У Карпатському національному природному парку, на висоті 850 метрів над рівнем моря, ховається болото, якому близько 2000 років. А за кілька кілометрів – старий віадук, яким колись так повільно повз потяг, що туристи жартома прозвали його «Чорногірською стрілою». Головна спеціалістка відділу туризму, зовнішніх зв’язків, інвестицій та економіки Ворохтянської селищної ради Наталія Блага розповіла про обидва місця.
Болото, яке колись було озером
Верхове болото «Рудяк» займає 100 гектарів у самому серці Карпатського парку. На перший погляд – тиша і безлюддя. Насправді ж, за словами Наталії Благої, тут живе близько 200 видів організмів: птахи, ссавці, земноводні – звичайні гадюки, тритони, жаби.
Найдивовижніше – рослини. Тут росте журавлина, андромеда і росичка круглолиста – рослина-хижачка, яка живиться комахами.
А дерева – навпаки, виглядають так, ніби пройшли через випробування. Замість стрункої лісової берізки чи смереки на болоті – виснажені, скручені, підсохлі стовбури, «схожі на химер», як описала їх Наталя Блага. Причина проста – ґрунт бідний на мінерали і не годиться для росту дерев.
Науковці припускають, що близько 2000 років тому на цьому місці було звичайне озеро. Поступово воно почало міліти, поросло мохом, а вітер заніс сюди насіння смерек і беріз – так дерева й опинилися там, де їм насправді не місце, і живуть «химерним життям» дотепер.
Ходити по самому болоту небезпечно – глибина сягає 3 метрів. Тому туристам доступні лише спеціально збудовані дерев’яний місток і оглядовий майданчик, зроблені в рамках проєкту з облаштування локації спільно з Франкфуртським зоологічним товариством і Карпатським національним природним парком.
Читайте: Громада із двох: як Ворохта і Татарів живуть туризмом, війною та мрією про нове кладовище
Є навіть освітлення на сонячних батареях, тож прогулятися можна не лише вдень, а й ввечері, зробивши це романтичною прогулянкою.
Віадук і повітря замість ліків
Друга локація – місцина, яку в народі вже охрестили «Віадук каретний». На великі, «величні» ворохтянські віадуки, якими й досі їздять поїзди, туристам заходити й фотографувати заборонено. А ось ця, менша конструкція – цілком «інстаграмна» і відкрита для відвідувачів.
Колись тут проходила вузькоколійка довжиною 14 кілометрів з перепадом висот 200 метрів. Нею можна було доїхати майже до підніжжя Говерли.
Спершу вузькоколійку використовували для перевезення деревини, а в міжвоєнний період нею возили туристів у дерев’яних вагончиках маленького потяга, який через повільний рух прозвали «Чорногірською стрілою» – з відвертою іронією.
Сьогодні і вузькоколійки, і потяга давно немає, але селищна рада вирішила наповнити локацію новим змістом. У межах проєкту «Аеротерапія у Ворохті — шлях до спокою та здоров’я» тут реконструювали місток через потічок Богончик і збудували дерев’яний оглядовий майданчик.
Ідея – не лише гарне фото для соцмереж, а справжні сеанси аеротерапії. Бо ж гірське повітря насичене киснем, фітонцидами й ароматом хвої, а близькість води заспокоює нервову систему.
З міркувань безпеки на містку одночасно можуть перебувати не більше 10 людей. Трохи нижче встановили лавочки, щоб посидіти, почитати, помалювати чи просто помедитувати. А на галявині поруч місцева влада вже готує наступний етап: у межах виграного проєкту «Каретний аерозатишок» тут з’являться столики й лавочки з екоматеріалів для нової рекреаційної зони.
Читайте: Гуркіт за стіною – це ремонт. Як Ворохтянський ліцей готується до старту профільної старшої школи
За словами Наталії Благої, головна мета обох ініціатив – популяризувати відповідальний туризм. Коли людина, приходячи в гори, дбайливо ставиться до довкілля, рослин, тварин і річки, і вміє просто посидіти в тиші подалі від міської метушні.
Матеріал підготовлений за результатами престуру, організованого Івано-Франківським відділеням АМУ.
