Він – майстер спорту, володар другого дану, старший тренер з тхеквондо ВТФ дитячо-юнацької спортивної школи № 3. На цій посаді Ігор Йосипів працює вже понад 10 років і встиг підготувати не один десяток переможців і призерів змагань різних рівнів. Але він наголошує, що важлива не лише спортивна підготовка, а й всебічне виховання дітей.
– Ігорю, коли у Франківську почали розвивати східні єдиноборства, зокрема тхеквондо?
– Приблизно у 1993 році. Тоді на базі школи № 25 сформувався спецклас східних єдиноборств. Спочатку там було ушу, карате, а потім з’явилось і тхеквондо ВТФ. Мій тренер Юрій Вільямовський заснував тоді Асоціацію бойових мистецтв «Чорний лотос», де були об’єднані різні види. А я, коли в 1998 році став першим майстром спорту з тхеквондо в Івано-Франківську, то зрозумів – це моє.
А в єдиноборства я прийшов майже випадково. Колись грав у настільний теніс у 25 школі, а поруч займався зі своєю групою мій майбутній тренер. У нього була вівчарка, яка тоді чомусь на мене напала і трохи покусала. Так я познайомився з Юрієм Вільямовським, а пізніше – потрапив до його спецкласу.
– Ким із вихованців пишаєтесь?
– Я починав працювати тренером у 2003 році, і тоді у нас було десь до 20 чоловік, з яких зараз виступає лише Тетяна Жолобайло. Вона, до слова, найтитулованіша тхеквондистка Івано-Франківщини: бронзова призерка чемпіонату Європи, незмінно або чемпіонка, або призерка внутрішніх змагань. Також вона стала першою представницею Прикарпаття на чемпіонаті світу. А її сестра Діана цьогоріч виступала на чемпіонаті світу в Китаї, минулого року стала восьмою на континентальній першості.
Загалом ми виховали чотирьох майстрів спорту України – Миколу Григораша, Сергія Пилипенка, Тетяну Дядик і Тетяну Жолобайло, понад 30 кандидатів у майстри спорту, більше 50 першорозрядників, до 20 чемпіонів України, до 15 срібних і бронзових призерів.
– Як сьогодні виглядає відділення тхеквондо у спортшколі?
– Воно вже повноцінне, працюємо разом із Володимиром Гаврилашем і Романом Несторком. Понад 100 вихованців. До речі, цього року у нас був своєрідний експеримент – набрали молодшу групу, нині найменшому нашому вихованцеві три роки і сім місяців. Загалом у групі дошкільнят діти 3, 4 і 6 років.
– Знаємо, що ви президент «Золотого дракону». Чим він займається?
– Повна назва цієї організації – Центр підготовки чемпіонів «Золотий дракон», а діти, які займаються в ДЮСШ, автоматично належать і сюди. Мій тренер Юрій Вільямовський свого часу заснував Асоціацію воїнських мистецтв «Золотий дракон». Цього року ми її реорганізували, стали Центром підготовки чемпіонів, але назву лишили.
Наша мета – охопити і спортивний, і соціальний аспект підготовки дітей, тож ми займаємось і громадською, і благодійною діяльністю. Це ще більше згуртовує дітей. Ми не лише вчимо дитину битись, а й повсякчас виховуємо: на тренуваннях, у школі, на вулиці.
– Ви сказали про громадську та благодійну діяльність…
– Так, намагаємось активно брати участь у спортивному житті нашого міста, у різних заходах, навіть якщо вони не пов’язані з єдиноборствами. Зараз у нас триває акція «Куток тхеквондиста», під час якої діти мають організувати місце зі своїми кубками, медалями та грамотами, а потім ми визначимо переможця. У нас є низка благодійних проектів під загальною назвою «Твори добро», де велику роль відіграє батьківський комітет. Наприклад, до Нового року всі батьки та діти приносять речі, одяг, взуття, а на День святого Миколая ми це розвозимо по дитбудинках. Так само й на Великдень. До речі, цьогоріч ми роздавали паски людям похилого віку на вулиці – і треба було бачити їхні обличчя!..
На Водохреща з батьками й дітьми пірнаємо в ополонку, останнього разу зібралося 50 людей. А ще у планах – пробіг босоніж по снігу. Я свого часу встановив рекорд України, пробіг 12 км. Це зацікавило дітей, і ми плануємо масовий забіг.
– Незабаром відбудеться чергова церемонія нагородження «Воїн року». Як започаткувався цей проект?
– Уперше ми провели його 2012 року. Організовуємо це разом із завідувачем кафедри спортивно-педагогічних дисциплін, професором Прикарпатського університету Ярославом Яцівом. Ідея – зібрати всіх спортсменів-єдиноборців під один дах і визначити найкращих. Ми вже нагородили близько 100 спортсменів, а також людей, які нам допомагають, – меценатів, керівників спорткомітетів, ветеранів спорту.
– Проектів багато. Буде щось нове?
– Насамперед планую пробігти весь периметр Івано-Франківська босоніж по снігу. Маршрут опрацьовуємо, можливо, вже в січні пробіжимось.
Я – фанат своєї справи. Впевнений, що знаходжуся на своєму місці, а найголовніше – займаюся улюбленим ділом.
Comments are closed.