На Промприладі у Франківську, у просторі Foodoteka, на 210 річницю з дня народження Тараса Шевченка пройшов «Шевченківський квартирник». Актори Франківського драмтеатру в різних жанрах виконували його твори.
Ведучими вечора були Дарина Романська та Андрій Богданович – співавтори та співведучі проєкту «Шева, Леся і Франко», пише Репортер.
З власного досвіду скажу, що Шевченко, якого ми знали, якого нам показували у радянській школі, його образ формувався з великою кількістю стереотипів, – каже Андрій Богданович. – Це було вигідно саме радянській владі. А зараз ми відкриваємо його як людину, яка така ж, як і ми, є насамперед – людиною.
Після кожного виступу акторів ведучі спілкувалися з гостями, додатково розказували щось про Шевченка, намагалися ламати стереотипи про нього та його творчість.
Я була дуже втішена, коли мене запросили й розповіли про формат заходу, – каже Дарина Романська. – На щастя, у нас зараз вистачає нестандартних лекцій та культурних заходів. Але це неформальне поєднання, кватирник, можливість поговорити і можливість послухати Шевченкові твори у виконанні акторів драмтеатру. Це можливість перевідкрити заново творчість Шевченка. А нього було цікаве та нестандартне життя. Він більше, ніж ми звикли, духовний батько нації.
Вечір проходив у домашній атмосфері, де гості їли, пили каву та спілкувалися з ведучими.
Для молоді важливо, що Шевченко може бути прикладом для наслідування, – говорить Андрій Богданович. – Шевченко сам себе створив. Власним бажанням він навчився писати, читати, писати вірші та прозу, малювати. Він став бажаною людиною у творчому середовищі. Важливо ставитись до тих, кого ми вивчаємо, як до людей. Вони не якісь супергерої. Людина має думати, якщо Шевченко зміг, то і я так зможу.
Актори драмтеатру не планують зупинятись на одному читанні, а продовжать їх і надалі. Акторка Надія Левченко ділиться своїм баченням цього і схожих вечорів.
Я, напевно, живу у власній бульбашці, – каже Надія Левченко, – бо я і мої близькі ніколи й не забували про Шевченка. Але потрібно, щоб сучасне покоління перестало сприймати Шевченка, як старого дядька. Щоб бачили в ньому живу людину, бо якщо людина жива, ти більше до неї тягнешся, в тебе росте інтерес пізнати її ближче. Тому я думаю, що через таку подачу, як сьогодні, про наших класиків, молодь почне їх читати.
На вечорі розіграли тубус за 20 тис грн з портретом Шевченка. Також усі мали змогу задонатити у скриню. Потім ці гроші організатори передадуть на армію. Загальна сума наразі невідома, адже збір продовжили в онлайн-режимі.
Авторка: Ангеліна Каратник
Читайте: Ростислав Семків: про військових аналітиків, літературу під час війни та «кенселінг» росіян
