Де ховати покійних – питання, яке завжди турбує живих. Хтось виступає за кремацію, інші бронюють територію під могилу наперед, – тим часом цвинтарі розростаються. Поки що на Франківському міському кладовищі місця вистачає, та чи надовго?
Територія – питання часу
Нині франківців ховають на Чукалівці. Крім того, є чотири закритих кладовища: на Київській, Церковній, Горбачевського, і Ленкавського. Також є меморіальний сквер на Мельника і ще два меморіали – на Лепкого та Софіївці. Усі цвинтарі обслуговує комунальне підприємство «Міська ритуальна служба».
Крім кладовищ, на балансі ритуальної служби і Будинок смутку на Побутовій. За словами керівника служби Андрія Хруника, щомісяця у Франківську ховають приблизно 100 людей.
«На сьогодні у нас є один сектор під поховання, підготовлений минулого року, чотири цьогорічних, і ще одна ділянка, на якій облаштують чотири сектори. Одного сектора вистачає орієнтовно на 4-5 місяців. Тобто, на три роки місце є, – каже Андрій Хруник. – Зараз ведемо перемовини про долучення частини земель Чукалівської сільради за рахунок приватних паїв, які викуплятимуть у людей. Маємо ще один варіант: недалеко є самосів, який відноситься до Рибненського лісгоспу. Але питання про передачу цих земель місту під кладовище вирішується на рівні Кабміну, тому цей процес займе орієнтовно два роки. Якщо вдасться, ми отримаємо 18 гектарів – це зняло би проблему нестачі місця десь на 20 років».
Минулого року місто мало конфлікт з мешканцями Чукалівки через те, що їхні земельні ділянки забрали під цвинтар. Люди не погоджувалися з ціною, яку їм пропонувала міськрада. Тепер, за словами начальника ритуальної служби, конфлікту нема.
Читайте: Цвинтар росте на городі. Жителі Чукалівки скаржаться, що на їхніх паях хоронять людей
«Це були землі сільськогосподарського призначення, вони не могли їх продати чи використовувати під будівництво. Відчуження таких земель можливе лише під суспільні потреби, – каже Андрій Хруник. – Тобто, якби стояло питання будівництва доріг або кладовища, ці землі або примусово вилучають, а їм в замін дають ділянку в іншому місці, або викупляють. Усі конфлікти вдалося владнати минулого року. Ще є дві ділянки, які місто намагається викупити, дійшовши згоди з власниками. Ми розпочали процедуру купівлі, але не знаємо, чи встигнемо завершити її цього року. Бо на весь процес йде не менше чотирьох місяців, а, якщо цього бюджетного року ми не встигнемо це зробити, то наступного мусимо починати спочатку».
Нещодавно у Франківську презентували новий генплан, його обговорення тривають. У плані є різні проекти, від нових парків до ботанічного саду, але новий цвинтар у ньому не передбачений.
«На нове кладовище у місті немає придатної території. Будемо розширяти те, що на Чукалівці», – говорить Орест Кошик, директор департаменту містобудування та архітектури.
На Прикарпатті є проблеми з місцем для поховання і в інших містах. Наприклад, у Долині площа також закінчується. Підприємець Василь Дуб, який займається благоустроєм долинського цвинтаря, каже, місця є десь на рік. Зараз готують документи, щоб розширитись за рахунок сусідньої ділянки – вона належить до резерву міськради.
Про могилу думають наперед
Територія Чукалівського кладовища – 42 га. Значна частина цих земель стоїть порожня через те, що місця заброньовані, пояснює Андрій Хруник.
«У нас близько 30-35 % у секторі залишається під бронями. Часто люди собі пам’ятники ставлять наперед, деколи – навіть із прізвищами та фотографіями. За місяць маємо понад 40 випадків бронювання, – розповідає Хруник. – Навіть якщо міське кладовище перенесуть, то цвинтар на Чукалівці існуватиме ще 10-15 років за рахунок цих заброньованих ділянок. Ті, хто забронював місце, стають його розпорядниками – зобов’язуються його прибирати, косити. Часто люди бронюють місце, а потім переїжджають, а бронь висить. Намагаємося зробити ревізію».
Хто не має бронювання, того ховають за порядком. Місце на цвинтарі – безкоштовне, замовник платить за послугу поховання. Щодо цього у ритуальної служби є свої розцінки. Наприклад, риття ями коштує від 400 до 1500 грн (залежить від розміру і чи копають вручну, чи екскаватором). Катафалк – 600-700 грн. Також можна замовити прибирання могили (від 250 до 500 грн), холодильну камеру на добу (380 грн), оренду ритуального залу (375 грн за годину).
Читайте: Історія лежить у склепах. Калушани Василь Фіцак та Олександр Коваль шукають її на старому цвинтарі (ФОТО)
Для поховання безрідних і невідомих відводять окреме місце у кожному секторі. Це робиться для того, щоб могили тих померлих, які відвідують, було легше знайти. На табличці у померлих, особу яких не можуть встановити, не прізвище й ім’я, а номер актового запису.
Також працівники ритуальної служби доглядають за недіючими і меморіальними кладовищами – переважно косять траву. На викошування кладовища на Чукалівці йде два місяці. Меморіальний сквер – на особливому контролі, цього року його вже прокошували шість разів.
«Ми не маємо права доглядати за чужою могилою, бо потім власники могили приходять з претензіями, – каже Андрій Хруник. – Раніше ми завжди прокошували периметр між секторами, до першої могили. Але тепер є доручення міського голови косити у проходах між могилами, тому що є багато покинутих поховань. Важко встановити, чи за могилою доглядають. Ми дивимося, в якому стані штучні квіти і чи є нові свічки».
Спалювати в нас не будуть
Час від часу з’являються повідомлення про актуальність крематорію. Втім, у нас його будівництво не планується – хоча б через те, що крематорій зводять у містах-мільйонниках. Також наголошують, що менталітет мешканців Західної України не сприймає спалення тіл, бо це засуджує Церква. До того ж, навіть попри значну економію території, обслуговування крематорію дороге.
«Побудова крематорію – річ недешева, як і сам процес спалювання. Печі, в яких кремують тіла, здебільшого на газі, температура згоряння кістки – 900 градусів. Тобто собівартість одного спалення буде надто велика, враховуючи малу кількість таких випадків», – каже керівник міської ритуальної служби.
Читайте: Нащадки повертаються до могил. В Обертині взялися відновити старий єврейський цвинтар (ФОТО, ВІДЕО)
В Україні є три крематорії: у Києві, в Одесі та Харкові. У них можна зробити кремацію, а потім привезти урну для поховання на франківському цвинтарі. За минулий рік урни з прахом ховали у Франківську 12 разів. Цьогоріч вже теж поховали 12, – серед них трагічний випадок, коли газом отруїлася сім’я із шести осіб.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.