Недострайк

Частина України оголосила про страйк: Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль, Рівне та інші. А от як страйкувати, визначалися вже на місцях. Плани міняли кожні кілька годин.

В Івано-Франківську 1 грудня відбулися загальнообласні збори місцевих рад. На них депутат обл­ради Василь Попович оголосив, що франківська міськ­рада прийняла рішення про страйк. І – пояснив: працюють лише медики та МНС. Решта – на віче.

Міські депутати підтвердили, проголосували 33 голосами, навіть регіонали. Але пояснити не змог­ли: чи вчаться діти в школах, чи прибирають місто двірники, чи працюють магазини? Зрештою, багато з депутатів самі є підприємцями…

Вечір 1 грудня для батьків та освітян став випробовуванням на порозуміння. Вчаться – не вчаться, говорили щопівгодини. Врешті начальник управління освіти Наталія Микула пояснила: усі працюють у звичному режимі. Ходити на майдан можуть хіба старшокласники. «Ми не можемо залишити 22 тисячі дітей на вулиці», – сказала вона.

Назавтра, 2 грудня, влада відсторонила від страйку і комунальників. «Комунальні підприємства, – пояснив міський голова Віктор Анушкевичус, – які забезпечують нормальну життєдіяльність міста, працюватимуть».

КП ЄРЦ дозволив собі ослухатися і теж пішов страйкувати. На сайті виклали відповідне звернення. Їх старання не зрозуміли. У вівторок, 3 грудня, мер нагримав за це на директора ЄРЦ Вадима Войтика. «Я вам встрайкую!», – погрожував він. Войтик виправдовувався тим, що виконує рішення сесії, а крім того, він ще й у відпустці – заяву підписав сам міський голова. Але мера це не переконало.

А от чиновники міськвиконкому таки страйкували. Аж один день – 2 грудня. Міський голова разом із заступниками «на знак солідарності зі страйкуючими» пішов у відпустку без збереження зарплати. Таку ж «відпустку» мали інші міські держслужбовці. Загалом у виконкомі є 430 штатних одиниць. Із них того дня на роботі мали бути 358 осіб, бо хтось у щорічній відпустці, хтось на лікарняному, а десь взагалі вільна посада. 262 працівники написали заяви «за власний рахунок». Як пояснив керуючий справами МВК Андрій Лис, вони залишили по одній або кількох особах тільки там, де приймають людей – у канцелярії, відділі звернень громадян, департаменті соціальної політики тощо.

Стосовно страйку підприємств, то влада наголосила, що це право кожного – страйкувати чи ні. Ані примушувати, ані відговорювати не будуть. 2 грудня у стінах адмінбудинку відбулася нарада керівників штабу національного спротиву з понад 100 підприємцями.

Питань було небагато, проте усі конкретні. Наприклад, чому підприємцям погрожують палити кіоски з газетами, якщо вони не закриються і не підуть страйкувати? З’ясувалося, що таких розпоряджень ніхто не давав, усе це провокації.

«От зробили страйк, – сказав один підприємець. – Ми вчора ввечері після майдану сиділи й думали. У когось 100 людей працює, в когось 50, у когось менше. А що далі? От ми сьогодні йдемо на віче, а все працює: будови рухаються, машини їздять. То кого будемо дурити?».

Один із керівників штабу, депутат облради Василь Попович порадив зробити умовний страйк – щоб люди ходили на віче в обідню перерву та ввечері, на 18:00, після роботи.

Ще був чоловік, який нагадав про те, що підприємці утримують бюджет. «Рано чи пізно доведеться платити податки, – сказав він. – Чи цій владі, чи іншій». Напевно, так він дорікнув Поповичу, який кілька годин до того закликав підприємців не платити податки. «Цій владі ми не маємо платити податки, допоки вона не піде геть з України, – сказав депутат. – Ми не маємо фінансувати та давати можливість фінансувати «Беркут», який нас же товче».

На закиди підприємця Попович не розгубився. «Ви що, прийшли мене питати, чого ми страйкуємо? – обурився він. – Пояснюю: в Києві «Беркут» побив мирних людей. Це наша громадянська позиція, тому ми страйкуємо».

Сам Попович, напевно, не розуміє, що за несвоєчасність платежів є суттєві штрафи. І навряд чи багато підприємців пристануть на його пропозицію.

Але у всьому треба бачити позитив. Якщо не вміємо страйкувати, то може з працею все, нареш­ті, покращиться?