Теперішній динамічний світ впливає й на малюків. Стає більше дітей-непосид, яких науковці називають гіперактивними. Як Петрик П’яточкін із відомого мультика – наче заведений хлопчик. Або Пеппі Довгапанчоха – нестримна фантазерка й шукачка пригод…
Дитина з таким розладом увесь час перебуває в бурхливій діяльності. Якщо її змусити сидіти, то вона починає розхитуватися, потягуватись, рухати руками й ногами. У спілкування такі діти надзвичайно балакучі, проте легко втрачають думку, не договоривши про щось одне, починають про інше. Дитина може ставити безліч запитань, кінця відповіді не чекає, бо вже має нові запитання.
Виховання гіперактивних дітей вимагає від батьків високого рівня компетентності. Тут варто пам’ятати кілька простих правил:
• У стосунках з дитиною дотримуйтеся позитивної моделі. Хваліть її щоразу, коли вона заслужила, підкреслюйте навіть незначні успіхи. Гіперактивні діти ігнорують догани та зауваження, але чутливі до найменшої похвали.
• Встановіть лише кілька необхідних, зрозумілих для дитини обмежень, призначених в основному для того, щоб запобігти нанесенню шкоди оточуючим і самій дитині.
• Встановіть розпорядок дня і стежте, щоб дитина йому слідувала.
Пам’ятайте, що будь-яке спілкування буде більш ефективним, якщо є зоровий контакт – «очі в очі».
• Не підривайте репутацію вашої дитини перед сусідами та знайомими. Характеризуйте її як «надзвичайно енергійну і дуже хорошу».
• Знайдіть доречні час та місце для виходу зайвої енергії дитини. Необхідні щоденні фізичні вправи, бажано на свіжому повітрі – тривалі прогулянки, біг. Завдання батьків – знайти ті заняття, які б вдавалися дитині та підвищували її впевненість у собі. Не слід перевантажувати гуртками, особливо такими, де є значні навантаження на пам’ять і увагу. У будь-якому разі дитина має отримувати від занять радість і задоволення.
• Будьте мудрі у покаранні. Ваші стосунки з дитиною повинні ґрунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина має завжди відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте усі труднощі.
І найважливіше: доброзичливість, теплі стосунки, постійне спілкування, вміння вислухати – це основний шлях подолання тимчасових проблем гіперактивної дитини. Батьки мають бути впевненими у позитивному майбутньому.
Надія Когутяк,
доцент кафедри педагогічної та вікової психології ПНУ
