роздуми, виходить не така осмислена гра. Останнім часом у мене більше виходить у швидких і блискавичних шахах, але класика не менш цікава.
– Скільки часу щодня приділяєте шахам?
– Більше чотирьох-п’яти годин займатися важко, адже я працюю сам, тож непросто підтримувати концентрацію. Намагаюсь себе не змушувати, якщо нема бажання, можу взагалі якийсь день не займатись. Якогось усталеного режиму не маю.
– А як виглядають ваші заняття?
– Це більше аналітична робота, відпрацювання дебютів, вирішення задач. Стараюсь читати хороші шахові книжки. Шахові партії та онлайн-трансляції турнірів передивляюсь більше з цікавості.
– Яка наразі ситуація з шахами в Україні?
– На всіх командних турнірах Україна бореться за найвищі місця. Нещодавно закінчився командний чемпіонат Європи, де жіноча збірна взяла друге місце. В принципі, і чоловіча, і жіноча команди України здатні боротись з будь-якими суперниками. Єдине, відзначають, що в нас впав рівень шахів серед юнаків. Але це, мабуть, пов’язано з тим, що в Україні зараз мало турнірів.
– Держава якось підтримує вас у підготовці та поїздках на турніри?
– Якщо чесно, я на собі цього не відчуваю. На рівні держави є певна підтримка, але вона стосується насамперед членів збірної. Тож наразі все реалізується в основному своїми силами. Витрати на змагання часто покривають самі організатори.
– Які найближчі змагальні плани?
– У кінці грудня планую зіграти на відкритому турнірі в Об’єднаних Арабських Еміратах «Al Ain Classic». Це шаховий фестиваль, неофіційні змагання. Але вони проводяться вже кілька років поспіль і мають досить непоганий рівень. Офіційних турнірів найближчими місяцями не планується. Можливо, візьму участь у чемпіонаті Європи наступного року, але загадувати поки рано.
– Ставите для себе якусь мету, якої неодмінно хочете досягнути?
– Я себе стараюсь не обмежувати певною планкою. Просто прагну по максимуму відіграти кожен турнір, кожну партію. Важливо добре працювати, рости, прогресувати і не зупинятись на досягнутому. Хорошою роботою можна досягти дуже багато.
