Насильство і беззаконня охоплюють Україну. Озброєні дядьки марширують вечірнім Києвом, стріляють з автоматів у повітря. Інші дядьки – на сході, у столиці та навіть Івано-Франківську – їздять на авто без номерів або з фальшивими номерами «ПТН ПНХ». Ще інші погрожують кривавою розправою президенту, парламенту, уряду. А народ каже: «Молодці!». Або навіть: «Убийте їх усіх, давно пора!».
Патріоти з прапорами і тризубами непомітно для себе перетворюються на тих, ким їх так старанно малює російська пропаганда – на озброєних бандитів та, може, навіть «фашиствующих молодчиков». Чув, що багато подібних осіб і груп є й по містах і селах Прикарпаття. Їх теж манить нехитра романтика – піти кудись зі зброєю, «люструвати» когось, хто їм не до смаку, забрати «незаконно награбоване», а що забрати не можна – спалити чи поламати. Ось таке «робінгудівське» мислення, яке насправді є великою внутрішньою загрозою суверенітету і незалежності, які ці чоловіки нібито так високо цінують та намагаються вберегти.
Що більше незрозумілих дядьок зі зброєю і не на бойових позиціях, то більше насильство перестає бути продуктом обмеженого випуску із державною монополією. А якщо так, то Україна відкочується у розвитку. Назад, до часів Середньовіччя. Чи бандитського Донбасу, чи Криму 1990-х, чи сучасної Сомалі.
Це дуже сумна і деструктивна тенденція, дуже вибухонебезпечна. Особливо коли у нас (поки що) немає реформованих законних інституцій – монополістів насильства із кредитом суспільної довіри. МВС, СБУ, прокуратура, суди. Саме ці інституції повинні мати виключне право застосовувати зброю, захищати законослухняних і загрожувати тим, хто порушує закон. Причому на підставі справжнього, «писаного» закону, а не абстрактних уявлень про патріотичне добро і непатріотичне зло.
Будь ласка, ДРУЗІ, не захоплюйтесь цією сомалійсько-махновською романтикою. Такі рішення не працюють, від них лише гірше. Стільки разів уже бачили за цей рік, а ще не навчилися.
Махатма Ганді був правий – насильство породжує лише насильство. А Ганді, до речі, переміг значно потужнішу імперську силу, ніж та, з якою боремось ми.
