Малярство на склі: у Франківську відкрили виставку Оксани Андрущенко «Шлях»

У четвер, 22 травня, у Франківську відкрили персональну виставку «Шлях» художниці та викладачки Львівської національної академії мистецтв Оксани Андрущенко.

Її презентували у виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників, пише Репортер.

Оксана Андрущенко каже, її батьки теж художники, тож любов до мистецтва з’явилася ще в дитинстві.

Тато всюди й постійно мав альбомчик і баночку. Коли ми подорожували Україною, їхали до бабусі, дідуся, то завжди під сидінням в машині була баночка туші. Тато виходив, брав альбом, заточував або пір’їнку гусячу, або паличку й тушив, робив рисунки. Завжди вмів побачити те тепло з художньої сторони й втілити його в якусь роботу. Уже незалежно в якому матеріалі, але втілити, – говорить художниця. – Тому я завжди знала, що буду вчитися в художньому інституті.

Читайте: Прикарпатець розігрує особливі фото на операцію для побратима

Оксана Андрущенко малює на склі, працює у графіці тощо.

Про малярство на склі говорить, мовляв, ніколи не знаєш, яким буде результат. А на виставці усі роботи об’єднані стабільністю та симетрією.

Є центр. Є рух довкола – оце сонце, світило. І основа – коріння, – пояснює Оксана Андрущенко. – Бо я завжди, як роблю роботу, думаю, що є низ і верх. Тобто земля і небо. Праве, ліве, центр. Міцний центр. І тоді ядро, і вкоріненість. Міцна вкоріненість.

Персональну виставку художниці у Франківську відкрили вперше.

Читайте: Кептар, що вартує як корова. На Косівщині мати з донькою відроджують моду на кептарі та сердаки

Світлана Повшик, організаторка виставки, голова обласної спілки художників, каже, у контексті сьогодення експозиція є цікавою тим, як ми ідентифікуємо себе українцями.

У творах Оксани закодовано дуже багато всього, що символізує наш народ. Це орнаментальні композиції. У них можна віднайти й орнаменти скринь, і вишивку, і ритми гуцульських килимів, і якісь міфи, казки, – говорить Світлана Повшик. – Для мене це якийсь окремий світ. І мені здається, якщо з ним не познайомитися, то життя буде набагато сірішим і нецікавим. Тому, власне, споглядаючи такі роботи, ми трошки набираємося сили, набираємося духу і це дозволяє нам триматись у тяжкі часи.