Минулого тижня у просторі «ветераницивільні Петрос» у Франківську відбувся тренінг про моральну травму та травму несправедливості. Зокрема говорили про глибокий внутрішній конфлікт, який виникає, коли людина стає учасником чи свідком події, що суперечить її моральним цінностям.
Подію модерувала Оксана Бриндзак — психологиня, викладачка УКУ та керівниця платформи «Тепле місто». Спікеркою була Тетяна Сухоборова — клінічна психологиня-травматерапевтка, ветеранка та авторка практичного досвіду роботи з ветеранами, пише Репортер.
Моральну травму під час війни відчуває майже кожен з українців: і хто виїхав, і хто залишився, і хто повернувся з полону, — говорить Тетяна Сухоборова. — Кожен переживає це по своєму. Це масове явище і про нього варто говорити. Моральна травма має великий ризик депресивних розладів. Тому теж має право на ефективну допомогу.
Що таке моральна травма?
Як пояснює Сухоборова, моральна травма виникає у тих, хто переживає події, що суперечать особистим моральним цінностям. Це може бути як власна дія, так і бездіяльність, або навіть спостереження за чимось, що порушує внутрішній моральний кодекс.
Моральна травма — це гострий конфлікт між розумом і серцем. Ви можете почути: «Я все розумію, але мені від цього не легше», — пояснює Сухоборова.
До теми: Треба говорити ротом. Ветеран Андрій Фармуга про страх цивільних образити або тригернути військового
Травмотерапевтка розповідає власний досвід, коли у 2014 році під час служби в Криму відчула свою першу моральну травму: «Це була зрада командування. З моєї бригади нас вийшло 20% зі всього полку. Цей конфлікт розуму і серця – це те, що не вкладається в голові».
Симптоми моральної травми
Моральна травма часто супроводжується почуттям провини, сорому, зради та синдрому вцілілого. Її легко сплутати з ПТСР, однак у ПТСР обов’язковими є інтрузії та флешбеки, а моральна травма — це переважно внутрішній тягар, який не проявляється у зовнішніх реакціях.
Як пояснює ветеран Андрій Фармуга, інтрузії – це коли ти наче сидиш у театрі й дивишся кіно на екрані, але в тебе є пульт, тобто ти можеш якимось чином на це впливати. А власне флешбек – це повернення в травматичну ситуацію, коли ти – актор на сцені й береш участь у цій виставі.
Зазвичай моральна травма – це постійний душевний тихий біль, що точить людину зсередини, — каже спікерка. — Довге перебування в цьому стані буквально руйнує нейронні зв’язки в мозку.
Серед наслідків моральної травми — ризик розвитку депресії, тривожних розладів, залежностей, суїцидальних думок і навіть ослаблення імунної системи. Тривала моральна травма може бути навіть пов’язана з ризиком онкологічних захворювань. Тому важливо звертатися за фаховою допомогою.
Травма несправедливості
Окремо на тренінгу обговорили феномен травми несправедливості, яка, на відміну від моральної травми, закладається ще в дитинстві — до шести років. У дівчат вона формується у взаємодії з мамою, у хлопців — з татом.
Люди з такою травмою все життя доводитимуть, що вони гідні. Їх рушієм часто є злість, потреба у визнанні, конкуренція, — говорить Сухоборова.
Такі люди рідко просять про допомогу, їм важко її прийняти. У дорослому житті вони можуть бути дуже успішними, але всередині — залишаються вразливими.
Відчувати провину не означає бути винним, кажуть експерти. Часто через травму несправедливості людина відчуває себе жертвою. Але парадокс в тому, що добрі вчинки не дають гарантій, що все буде добре.
Синдром вцілілого
Синдром вцілілого — ще одне явище, пов’язане з моральною травмою. Це відчуття провини за те, що вижив, коли інші загинули. Ветеран Андрій Фармуга розповідає про власний досвід та пояснює:
Починається самоїдство, що ти тут собі п’єш каву, а в цей час там хлопці… І певним чином я змирився з тим, що поки не завершиться війна, то така штука зі мною буде. Я намагаюсь бути на зв’язку зі своїми хлопцями – я називаю це тримати пуповину. Дуже тішусь, коли вони кажуть: «Нам треба таку от штуку». Я включаюсь, роблю збір коштів і таким чином компенсую.
Читайте також: Ветеран Максим Веприк: «Були би в мене ноги – я б паркувався за кілометр…»
Як цивільним підтримати людей з моральною травмою?
Моральна травма — це закритий, «невидимий» стан. Людина з таким переживанням часто не буде відкрито про це говорити. Проте цивільні можуть допомогти — насамперед уважністю та щирим прийняттям.
Коли людина ділиться — не кажіть «я тебе розумію», «все буде добре», «не переживай». Просто будьте поруч. Валідизуйте її стан: «Те, що ти переживаєш, дійсно важко, — говорить Оксана Бриндзак.
Психологиня наголошує, що навіть одне слово може стати тригером моральної травми. Відтак, експерти не радять в розмовах з військовими вживати слово «вбивав», і загалом розпитувати про військовий досвід: де був, що робив.
Якщо людина матиме до вас довіру, вона швидше всього сама вам почне це розповідати, бо тоді ти це ніби розділяєш. Але, самому лізти не варто, бо навіть одне слово може бути тим спусковим гачком для моральної травми, – каже Андрій Фармуга.
Хто у зоні ризику?
До групи підвищеного ризику моральної травми належать:
- перфекціоністи;
- люди з високими моральними принципами;
- фахівці, що ухвалюють складні рішення (військові командири, лікарі, капелани, соціальні працівники);
- представники допоміжних професій — психологи, волонтери, капелани.
Всі, хто часто бачить або чує про страждання інших, мають пильнувати за власним ментальним станом, — говорить Сухоборова.
Що допомагає?
Тетяна Сухоборова розповідає про метод EMDR (десенсибілізація та репроцесинг за допомогою руху очей), як один із найефективніших при роботі з моральною травмою. За її словами, EMDR працює на нейронному рівні. Він дозволяє мозку “переписати” травматичний досвід і вивільнити з нього людину.
Ветеран Андрій Фармуга додає, що дуже допомагає спілкування зі своєю «зграєю». Тому він радить рідним відпускати військових на зустрічі з побратимами. Каже, такі зустрічі – направду зцілюють.
Пробачте собі, пробачте за те, що не врятували ви там, чи за те, що думаєте, що зробили не так. Пробачте за те, що залишились живими. Припиніть звинувачувати себе заради них, заради себе і заради тих, хто поруч. Відчепіться від себе. Пробачте собі, – цитує уривок з книжки «Одного разу воїн – воїн назавжди» Тетяна Сухоборова.
За анонсами наступних зустрічей на тему комунікації з людьми з досвідом війни стежте на сторінках «Теплого міста» та простору «ветераницивільні Петрос».
Читайте також: «Ми не прийшли на їхню землю»: Володимир Лазаренко повернувся з Чехії, щоб захищати Україну
Авторка: Ольга Суровська
Фото: Антон Сорочак
