Уже притчею во язицех стали будинки, що спотворили архітектурне обличчя Івано-Франківська у центральній його частині всього за якихось десять років. Зокрема, торговий комплекс «АРС Дім», що на Площі Ринок, зовсім неподалік — ресторан «Легенда», магазин побутової техніки «Фокстрот», що на Міцкевича, 8 (навпроти філармонії). Список можна продовжувати.
Виглядає, що з такими темпами скоро не вистачить пальців не тільки рук, але й ніг для перерахунку сучасних пластиково-скляних гігантів. Що залишиться?
Наразі це питання швидше риторичне. Адже чиновники, які приймають відповідні рішення і дають дозволи на чергову «обновку» міста, лише розводять руками, мовляв, не знаємо хто таке допустив. І навіть не затинаються, розповідаючи на загал, що це «ой як ганебно».
А ось і свіжий приклад. Ніби маленький, але саме з таких шматочків складається загальна картина. Минулого тижня пам’ятку архітектури місцевого значення — готель «Зірка» (вул. Січових Стрільців, 4) — «прикрасили» пластиковими дверима та вікном. Як виявилось, вторгнення це не самовільне. З дозволу відповідних структур. Але про все по порядку. Є нюанси.
 |
По-перше, споруда не у власності міста, а на балансі Міноборони. І попри те, що готель вже давно збанкрутував, а всередині все розсипається, Міноборони не може виставити його на продаж. Бо, за неофіційною інформацією, ОБТІ не видає свідоцтва на право власності. Єдиними працівниками готелю є вахтери.
Щодо орендарів, то їх нині є троє: «Обласна асоціація платників податків», культурно-мистецький центр «Гулин» та приватний підприємець Артьом Віргунов. За інформацією КЕЧ (квартирно-експлуатаційна частина), саме Віргунов — єдиний законний орендар. За словами ж самого Артьома Віргунова, він ще два роки тому взяв в оренду два нежитлові приміщення готелю «Зірка», чемно сплачує оренду дотепер, і лише зараз взявся до ремонтів. «Спершу планував відкрити аптеку, згодом — перукарню, а зараз і не знаю навіщо взагалі розпочав це все, адже світла, води та опалення тут немає, повсюдно — сирість та грибок. І при цьому витратив уже близько ста тисяч на оренду та ремонт», — бідкається Віргунов.
Аби зробити всі відповідні документи, дозволи та акти, підприємець пройшов довгий шлях. Спершу — заява в Івано-Франківську КЕЧ району, далі — Фонд комунального майна, візити до столичного головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ (один із підрозділів Міноборони), експертні оцінки, проектна документація, дозвіл з обласного відділу охорони культурної спадщини. Всіх обійшов, всього добився, має купу паперів.
Дивно, як у відділі охорони культурної спадщини ОДА могли дати дозвіл на руйнування фасаду пам’ятки у такий спосіб. Але…
 |
За словами начальника цього відділу Андрія Давидюка, він справді дозволив пробиття входу та облаштування аптеки. На запитання, чи не дисонує білий пластик зі старовинними дверима на першому поверсі пам’ятки архітектури, Давидюк відповів запитанням: «Скажіть, а що ще в нашому місті не дисонує?». І додав: «Якби наша міськрада прийняла рішення заборонити заміну дверей у центральній частині міста на пластик, як це зробили у Чернівцях, наприклад, то все могло би бути по-іншому. А наразі все, що я можу зробити, — це попросити орендаря замінити білі двері коричневими. До речі, порушити таке питання міг би орган охорони місцевого самоврядування».
Як сказав начальник відділу охорони культурної спадщини міськвиконкому Ігор Панчишин, інформація про такі втручання у пам’ятку місцевого значення стала для нього несподіванкою. Аби з’ясувати всі обставини, днями він подасть на Міноборони України запит, в якому попросить дати пояснення цих орендних відносин, дозволів і висновків.
І це ще не все. Минулого четверга на сесії міськради депутати затверджували перелік пам’яток в центрі міста, які міська влада взялася реставрувати до 350-літнього ювілею Івано-Франківська. У списку 17 пам’яток, є і готель «Зірка». У кошторис заклали 38 200 грн.
P. S. Після того, як «Репортер» звернувся до відповідальних осіб із запитаннями по готелю «Зірка», підприємець Віргунов замінив білий пластик на коричневий. І що далі?
Архівна довідка:
У липні 1903 року в магістраті Станиславова оголосили про початок будови готелю «Центральний» на вул. Січових Стрільців, 4. У травні 1904-го готель був відкритий. Він мав 36 номерів, каретну на обширному подвір’ї, кільканадцять пар коней. Серед перших гостей готелю були високоповажні чиновники Галичини: намісник — граф Андрій Потоцький, голова галицького сейму Стефан Бадені. Власницею готелю від 1914 року до радянської націоналізації у грудні 1939-го була родина Єгерів. Заклад став військовим готелем під назвою «Червона Зірка». З часів незалежності слово «червона» із назви забрали.
Поштівка з архіву Зеновія Жеребецького
