Старі дерева – 39 із 140 лип, які ростуть на вулиці Шевченка в Івано-Франківську, – чекають на вирішення своєї долі. Їх уже позначили…
Неєвропейський маразм
Нагадаємо, наприкінці минулого року ініціативні мешканці вулиці виступили категорично проти рубки дерев. Вони ходили до влади, ініціювали громадські слухання, зібрали 5000 підписів. Чиновники запевняли, що так складений проект, а на місці старих лип посадять нові. Але люди домоглися змін до проекту: комунікації посунули від коріння дерев до центру дороги.
«Мабуть, липи висаджувалися, коли не було цих будинків, – говорить одна з найбільших захисників лип Світлана Пронь. – Зараз тут мало світла й, думаю, маленький саджанець не приживеться. Має шанс дерево, якому виповнилося 10‑12 років, і тільки якщо його посадять з його власним кубом ґрунту, як це роблять у Європі. Це дорогі дерева, не знаю, чи вони впишуться у той кошторис, якщо робитимуть, як треба».
За словами пані Світлани, ще 23 жовтня минулого року вони звернулися в Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва (УкрНДІгірліс) з проханням надіслати рекомендації, як доглядати за липами, й надати липовій алеї статус пам’ятки природи. Рекомендації надіслали. Але ніхто нічого не робив. «Тільки біля мого будинку засипали шутром, – каже жінка, – щоб я не казала, що корінці мерзнуть. А повсюди зранені нещасні пошкоджені коріння отак і зимували».
Недавно на вулиці була комісія, яка перевіряла липи на довговічність: стукали обухом по дереву та слухали звук. На «глухих» деревах робили засічку сокирою. Так позначили 39 лип.
Світлана Пронь не вважає, що у всьому винні чиновники чи комунальники. На її думку, тих смикає за ниточки хтось інший, впливовий – надто вже цікава вулиця в комерційному плані. «Офіційно тут ще немає дозволів на будівництво, – каже мешканка, – бо не було комунікацій, а будувати колектор власним коштом нікому не цікаво. Чекали, поки держава вкладе гроші. Тепер старі будинки зноситимуть, а будуватимуть елітні багатоповерхівки».
Пані Світлана наголошує: вона не проти рубки дерев. Але тільки тих, які справді небезпечні, гнилі, можуть впасти. А от зрізати лише тому, що вони комусь заважають, – маразм і не по-європейськи.
Або рубаємо, або… ріжемо
Як каже завідуючий лабораторії екології та захисту лісу УкрНДІгірліс Юрій Шпарик, є два шляхи поводження зі старими деревами. Таке дерево можна або зрубати й посадити нове, або визначити пам’яткою природи чи садово-паркового мистецтва й тоді зберігати усіма можливими способами. Але заповідати можна тільки кожне дерево окремо. І для цього воно ще мусить бути пов’язане з якоюсь історичною постаттю чи подією. Тому з липової алеї є шанс зробити хіба пам’ятку садово-паркового мистецтва та й то лише після реконструкції, бо нині там уже все розрили. (І якщо залишиться що заповідати – Ред.)
Багатьом липам на Шевченка по 80‑90 років. За словами Юрія Шпарика, у наших умовах 80 років – це нормативний вік лип. Якщо ж їх ще й підстригають, формують крону, то вік скорочується удвічі. «Після 80 років дерево стає аварійно небезпечним, – каже фахівець. – Тому підхід має бути об’єктивним».
За словами Юрія Шпарика, оглядається дерево так: по ньому треба стукнути, якщо дзвенить – здорове. Якщо ж глухе, то, ймовірно, йому лишилося кілька років. Кожне із 39 дерев має свою причину, чому потрапило до списку. Одні гнилі, інші нависають над будинками, треті – над дорогою, четверті мають хворобу (некроз). «Ми хочемо забрати ті дерева, які є аварійнонебезпечними, – зазначає фахівець. – Вони можуть і нас пережити, а можуть впасти сьогодні-завтра».
Як підкреслює Шпарик, на жаль, у роботі з деревами в місті немає системності. Адже, за нормативними документами, інвентаризацію усіх дерев треба проводити кожні п’ять років. Натомість в Івано-Франківську її не робили вже з 10 років.
І знов чекаємо грошей
Як каже заступник керівника департаменту комунального господарства Василь Білик, вони чекають, поки інститут лісництва дасть висновки, які дерева залишаються із тих 39, а які треба рубати. Решту лип, щойно сприятиме погода, почнуть чистити. Усіх рекомендацій інституту Білик обіцяє дотримуватися. А от інформацію про нібито зацікавленого забудовника спростовує. Каже, роблять каналізацію, тому що лікарню на Мазепи постійно затоплює. А завдяки новому колектору проблема зникне.
«Ми працювали цілу зиму, до сьогодні, – говорить Білик. – Копали, робили комунікації, вивозили гравій, і сніг з морозом нам не заважали. Уже поміняли комунікації: газові, частину каналізації, повністю водопровід, електрику. Скоро там встановлять світильники та під’єднають телефонну лінію».
Аби вирішити питання з фінансуванням, міський голова Віктор Анушкевичус звернувся з листами у кілька міністерств та ОДА. Відповідей ще нема. А Василь Білик не хоче гаяти часу, тож просить міськраду долучитися до фінансування. Адже загальна вартість ремонту вулиці майже 12,8 млн. грн., із них 2,8 млн. – з міського бюджету.
А з 39 липами все буде так: кожне дерево детально вивчать, до кожного напишуть обґрунтування. Мабуть, якісь доведеться зрубати, але деякі вдасться зберегти. Завдяки пильності мешканців.
