У регбі на візках грають інваліди-візочники. Цей спорт в Україні є лише кілька років, але наших регбістів уже добре знають за кордоном. Один із найдосвідченіших українських гравців – Ігор Кипещук – живе у Надвірній.
Зовні – простий 27‑річний чоловік, який через травму пересувається на інвалідному візку. Та насправді Ігор – відомий спортсмен, депутат райради – працьовитістю та активністю заткне за пояс багатьох інших.
Про регбі на візках Кипещук дізнався у 2009 році на заняттях з активної реабілітації. Грати почав через два роки, коли побачив регбійні змагання у Польщі.
Збірна України з регбі на візках. Третій зліва – Ігор Кипещук
Регбі на візках – не для слабаків. За правилами схоже на звичайне регбі – треба завезти м’яч до залікової зони суперника. «Найбільше у цьому спорті адреналіну, – каже Ігор Кипещук. – Це контактний вид спорту, гравці йдуть у зіткнення, відбирають м’яч. Бувають і травми: один із наших гравців забув прив’язатись у візку, випав та зламав ребро. Але в мене страху перед жорсткою грою не було, навпаки, завжди хотілося грати знову».
Сьогодні провідна п’ятірка українського регбі на візках виглядає так: Ігор Кипещук (Надвірна), Володимир Кушко (Хмельницький), Ігор Радзівіл (Житомир), Олексій Чебанов (Запоріжжя) та Сергій Дяков (Київ). Гравців в Україні значно більше, та саме такий склад найбільше пограв на міжнародних регбійних змаганнях.
«Найголовніше в регбі на візках – це обладнання, – каже Кипещук. – Для гри потрібен саме спортивний візок, який має спеціальний розвал коліс, розвиває серйозну швидкість, виготовлений зі спеціального сплаву алюмінію, витримує зіткнення. Звісно, потрібне й бажання та постійні тренування».
Не складно зрозуміти, що візки і є найбільшою проблемою для наших регбістів. Виробляють їх у Німеччині, Польщі, Новій Зеландії, коштують вони 6‑8 тис. євро. Виходом є купівля вживаних варіантів (500‑2000 євро), але й на це коштів нема.
Попри проблеми з обладнанням, українці не здаються. Зараз готуються до чергової поїздки до Польщі. Регбі на візках там настільки розвинуте, що в країні діють аж дві ліги. Поляки погодилися допомагати нашим регбістам: позичають свої візки, проводять безкоштовну класифікацію, пояснюють тонкощі правил і суддівства.
Навесні українські регбісти вже показали своєрідний майстер-клас польським колегам. На змаганнях у місті Радом вони зайняли друге місце. Поляки були шоковані, як українська команда вчотирьох, без замін, на позичених візках змогла показати такий результат.
Регбі на візках – доволі жорстка гра
«Поляки дуже дивувалися, як ми можемо так рости у спортивному плані, – каже Ігор Кипещук. – Для них це загадка, адже в нас немає візків, спортивні споруди та й загалом міста є недоступними, регбі на візках практично не фінансується. Наш секрет у тому, що ми постійно тренуємося вдома та час від часу збираємося на спільні заняття».
Спорт – це не просто розвага. Для людей з обмеженими можливостями це ще й своєрідна реабілітація, спосіб тримати себе у формі. Сьогодні Ігор Кипещук організував на Прикарпатті регбійну команду «Брескул». Гравці вже є, справа за фінансуванням. Його найбільша мрія – заснувати українську лігу з регбі на візках. Думається, з такою працездатністю це цілком реально.
Якщо ви зацікавилися регбі на візках або хочете допомогти цим сильним людям, звертайтеся
до Ігоря Кипещука: 0672956084, tetrafishka@gmail.com
До теми
У регбі на візках грають люди з травмами шийного відділу хребта. Такі травми мають різні наслідки, відповідно й люди мають різні фізичні можливості. Тому кожен гравець отримує класифікацію. Його оглядає спеціаліст-медик і присвоює бал. Разом четвірка на майданчику може мати не більше восьми балів.
Грають дві команди по чотири гравці. Четвірки по ходу матчу можуть мінятися. Гра триває чотири тайми по вісім хвилин чистого часу. Перерви – 5 хвилин, між другим та третім таймом – 10 хвилин.
Мета гри – завезти м’яч за залікову лінію суперника. При перетині м’яч має бути в руках або у візку. На атаку команда має 40 секунд, із них 12 – на вихід зі своєї половини майданчика.
