Домашнє насилля не йде на карантин, а дитячі біди не зникають під Новий рік.
«Репортер» поспілкувався з Василем Серденьком, директором Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей та засновником Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» про те, як протягнути руку підліткам у біді.
Батьки п’ють – страждають діти
Івано-Франківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації розташований на Набережній і уже багато років приймає дітей, маму з татом яких тимчасово позбавили батьківських прав. За правилами, вони мають перебувати у закладі до 90 днів, а потім їх або повернуть в родину, або знайдуть інший дім.
«У кожного свій термін перебування, – розповідає Василь Серденько. – Найчастіше продовжуємо його, коли затягується судовий процес і немає куди подіти дитину. Або коли дитина настільки важко травмована, що треба більше часу на роботу з нею».
Діти потрапляють у заклад по-різному. Туди їх може направити служба у справах дітей, яка вилучає їх з неблагополучних сімей, або поліція, яка ловить малих порушників, наприклад, на жебракуванні. Або ж діти приходять за власним бажанням: пишуть заяву, що у них вдома складні умови.
Потрапляють у заклад не тільки мешканці Прикарпаття, а й інших областей і навіть країн. За правилами, вік – з 3 до 18 років, але й тут бувають винятки.
Читайте: Добро у пам’ять. Родина загиблого Віталія Яремчука перетворила горе на благодійність (ФОТО)
«Буває, привозять цілу родину, п’ять дітей, молодшій – півтора року. Ми не маємо права брати таких малих, за це карає прокуратура, – каже директор закладу. – Але розуміємо: якщо дітей роз’єднати, потім їм буде важко одне одного знайти. Тому йдемо на порушення, але це – заради дітей».
Заклад розрахований на 30 тимчасових мешканців, хоч бувало й 50. Зараз там 20 дітей, п’ятьох якраз забрали днем раніше. На щастя, цього разу – назад, до батьків.
«Найчастіша причина, чому діти потрапляють до нас у заклад – батьки випивають, – говорить Василь Серденько. – Десь 30 % батьків потім забирають дітей, пробують виправлятися. Але часто через якийсь час вони знову потрапляють до нас. А найчастіше ситуація досить плачевна, тому готують документи на позбавлення батьківських прав і паралельно шукають родину або будинок сімейного типу, куди дитина відправляється вже на постійне місце перебування».
Поки діти живуть у центрі реабілітації, вони відвідують ліцей № 17, а з молодшими займається вихователь. Також щодня малі мешканці мають заняття з психологом.
«Спочатку – діагностика у психолога, потім на раді обговорюємо кожну дитину, розподіляємо, за яким напрямком з нею працювати, – говорить Василь Серденько. – Є діти більш запущені, а є такі, що вміють читати й писати. Після обіду і сонного часу приходять громадські організації, з якими ми уклали договір, проводять майстер-класи чи бавляться з дітьми. Окрім того – п’ятиразове харчування».
З фінансами на потреби закладу допомагає благодійний фонд «Серденько», куди жертвують кошти благодійники. Також різні організації допомагають дітям напряму, особливо багато заходів і подарунків дітям до Миколая.
«Зелені» допити
Два роки тому Василь Серденько вирішив, що допомагати треба більш комплексно і створив Центр психологічної допомоги дітям «Серденько». Головна особливість закладу – там є «зелена кімната», призначена для роботи з дітьми, які постраждали від насильства чи стали свідками злочину. Все просто: з дитиною, яку треба допитати, розмовляє психолог, що дізнається потрібну інформацію м’яко і не травмуючи. За двобічним дзеркалом – інша кімната, в якій поліція по камерах дивиться «допит» і може ставити питання психологу через навушник. У дзеркало видно, що відбувається у «зеленій кімнаті», а у зворотний бік – ні.
Без підозри на допит. У Франківську відкрили «зелену кімнату» (ФОТО)
«Ідея з’явилася на семінарі в Києві, де організація «Ла Страда» хотіла відкрити такі «зелені кімнати» по Україні. Але програму чомусь не втілили в життя, – розповідає Василь Серденько. – У нас «зелена кімната» використовується не тільки для допитів, а й для діагностики міжсімейних відносин, якщо батьки розлучаються. Навіть коли працює логопед-дефектолог, буває, дитина у присутності батьків поводиться несерйозно, бавиться, бо бачить маму. Тоді використовуємо «зелену кімнату». Бо дуже важливо, щоб батьки бачили, як працює логопед, щоб могли вдома повторювати».
Загалом у центрі є чотири кабінети і багато спеціалістів: психолог-діагност, психотерапевт, логопед, дефектолог, нарколог, невропатолог, дитячий і дорослий психіатри тощо. А ще – адвокат, який за потреби представляє інтереси дитини у суді.
«Психолог – це чіткий спеціаліст, який працює в одному напрямку. Є психологи, які працюють з девіантною поведінкою, інші – з травмою і так далі, – каже директор центру. – У нас – одні з найкращих спеціалістів. Сюди за послугами звертаються люди і з інших областей, і з-за кордону».
Центр «Серденько» має два напрямки роботи. Перший – надання кращої психологічної допомоги дітям з центру реабілітації на Набережній, а також – допомога поліції та службі у справах дітей з допитом і психологічною роботою з дітьми. Це все роблять безкоштовно. Друге – платні послуги спеціалістів закладу. Звертатися можуть і діти, і дорослі. Наприклад, один сеанс психолога коштує 500 грн. Але це умовно – буває, якщо людині дійсно потрібна допомога, а грошей нема, ціну можуть знизити.
Сім’ям шкодить карантин
Проблеми, які вирішують психологи «Серденька», різні. Є багато випадків булінгу, дитяча наркоманія, анорексія у дівчат-підлітків, смертельні ігри…
«Звертаються з 10 до 16 років. Я був вражений: у 10 років дитина грала у «Синього кита», у 12 діти сиділи на героїні, – розповідає Серденько. – Але ми з цим працюємо і є результати. Великий позитив, коли за п’ять сеансів з психотерапевтом дитина з анорексією починає їсти, і не просто вдома, а й у шкільній їдальні».
Кривдник або жертва. Чи зможе новий закон зупинити булінг у школах
Центр працює цілодобово: хтось із психологів готовий виїхати з дому на виклик і у пізній час. Переважно нічні виклики бувають у випадках домашнього насильства. Їх, до речі, нині значно побільшало. За останній місяць було 15.
«Найбільше я це пов’язую з карантином: люди сидять вдома, почали багато пити, – каже директор закладу. – Багато хто був не готовий стільки часу перебувати в родині. Тому більше людей отримали психологічну травму. Окрім того, у багатьох у карантин погіршилося матеріальне становище».
Також, за словами Василя Серденька, на кількість дітей, потерпілих від сімейних негараздів, впливає і ситуація в державі. Як тільки інфляція, криза, батьки втрачають роботу – більше дітей потрапляє у центр соціально-психологічної реабілітації. Тому, щоб допомогти дитині, психологи мають працювати і з батьками.
