В івано-франківських тролейбусах недавно облаштували новенькі червоненькі компостери. Вже з 1 лютого місто залишиться без кондукторів.
Замість людей — компостер
Як каже керівник КП «Електроавтотранс» Леонід Яківець, маршрути № 4 і № 6 уже працюють без кондукторів. Квитки видають водії, як правило, впускаючи пасажирів через передні двері. Ті час від часу нарікають, бо від штовханини біля дверей щастя невелике. Але має бути контроль, говорить Яківець, тож водій сам вирішує, як йому продати більше квитків.
На решті маршрутів є кондуктори. Середня зарплата — 1900 грн. Останнім часом їм доводиться працювати понаднормово, бо нема кому. В «Електроавтотрансі» є приблизно 60 кондукторів, а для повноцінної роботи треба ще 25.
«Це проблема не тільки наша, а й цілої України, — каже Яківець. — Львів уже давно працює без кондуктора, а в Києві змішана система. Раніше ми хотіли перейти на закордонні сучасні компостери, але, на жаль, це вимагає великих коштів — 3,3-3,5 млн. грн».
Отже купили 200 простих компостерів, подібних на ті, що були до 1996 року. Заплатили майже 45 тис. грн. Тепер лишилася «дрібниця» — продаж квитків. Саме тут мають стати у нагоді теперішні кондуктори. Частину їх перекваліфікують на контролерів-касирів, які будуть працювати на маршрутах у години-пік. Частина залишиться працювати в автобусах № 13 (10-11 осіб). Ще 25, зізнається Леонід Яківець, доведеться таки звільнити.
Пізніше, коли пасажири звикнуть до цієї системи, контролерів-касирів поменшає, а згодом їх зовсім не стане. Керівник «Електроавтотрансу» сподівається, що вони налагодять співпрацю з торговими кіосками. Мовляв, у багатьох містах квитки продають у точках розповсюдження преси. Правда, у Франківську з тою співпрацею поки що не виходить…
Що робити з «зайцями»?
В ідеалі в Івано-Франківську мало би бути так, як в інших містах: купив квиток, зайшов, пробив — їдеш. Не купив, не пробив, тоді начувайся — прийде контролер. Звикли, що це мають бути кремезні чоловіки, здатні примусити заплатити штраф.
«Ми пробували набрати групу контролерів, — розповідає Леонід Яківець, — але не виходить, бо приходять такі, що їх самих треба за руку тягнути й підсаджувати. Хоч я сподіваюся, що свідомість людей стала іншою. Не обов’язково, щоб був хтось із наручниками, чіпав до поручня… У нас колись була передова жіночка, виглядала як «божий одуванчик», а штрафів збирала найбільше. Ніколи не кричала, просто тиснула морально. Штраф тоді був 3 руб., а проїзд — 5 коп., і ніхто не міг від неї втекти».
Зараз проїзд 1,25 грн., а штраф — 20‑тикратна ціна квитка. Примусити «зайця» платити 25 грн., зізнається Яківець, непросто. І нема дієвого методу впливу на пасажирів по цілій Україні.
«Зрозуміло, що появляться «зайці», ми працювали на безкондукторній системі, тому знаємо, — говорить керівник «Електроавтотрансу». — Буває, є «заєць», а що з ним робити — не знаємо. Викликаємо міліцію, вона не приїжджає, привозимо його в депо. Це ж витрати які! Долі я дзвоню в міліцію, а вони кажуть везти їм у Пасічнянський відділ. Один пасажир їде, а інший розвертається й тікає… З досвіду знаю, що така система у нас не діє. Тому хочу сподіватися на людську свідомість».
Можна зекономити на проїзних. Звичайний — 70 грн., студентський — 40, учнівський — 20 грн. Їх реалізовують у шести кіосках, які розміщені Івано-Франківськом з 28-го по 10-е число щомісяця. Потім продавці виходять працювати ще на один день — 15-го, аби продати проїзні, переоцінені у 50%. Також їх можна купити у будь-якого кондуктора.
Правда, мода на проїзні пройшла. Щомісяця «Електроавтотранс» продає їх приблизно 600, а два роки було десь 3000. Найбільший попит на учнівські та студентські.
«Ми б від них вже й відмовилися, — зазначає Яківець, — але виконком зобов’язує продавати. Раніше хоч була компенсація від міськради. Ще минулого року планували нам дотацію з міського бюджету у розмірі 200 тис. грн., але дали тільки 50 тис. А у 2013 році взагалі нічого не передбачили».
Підприємство, каже Леонід Яківець, дає собі раду завдяки держбюджету, який дотує проїзд пільговиків. Але й тут треба приблизно 15 млн. грн., а дають близько 10 млн.
Сподіваємось на Захід
Ще одною проблемою «Електроавтотрансу» є сам транспорт, середній вік якого — 22 роки. Є 61 тролейбус по 25-26 років і тільки п’ять нових ЛАЗів. Останні — найкращий транспорт для міста: зручні, світлі, підлога низька, теплі. До речі, колись усі тролейбуси опалювалися. Однак через економію електроенергії у старих опалення відключили. Відновити можливо, але дорого. Відтак легше мерзнути — нам не звикати.
Останній тролейбус для Франківська купили ще у 2009 році. Зараз у планах міської влади є отримання кредиту на придбання рухомого складу. Як каже Леонід Яківець, у програмі вони написали будівництво тролейбусної лінії (вул. Довженка), тягової підстанції та купівлю 40 нових тролейбусів. «Рівень культури перевезення в старих машинах низький, — говорить Яківець, — як правило, тільки пільговики й користуються. Зрештою, якщо порівнювати з тим, як би це мало бути, то стає соромно. Не той уже час».
Тільки за минулий рік «Електроавтотранс» втратив 1 млн. платних пасажирів. Для порівняння — щороку вони перевозять приблизно 20 млн. Минулоріч із них лише 5,5 млн. було платних, у 2011-му — 6,5 млн.
Відтак Яківець сподівається на кредит і новації. Цією справою від влади займається начальник управління економіки та інтеграційного розвитку міськвиконкому Богдан Білик. За його словами, зараз вони працюють із двома міжнародними банками: надсилають документи, готують розрахунки й кошториси.
«Сьогодні ми не можемо впевнено говорити про те, що з того щось вийде, — коментує ситуацію Білик. — Однак думаю, що протягом трьох місяців матимемо відповідь від обох компаній, тож будемо знати краще. Нам більше подобається можливість працювати із фінансовою корпорацією Світового банку. Адже тут не потрібно брати дозвіл у Мінфіні для запозичення коштів. Хоча, як правило, на всі кредитні ресурси вимагають такого дозволу».
Відповідь буде приблизно 1 червня, підсумував Білик. Якщо вдасться отримати кредит, то використати кошти вони б хотіли протягом року. А віддавати — п’ять років. Може, й складеться…
Comments are closed.