Днями спортсмени і тренери Івано-Франківська написали відкрите звернення до міської влади з проханням не припиняти діяльність комітету фізкультури і спорту міськвиконкому. Лист із підписами 112 людей спровокувало рішення міськради.
«Репортер» писав про ту «реформаторську» сесію. Тоді все почалося з пропозиції Віктора Анушкевичуса об’єднати управління у справах сім’ї, молодіжної та гендерної політики та спорткомітет в одну структуру. А після довгих суперечок той же мер зненацька запропонував «залити» ці обидва органи в міське управління освіти. «Давайте назвемо це департаментом», — видав міський голова.
Депутати довго радилися та вирішили ще інакше — спорткомітет віддати освіті, а молодіжне управління взагалі ліквідувати. Термінів цього процесу депутати в рішенні не прописали. І, що цікаво, не спитали думки жодного з працівників «реформованих» структур.
Ліквідація спорткомітету триває донині. Тривала вона й тоді, коли в День фізкультури і спорту на Вічевому майдані заступник міського голови Михайло Верес і секретар міськради Руслан Марцінків ледь не присягались у любові до спортсменів.
Взагалі ставлення до спорту у франківських депутатів і чиновників дуже своєрідне. У 2011 році через спорткомітет допомогу на суму понад 1 млн. грн. отримали 13 спортклубів міста. Відбулося 232 спортивно-масових заходи для дітей і дорослих (ще близько 570 тис. грн.). Цього року в Івано-Франківську відкрили реконструйований спортзал на вулиці Симоненка. Промовистий факт, що кошти на таке покращення міської інфраструктури депутати виділили за рахунок урізання інших спортивних витрат: спортклубам вділили лише 600 тис. грн., а на змагання близько 400 тис. — це рівень 2005 року.
Нині в міському управлінні освіти розробляють нове положення, яке б відповідало новій структурі. Тут кажуть, що освіта та спорткомітет і раніше часто перетиналися, зокрема, у проведенні дитячих змагань. Бо саме освітянам доручали забезпечувати участь школярів у турнірах. «Ми не будемо обмежувати повноваження комітету, — переконує начальник управління освіти Наталія Микула. — Ми маємо кілька структурних підрозділів зі своїми положеннями, як то центр практичної психології, інформаційно-методичний центр. Так само буде і з комітетом. Просто збільшиться навантаження на нас».
Контроль за виконанням липневого рішення депутати поклали на керуючого справами міськвиконкому Андрія Лиса. Він каже, що реформа проводиться за прикладом міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Мовляв, в інших областях вже є подібні прецеденти — такий досвід є в Запоріжжі, Чернівцях, Горлівці.
За словами Лиса, найімовірніше, що спорткомітет перестане бути юридичною особою зі своєю окремою бухгалтерією. «Комітет як такий залишиться, але бухгалтерія буде централізована, освітянська, — каже керуючий справами. — Замість бухгалтера в комітеті з’явиться третя людина, яка займатиметься спортивними питаннями».
Проте так і незрозуміло, навіщо ліквідовувати як окрему юридичну особу спортивний орган, до якого за останні роки у міської ради та виконкому не виникало жодних претензій? Чому рішення, яке матиме, м’яко кажучи, неоднозначні наслідки для всієї галузі, приймали без участі фахівців? Адже чи не кожен з них скаже, що окреме міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту було значно ефективнішим, ніж нинішня аналогічна державна служба. Та й Кабмін не видавав постанови з наказом повторювати свої реформи на місцях.
Не так давно депутати приєднали міський відділ транспорту до департаменту комунального господарства. В результаті, аби отримати елементарний доступ до розкладів руху франківських маршруток, журналіст «Репортера» спершу мав звертатися до керівника департаменту, заступника міського голови Миколи Саєвича. А що вже говорити про спорт? Тепер, коли спорткомітет не матиме самостійних повноважень, спортсменам і тренерам, аби отримати підтримку від міста, доведеться оббивати значно більше порогів владних кабінетів. І чим, питається, вони таке заслужили?
До теми
Комітет фізичної культури та спорту заснували у Станіславі у 1954 році.
Станом на 2011 рік в Івано-Франківську працювали 15 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, в яких займалися 5819 учнів. Це понад 28% від усієї учнівської молоді — найкращий показник в Україні. З ними проводили заняття 169 тренерів.
Comments are closed.