Півтора роки тому в Івано-Франківську відкрили лабораторію сну. Подібні заклади в Україні ще працюють лише в Одесі та Києві. Спеціалісти досліджують те, як людина спить, як дихає уві сні, чи не хропить. Адже хропіння приховує великі проблеми зі здоров’ям.
Таку нову й незвичну лабораторію сну облаштували на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету. Розташована вона в обласній лікарні на Пасічній. А заснував лабораторію професор Іван Тітов.
За словами Тітова, порушення дихання уві сні – нова проблема для медицини в Україні. В Європі цим займаються давно і широко, а в нас – останні десять років. Перша професійна лабораторія сну з’явилась у Києві, її організували на базі інституту кардіології імені академіка Стражеска.
Вони першими й почали навчати лікарів діагностувати порушення дихання хворих уві сні, зокрема, синдром обструктивного апное, тобто зупинки дихання. У цей момент людина може навіть померти, можливі інсульт, інфаркт, аритмія чи гіпертонічний криз. А причиною цього всього є різке падіння кисню у крові.
Перший зовнішній прояв такої проблеми – хропіння, денна сонливість. У групі ризику люди з надмірною вагою, шкідливими звичками.
За півтора роки спеціалісти франківської лабораторії продіагностували 70 пацієнтів. Дехто звертався сам, когось із хропунів направляли рідні чи люди, які жили за кордоном і знали про таке діагностування. Комусь рекомендували фахівці з інших галузей – невропатологи, ендокринологи тощо.
«Зараз чекаємо пацієнта з району, в якого кардіологи теж запідозрили синдром обструктивного апное, – говорить Іван Тітов. – Лор не побачив жодних механічних перешкод для дихання, а він вночі не дихає, хропе так, що жити не можна».
Отож як виглядає діагностування та сама лабораторія? Хоча це ще голосно сказано, бо складається вона лише з двох компактних переносних апаратів: діагностичного та лікувального. Окремого приміщення лабораторія не має. Її можуть миттєво обладнати будь-де.
«Діагностичний апарат – невеличкий пристрій, який одягається пацієнту на руку, від нього на палець натягуються датчик, а ще один датчик одягається до носових проходів, – пояснює професор Тітов. – Цей прилад записує три показники – потік повітря, насичення крові киснем, частоту і регулярність пульсу. Він автоматичний – вмикається, коли ви засинаєте, а вимикається після пробудження».
Усі записані дані виводять на комп’ютер та обробляють у спеціальній програмі, яка рахує ризики пацієнта отримати серйозні, а може й смертельні серцево-судинні ускладнення, ступінь порушення дихання уві сні.
Асистент кафедри Володимир Голуб саме показує діагностику одного з останніх пацієнтів. Це чоловік 1967 року народження. У нього підозрюють синдром зупинки дихання уві сні. Програма посекундно показує сон пацієнта. Щось схоже на кардіограму, але набагато складніше. Вона демонструє, як чоловік спав, коли хропів – 15 секунд, 50, а то й вісім хвилин підряд. Червоним програма показує зупинку дихання на 18 секунд, потім 50 секунд, а тут 81 секунда – майже півтори хвилини.
«У цього пацієнта є височезний ризик небезпеки захворювання на серцево-судинні хвороби, – коментує кінцеву діагностику Володимир Голуб. – Ризик порушення дихання уві сні зашкалює. 70 % сну займає час, коли насичення гемоглобіну киснем нижче норми – 4 години 41 хвилина. Серце сповільнювалося до 30 ударів за хвилину. У нього було 13 епізодів зупинки дихання за годину, а допускається до п’яти. І ще 58 % сну – він хропів».
Асистент кафедри Володимир Голуб і професор Іван Тітов
За словами Івана Тітова, проблема порушення дихання уві сні у світі вже добре вивчена, фахівці знають: якщо проблема з прохідністю дихальних шляхів і доставкою повітря в легені, які насичують кров киснем – треба, аби пацієнт мав підвищений тиск у дихальних шляхах. Забезпечується це так званою CІПАП-терапією.
«Це немедикаментозний спосіб лікування, – говорить професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії. – Людина, лягаючи спати, просто вдягає спеціальну маску, яка під’єднана до невеликого апарата, що забезпечує потрібний тиск. Наприклад, такий метод використовують у пологових будинках, аби допомогти недоношеній дитині самостійно дихати. І такий самий метод, лише інше обладнання – застосовують для дорослого».
За кордоном апарати такої терапії сну забезпечує медична страховка. В Україні його треба купувати самим. Коштує – від трьох тисяч євро. У Франківську лише діагностують синдром, а придбати апарат чи ні, пацієнт вирішує сам – наприклад, у Києві чи за кордоном.
«Для деяких хворих така терапія потрібна пожиттєво, для декого – на певний час, – говорить Іван Тітов. – Можна підкачати м’язи гортаноглотки, а якщо ще скинути зайву вагу, кинути курити та вживати алкоголь, то пацієнт може припинити хропіти».
Для тих, хто не має можливості придбати такий апарат, на базі університетського профілакторію планують обладнати спеціальну палату чи створити таку в університетській клініці, де було б кілька ліжок. Пацієнт зможе пройти відповідний курс саме там.
