Вона тренує дітей, веде курси самооборони для жінок та успішно виступає на міжнародній арені з таеквондо ІТФ та кікбоксингу. Знайомтеся – Наталя Когут.
Спорт, музика, школа, прокуратура
Свої заняття таеквондо Наталя Когут почала у івано-франківській школі №22 під керівництвом Олега Солов’я. «У спорті я була з першого класу школи, – згадує Наталя. – Спочатку – плавання, баскетбол, три роки великого тенісу. Ще коли мені було шість років, спробувала записатись на карате, але мені порадили підрости та приходити наступного року. Цей рік тягнувся аж до сьомого класу, коли я побачила оголошення про набір у групу Олега Солов’я. Тоді паралельно займалася великим тенісом, таеквондо і закінчувала музичну школу по класу фортепіано».
Як каже Когут, головне – правильно розподіляти свій час. Саме завдяки цьому вона встигала виступати на академконцертах у музичній школі, їздити на змагання з тенісу і таеквондо без шкоди для навчання. А школу вона закінчила з срібною медаллю.
Через три місяці занять Олег Соловей вивіз Наталю Когут на перші змагання – представницький дитячий турнір «Київські каштани», своєрідний чемпіонат України. Там Наталя одразу завоювала бронзову медаль. Згодом спортсменка перейшла на дворазові щоденні тренування, тому про великий теніс довелося забути.
У 2001 році дівчина вирушила до Харкова, де поступила до Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Там продовжувала тренуватись і виступати, вже під керівництвом тамтешнього тренера Галима Утемісова. Після закінчення вишу з червоним дипломом працювала у прокуратурі на Прикарпатті.
«Тоді дуже важко було поєднати роботу і спорт, – каже Наталя. – Ніхто не розумів і не підтримував цього бажання. До прикладу, в міліції, якщо людина демонструє достойні результати в самбо, стрільбі чи боксі, це схвалюється, таку людину підтримують і сприяють їй у службовому рості. А у прокуратурі цього чомусь немає. І коли я побачила, що набираю вагу, мене почали турбувати хребет і суглоби, треба було вибирати».
Врешті-решт, Наталя Когут зробила вибір. Вона прослужила чотири з половиною роки і звільнилася, коли займала посаду помічника прокурора Галицького району (юрист другого класу).
Зброя під руками
Сьогодні спортсменка поєднує тренерську роботу зі своїми виступами у великому спорті. Її юні вихованці вже виборюють медалі на обласному та всеукраїнському рівнях. Це переможці та призери чемпіонатів України: Марко Бойчук, Богдан Загірний, Олександр Левицький, Анна Пічуріна, Євгенія Кучер, Володимир Петрів, Володимир Ісаков.
Окрім своїх виступів та роботи з дітьми, Наталя Когут кілька місяців веде курси жіночої самооборони. «Ще з роботи в прокуратурі знаю, що в житті бувають різні ситуації, – каже вона. – Жінки повертаються самі додому, ходять по неосвітлених під’їздах. Викладаю жінкам різного віку – і 25-річним, і тим, яким уже за 40. Курс займає 12 занять. Вчимо тікати від захвату, ножа, пістолета тощо».
Як каже Наталя, оборонятися можна будь-якими підручними предметами: сумочкою, журналом, газетою, мобільним телефоном. Наприклад, ефективний засіб – ключі, якщо їх затиснути між пальцями в кулак.
Пороху вистачить
Ще під час навчання у Харкові у 2004 році Наталя Когут взяла участь у своєму першому Кубку світу з кікбоксингу (версія WAKO), де завоювала срібну медаль. І ось недавно, на початку червня, вона знову виборола срібло на цих змаганнях.
У таеквондо ІТФ Наталя Когут добилася чемпіонських звань на всеукраїнському рівні та перемог на міжнародних турнірах. Вона важить 48 кг, і на чемпіонатах Європи та світу з таеквондо їй доводилося б заявлятись у найлегшу категорію до 52 кг, де першим номером збірної України є іванофранківчанка Катерина Соловей. Конкурувати із землячкою, каже Наталя, немає сенсу. Тому наразі найбільші спортивні успіхи Наталі були саме в кікбоксингу, де вона виступає у категорії до 50 кг, а Катерина Соловей – у 55 кг.
Недавно Наталя Когут виконала норматив майстра спорту України. У перспективі вона планує здавати іспит на III дан з таеквондо ІТФ. «Спорт я ніколи не покидала, і з роботи пішла заради нього, – говорить Наталя. – Досі хочеться виступати, порох залишився в порохівницях, крім того, треную діток, їздимо разом на змагання. На сто відсотків знаю, що працюю там, де хочу, мені це подобається і я цим живу».
