«Провідники у світ Карпат»: Як у Ворохті працює перша кінна станція

На початку липня у Ворохті відкрили кінну станцію — новий туристичний об’єкт для організації кінних прогулянок і багатоденних маршрутів у Карпати. Станцію створили за грантові кошти Франкфуртського зоологічного товариства у співпраці з Карпатським національним природним парком та громадською організацією «Кінний клуб «Верхи».

Колись гуцульський кінь тягав дрова й сіно, долав круті перевали та був єдиним сполученням між віддаленими селами. Сьогодні ж роль коней кардинально змінилася, каже головна спеціалістка відділу туризму Ворохтянської селищної ради Наталія Блага.

Сьогодні – це провідник у світ Карпат, – розповідає вона.

За її словами, ідея станції проста: зібрати всі кінні екскурсії в одній точці, зручній і туристам, і погоничам, і самим коням.

Організацією прогулянок займається «Кінний клуб «Верхи». Один з його учасників Максим Ілитчук розповідає, що особисто тримає п’ятеро коней, але каже, що станція вміє зібрати й значно більший табун.

Особисто у мене п’ятеро коней, але ми можемо зібрати до 35, якщо їхати на полонину Борсучина або в якийсь довгий маршрут — на півдня, на цілий день, на два дні.

Поїздка на полонину Борсучина коштує 5000 гривень і включає обід просто неба: грибну юшку, банош, дегустацію крафтових сирів та показ того, як роблять сир, бринзу й будз. Якщо ж хочеться просто покататися верхи – година обійдеться у 700 гривень.

Головні «співробітники» станції теж мають свої історії. П’ятирічний кінь Любчик, за словами господаря Максима, слухняний, але з характером. Бо постійно намагається щипнути травички чи попити води замість роботи, тож наїзнику доводиться весь час тримати його в тонусі.

А одинадцятирічна кобила Каштанка – спокійна й чемна, працює на станції другий рік і нещодавно привела лошатко на ім’я Каміла.

Читайте: Небезпечна глибина, безпечний туризм: як Ворохта перетворила болото й старий віадук на нові точки на мапі