У середу, 18 травня, франківська дизайнерка Любця Чернікова представила нову серію одягу “Єднання”. Основою колекції стали ткані тканини ручної роботи, виготовлені студенткою Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Нитка – вовняна, саржеве переплетення.
Ця творча експериментальна серія почалась з поїздки Любці Чернікової до Косова. Речі вдалися здебільшого на осінь теплі, бо в основі часто вовна. Повторів під замовлення не буде, пише Репортер.
В час, коли ворог прагне розділити нашу країну, народилася колекція вишитого та етнічного одягу, що з’єднала елементи традиційних візерунків з різних міст України, – йдеться в описі.
Читайте Сукня свободи. Як франківський бренд Framiore завойовує світ і виховує свідомість (ФОТО)
У серії одягу “Єднання” дизайнерка використала орнамент художниці Олесі Вакуленко з Харкова, елементи візерунка з полтавського рушника “Дерево роду”, елементи низинки та килимових візерунків та петриківський розпис художниці Марини Мар‘яренко.
З Олесею Вакуленко я якою я познайомилась у 2017 році на спільній виставці в Нур-Султані (Астана, Казахстан). Я тоді мешкала в Києві, вона у Харкові, нас запросили представити Україну на конкурсі дизайнерів. Олеся художниця з сім’ї художників. Ще раніше я замовила в неї орнаменти для своєї роботи. Частину з них використала у колекції 2018 року, а один візерунок залишився. На виробництві ми назвали його «Вертеп», – розповідає Любця Чернікова. – Марина Мар’яренко – моя давня подруга. Нині живе у Лос-Анджелесі й там проводить майстеркласи по петриківському розпису, також робить свої картини та аксесуари з ним.
Колекція створена з оксамиту на шовковій основі, старовинного домотканого полотна – верети, льон, віскози, вовняних та бавовняних мережив, сітки, пір’я, шкіри, тафти.
Читайте: Тривога під час вистави. Як працюють франківські театри і кінотеатри після сирени
Основою та натхненням стали ткані тканини ручної роботи. виготовлені студенткою Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Анною Ясінською. Любця Чернікова використала чотири полотна Анни. Першоджерело – з сумок Косівського та Коломийського районів.
Я подумала, що вони мені нагадують твідові костюми Шанель, проте спробувати відтворити аналогічне не вдалось, бо я була обмежена метражем матеріалу. Також мене обмежувала клітинка та спосіб обробки зрізів. Їх потрібно проклеювати та розраховувати навантаження на шви. У цих обмеженнях я знайшла свої клаптики схожих кольорів та стрічки і додала до цих тканин. Хочу ще спробувати працювати з цими тканинами, але зрозуміла, що планувати річ потрібно до виготовлення матеріалу, – ділиться Чернікова.
Comments are closed.