Здається, що до свята Миколая ще дуже багато часу, але його помічники уже трудяться на повну. У нас стало доброю традицією забирати дитячі листи і виконувати ці нехитрі й водночас надскладні побажання. А цього року таку ж акцію затіяли волонтери Центру допомоги учасникам АТО. Про недитячі прохання, щиру вдячність і розуміння втрати…
«Святий Миколаю, пишу тобі цього листа, бо вірю, що ти його обов’язково прочитаєш. Протягом року я була чемною і слухняною дівчинко, можливо, зрідка я трохи і розчаровувала маму, але я її дуже сильно люблю. Її і братика Віталіка. Я б, звісно, хотіла, щоб ти повернув нам татка, але сама розумію, що це неможливо. Для себе я прошу небагато — гостинців торбинку і ще зимові чобітки 36 розміру».
«Я дякую тобі за те, що ти виконав моє бажання — і мій татусь повернувся з війни живий і здоровий. Я дуже радий, що він уже з нами, я б дуже хотів, аби війна закінчилася і ті, що воюють на сході, нехай не втрачають сил та духу. Нехай всі повернуться додому живі і здорові. Я дуже хочу миру, а ще моя мрія — сенсорний телефон, я б зміг зробити фотографію нашої сім’ї».
«Ти добрий і всемилосердний. Тому прошу тебе, щоб ти приніс здоров’я моїй сестричці Діаночці, яка хвора на ДЦП, їй 7 років. Принеси їй інвалідну коляску. Мене звати Галинка, мені 4,5 роки, я хочу, щоб ти приніс мені дитячу коляску, щоб я могла возити ляльку і зимові черевички 32 розміру. А ще зроби так, щоб швидше закінчилася війна, і мій тато вернувся додому».
«Я цього року був трошки чемний, допомагав мамі, мив посуд, поливав квіти, годував морську свинку і шиншилу. А ще я дуже скучив за татом, але він на небі. Якщо ти можеш, то подаруй мені конструктор, і шахмати, і кросівки, щоб я швидко бігав літом».
Це лише кілька уривків з листів, які писали діти учасників АТО до Святого Миколая. Як розказує волонтер Центру допомоги Тетяна Фреїшин, вони вирішили організувати таку акцію, аби створити святковий настрій, аби діти повірили в диво, у те, що Миколай є.
«Великого розголосу ми не робили, лиш поширили у соцмережах, бо не були певні, скільки зможемо залучити людей, які захочуть взяти такий лист на виконання, — розказує Тетяна. — До 9 листопада ми приймали листи, десь з 60 діток написали, і фактично на нині всі вже роздані, лиш кілька лишилося. Тільки за першу добу забрали більше половини».
Усі листи просто перефотографували й виставили у Facebook, одразу ж відгукнулася діаспора, а потім уже місцеві, забирали листи і підприємці, і депутати. До речі, багато хто просив не афішувати своїх прізвищ.
Цей захід у волонтерів, можна сказати, пробний, тому й зібрали так мало листів. Адже, за словами Тані, лиш у Франківську є приблизно 800 дітей, батьки яких воювали в АТО.
Діти, які писали листи, — з дуже різними історіями. От є навіть лист дитинки у 9 місяців. «Зрозуміло, що це писали батьки, — каже волонтер, — вони, напевно, хотіли, аби дітки уже розуміли, що є такий Миколай, який дарує подарунки чемним і слухняним, а самі змоги не мають це купити, то будемо старатися максимально їм помогти. Побажання є дуже різні, просять планшети, телефони, солодощі. Прикро, коли діти просять не якихось захцянок, а саме речі — от, написали практично весь перелік зимового одягу. Значить, у сім’ї є проблема. Бо ж Миколай у нас, то чудо, — у нього просять те, чого інші дати не можуть».
Пам’ятним для неї, каже Таня, став лист від маленького хлопчика, який просив трансформер, аби захищати дідуся і Україну. За тим проханням ховається дуже важка історія, тато того хлопчика загинув в АТО, а зараз там воює і дідусь. Ще дуже вразив лист від дівчинки, яка просила інвалідну коляску для сестрички.
«Ми вже були знайшли людину, яка мала таку коляску, хоча ще не знали, підійде чи ні, — розказує волонтер. — Але відгукнувся один хороший чоловік, який сказав: просто хай мама покаже, яку коляску потрібно, і ми купимо».
І фактично у кожному листі є мрія про мир в Україні та щоб усі татусі були вдома.
До 13 грудня всі помічники Миколая мають принести уже готові дарунки. Хто має бажання долучитися, варто сконтактувати з волонтерами на Facebook-сторінці — «Центр допомоги учасникам АТО – ІФ». Самі ж волонтери ще планують організувати для діток гарне свято — щоб, попри всі недитячі випробування, в їхньому житті була віра у казку.
Comments are closed.