Щороку міська влада вшановує підприємців статуетками від конкурсу «Тріумф». Цей «бізнес-оскар» ще в 2005 році придумав і втілив у життя Олег Синютка – заступник тодішнього міського голови Зіновія Шкутяка. То був один із передвиборчих кроків, який дозволяв гуртувати підприємців, а з ними й певний електорат. Нинішній мер Віктор Анушкевичус цю традицію перейняв. Адже великих затрат конкурс не потребує, а увага міської влади підприємцями цінується завжди.
Влада щороку намагається якимось чином удосконалити конкурс. Одні номінації додають, інші забирають, корегують критерії оцінки. Як не дивно, ще кілька років тому для перемоги достатньо було працювати з прибутком, не мати заборгованості по зарплаті та податкових боргів. Зараз це вже «фільтр» – боржників просто не номінують.
Цьогоріч підприємців тріумфуватимуть у 13 номінаціях, більшість із них були й минулого року: «Інвестиція», «Успішне промислове підприємство», «Кращий туроператор», «Місцева марка», «Заклад торгівлі», «Заклад ресторанного господарства», «Будівельна компанія», «Керівник-реформатор», «Краще підприємство-експортер», «Кращий готельний заклад» і «Соціально відповідальне підприємство». Номінацію «Підприємець» замінили двома – «Мале підприємство» та «Кращий перевізник».
В «Інвестиції» комісія обиратиме переможця з ТОВ «Електролюкс», ТДВ БМФ «Івано-Франківськбуд» і ЗАТ «Солід». Усі підприємства відомі в місті давно. Але конкурувати зі шведами з «Електролюксу» іншим буде важко, адже вони вклали 280 млн. грн. і створили 150 нових робочих місць.
Серед успішних промисловців теж фігурують відомі компанії. ПАТ «Будівельні матеріали» (недавно «прославилося» кредитним скандалом), ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» (до цього має стосунок нардеп Микола Круць) і ПАТ «Арматурний завод». Останній до 2008 року працював успішно, у 2010 році почав звільняти працівників, проте минулоріч відновився, в кілька разів збільшив обсяги реалізації й заплатив понад 3 млн. грн. податків. Схоже, арматурний і переможе…
За даними «Репортера», кращим туроператором виявили бажання стати приблизно 15 підприємств із 90 присутніх на ринку. Однак, багато заявок журі відхилило. Номінантами стали: «Корал-Захід», «Довіра-ІФ», «Колумб». Переможців обиратимуть за кількістю клієнтів, податками тощо. Тут спрогнозувати важко. Наприклад, «Корал-Захід» заплатив більше податків (20 тис. грн.), а «Довіра-ІФ» надала найбільше послуг екскурсантам (понад 500). Нікого не можемо виділити особливо. Цікаво, що скаже журі?
У номінації «Місцева марка» змагаються три абсолютно різні підприємства. Це виробник дитячих іграшок «Інтелком», науково-технічне підприємство «ЮОМІ-Енергомаш» та ІФ ОДО спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. Оскільки профіль надто різний, а у критеріях оцінки більше йдеться про участь у виставках, маркетингові акції та отримані відзнаки, то можна припустити, що переможе той, хто заплатив найбільше податків. А тут за спиртзаводом, ясна річ, не вженешся – майже 3 млн. грн.
Серед закладів торгівлі чотири номінанти. Три мережевих монстри – «Метро Кеш Енд Кері», «Епіцентр», «Сільпо» – й наша франківська «Слов’янка» із двома магазинами. «Епіцентр» переважає інших не тільки податками (понад 3 млн.), а й середньомісячною зарплатою працівників (понад 3,5 тис. грн.). Та чи отримають вони нагороду – питання. Особливо, якщо згадати, що міська влада має до них претензії. Наприклад, гіпермаркет відмовлявся посипати піщано-соляною сумішшю навколишню територію.
У списку кращих ресторанів маємо два з околиць міста – «Глорія» та «Зелений клин» – та два «центрових» – «Цукерня» й «Пінта паб». Переможця визначатимуть за такими критеріями: податки, зарплата, рівень обслуговування. І якщо з першими двома критеріями все зрозуміло, то яким чином без спеціального візиту комісії порівняти сервіс – незрозуміло. З минулих років знаємо, що члени журі якщо й ходили по рестораціях, то самі та приватно. А дехто й узагалі не бував у номінованих закладах, тож їм доводилося покладатися на думку «обізнаних» членів конкурсної комісії.
Зрештою, рівень сервісу в кожному з номінантів і так різний, бо різні функції. «Глорія» – здебільшого для бенкетів, «Цукерня» – сімейний чи романтичний заклад, а «Пінта» – паб. І цим усе сказано. Як журі їх порівняє – подивимось.
За кращість у будівництві борються відомі в місті «Скол» і «Стандарт ІФ» і темна конячка – «Галичинабуд». «Скол» зараз має в репутації темну пляму – Вірменська, 1, а «Стандарт ІФ» – не надто позитивні відгуки про будівництво Центру патріотичного виховання молоді ім. Степана Бандери, з якого вже через рік почала відпадати плитка, та реконструкцію філармонії. На відміну від них, «Галичинабуд» – підприємство невідоме навіть забудовникам…
Спробуємо спрогнозувати. Найбільше нагорода потрібна «Сколу». Це може допомогти відновити імідж її керівнику Володимиру Колковському, якого уже давно позаочі в місті називають банкрутом і пліткують, що він продає майно та виїжджає за кордон. Гадаємо, що перемога дістанеться «Сколу». Тим більше, що за обсягом введених в експлуатацію площ підприємство переважує суперників.
У номінації «Керівник-реформатор» цьогоріч конкурують Богдан Демчина (ТОВ «Мікрол»), Дмитро Втерковський (ВО «Карпати») та Жанна Шайковська (ТДВ «ІФ молокозавод»). І наскільки б хорошими керівниками не були інші, скоріш за все, переможе Втерковський. Адже в нього налагоджені зв’язки з головою ОДА Михайлом Вишиванюком і домінуючою партією у міськраді («Свобода»). Зрештою, перемагає він і за критеріями – новоствореними робочими місцями (300) та обсягом залучених інвестицій (3,5 млн. грн.).
Соціально-відповідальне підприємство, як у попередні роки, є єдиним у номінації. За задумом, благодійники не повинні конкурувати, тож представники міської влади самі обирають того, чия робота була найпомітнішою. Так, переможцем стане підприємець, публічна людина як в місті, так і в області – Тетяна Терсенова-Заводовська. Вона, окрім модельного бізнесу, останні роки реалізовує ще й соціальні проекти. Найвідоміший – благодійний марафон «Краплинка серця дітям», у рамках якого надається допомога сирітському притулку.
За звання кращого експортера змагаються Арматурний завод, ТОВ «Галхімсервіс» (продукція для виробництва шин і гумотехнічних виробів) і ВАТ «Галичина» (швейне виробництво). Очевидно, перемогти мав би той, хто найбільше експортує, а це «Галичина» – 94% від обсягу.
Готелями, що мають шанс отримати почесну статуетку від міської влади, є «Під темплем», «Яворина» та «Легенда». Виглядає, що найбільше на перемогу заслуговує новий готель «Під темплем». Бо вони переважають суперників не тільки вишуканістю, а й стандартизацією у «три зірки». Але «Легенда» має в кілька разів більше відвідувачів. До того ж, чи дозволять перемогти єврейському закладу в наших реаліях? На жаль, антисемітизм у Галичині нікуди не зник…
У новій номінації «Мале підприємство» перемогу виборюють ТзОВ «Фотонік», ТзОВ «Міжгалузевий науково-виробничий «Епсілон» та ПВКФ «Прикарпатпродпромінвест». Останнє – звичайна торговельна фірма, перші два – виробники: електронних приладів, систем, обладнання і т.д. Якщо дивитися на критерії (дохід, темпи зростання, податки), то переважає «Прикарпатпродпромінвест». Воно й не дивно, адже торгувати завжди було легше, ніж виробляти.
А от для чого міська влада цьогоріч додала номінацію «Перевізник року», ми так і не збагнули. Серед претендентів: КП «Електроавтотранс» і два приватники – «Станіслав-Транс» і «Сохан». Нагадаємо, влітку Івано-Франківськ пережив страйк перевізників, яким «прославився» на цілу Україну. Єдиний перевізник, який не страйкував, – це «Електроавтотранс», та й чи можна ставити його в один ряд із приватниками? Адже в комунального підприємства і транспорту значно більше, і дотації з державного та міського бюджетів. Натомість, у приватних перевізників купа мінусів – що з дотаціями, що з репутацією. Минулого року надто багато говорили про корупцію у цьому бізнесі, нечесні конкурси, неякісний рівень обслуговування, хамство водіїв і т.д. Отже, хто б не переміг – приватник чи комунальник – перемога виглядатиме неповноцінною, як зрештою, зайвою виглядає сама номінація…
За задумом, представники журі не мають права нічого коментувати, поки не будуть оголошені переможці. Отже, зараз ми можемо лише здогадуватися, хто ж насправді стане цього року тріумфатором, і наскільки чесними будуть ті перемоги. Особливо цікаво, чи їздила конкурсна комісія по підприємствах перед голосуванням, чи, може, члени журі голосували просто за паперами з податкової та статистики?
І ще одне запитання – вони справді потрібні, ті відзнаки? Кому? Особливо якщо врахувати, що щороку стає все важче не те, що знайти гідних переможців, а просто виставити достойних учасників. Хоч насправді вони є. Але з власних джерел знаємо, що багато підприємців відмовляються брати участь у конкурсі. Кажуть, нема резону. Особливо це стосується тих, чий бізнес успішно працює і без притягнутих за вуха нагород.
Comments are closed.