Соціум

Хоспіс мусить побачити кожен. У Франківську команда молодих волонтерів допомагає медикам (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Два місяці тому в Івано-Франківську запрацювала благодійна організація «Просвіта душі і серця». Команда молодих людей у свій вільний час допомагає медикам і пацієнтам місцевого хоспісу та лікарень. Цікаво, що досі в нашому місті подібного ніхто не робив, хоча в Європі волонтерська практика є обов’язковою для всіх.

Без винагороди

БО «Просвіта душі і серця» створила 20-річна студентка франківського мед­університету Катерина Масляк. Ідея започаткувати новий волонтерський рух виникла після того, як дівчина повернулася з Канади, де провчилася півтора роки. Оскільки в майбутньому вона мріє стати кардіохірургом, то вважає, що допомагати хворим – її прямий обов’язок.

«Цей проект створений для того, щоб утворити волонтерські сервіси, які будуть працювати в межах медичних закладів, – розповідає Катерина Масляк. – Тобто, ми хочемо сформувати потужну команду волонтерів, які щодня будуть відвідувати пацієнтів наших лікарень та допомагати медперсоналу. І в нас не буде вихідних чи канікул».

Стати волонтером може кожен охочий, жодних обмежень за віком чи освітою немає. Головне – бажання допомагати, не чекаючи за це винагороди.

«Перед тим, як стати нашим волонтером, люди заповнюють спеціальні анкети, – пояснює Катерина. – Потім вони проходять офіційну співбесіду, під час якої ми визначаємо мотивацію людини. Також розповідаємо про специфіку роботи та медзаклади, з якими працюємо. Наразі це центральна міська лікарня та хоспіс. У майбутньому плануємо домовитись про співпрацю з дитячою лікарнею та онкодиспансером».

Щодо графіку, то один волонтер має хоч б раз на тиждень відпрацювати дві години в лікарні чи хоспісі – в будь-який зручний для нього день. Звісно, можна брати й додаткові зміни. Наприклад, Катерина працює щодня, бо переконана, що мусить показувати приклад.

«Я працювала в Канаді за такою самою схемою, – розповідає Катя. – За мною була закріплена субота, з 14.00 по 18.00. Крім того, щоп’ятниці нам скидали на e-mail можливі додаткові зміни. Я собі завжди брала ще кілька годин. Адже в мене був вибір: просидіти вдома, нічого не роблячи, або піти в лікарню і комусь допомогти».

Хто, коли і куди йде, Катерина контролює особисто, бо ж «всяке може статися». Зазвичай у лікарні вони працюють до обіду, позаяк пацієнтів треба відвести на процедури чи діагностику. До хоспісу йдуть уже під вечір.

Побачити має кожен

Шукати однодумців Катерина вирішила через Facebook. Створила сторінку організації, закинула оголошення про набір волонтерів і прикріпила до нього електронну заявку. За п’ять днів анкети заповнили лише вісім людей.

«Я була дуже рада, що хоча б хтось відгукнувся, – каже дівчина. – За власний кошт замовила 10 футболок з нашим логотипом. В той же час до мене зателефонували журналісти телеканалу 402 і запропонували зняти репортаж про те, що я збираю команду. І після того, як вийшов сюжет, люди щоденно заповнювали по 10-15 анкет. У підсумку в нас назбиралося понад 50 заявок».

З тих 50 вдалося відібрати 30. Позаяк хтось спізнився на співбесіду, а хтось просто її проігнорував. Нині в організації працюють 40 волонтерів. Переважно це люди від 18 до 30 років. Та серед них зовсім мало хлопців – лише п’ятеро.

Зазвичай, говорить Катерина, проб­лемою є те, що люди, які до них приходять, не знають різниці між хоспісом та лікарнею. Тому спершу кожен новий учасник команди проходить спеціальний тренінг на базі лікарні, а після цього може працювати в хоспісі.

«Тут важливо розуміти, що в хоспісах надають паліативну допомогу. Тобто допомогу важко та невиліковно хворим людям, – каже Катя. – Отож, в першу чергу, волонтер мусить бути готовим до цього психологічно, розуміти, що вилікувати цю людину неможливо, і все, що ми можемо зробити, – це лише полегшити біль і підтримати її морально. Я вважаю, що те, в яких умовах живуть люди в хоспісах, мають побачити всі, не тільки медики чи волонтери».

Звісно, в лікарні працювати цікавіше, особливо для студентів-медиків. Адже в них є можливість побачити, наприклад, як роблять УЗД чи гастроскопію. Для них це своєрідна практика та перспектива навчитися чогось нового.

Від якої ви партії?

У Канаді до волонтерства, каже Катя, ставляться дуже серйозно, як до повноцінної роботи. Адже всі проходять суворий відбір і мають пропрацювати щонайменше півроку. Після цього волонтери отримують рекомендаційний лист і характеристику, які додають балів під час навчання та при працевлаштуванні.

«Там волонтерсво є обов’язковим для студентів у всіх сферах, – розповідає дівчина. – Оскільки я хочу бути медиком, то пішла допомагати в лікарню. Справа в тому, що їхня система освіти побудова так, що спершу студент закінчує бакалаврат, а потім вступає в медичну школу – магістратуру. І щоб потрапити в ту медичну школу, потрібно певну кількість годин відпрацювати на громаду. Навіть якщо у студента максимальний рейтинг, то без цих годин він не зможе продовжити навчання».

Та, на жаль, в нашій країні така система поки що не працює. Адже волонтерство у нас «офіційно легалізували» лише у березні 2015 року, коли набрав чинності новий закон «Про волонтерську діяльність».

«Перед тим як зареєструвати нашу організацію, я чотири місяці вивчала всю документацію, – каже Катерина Масляк. – З’ясувалось, що у нас таких рекомендаційних листів ніхто не дає. Я вважаю, що це неправильно і вирішила започаткувати таку практику. Оскільки серед наших волонтерів є дуже багато студентів-медиків, то хотілося б, щоб наш університет давав їм якісь бонуси».

Та найгірше, що іноді людям важко повірити в те, що волонтери працюють безкоштовно. Через це й виникають різні непорозуміння.

«У лікарні нам переважно раді і пацієнти, і персонал. Але от відвідувачі часто запитують: «Чому ви це робите?», «Скільки вам за це платять?» чи «Від якої ви партії?», – зізнається Катерина. – У хоспісі теж буває по-різному. Там ми дуже часто чуємо від персоналу: «Ви прийшли невчасно». Але вони не розуміють, що ми приходимо тоді, коли маємо можливість. Втім, я ставлюся до цього спокійно і намагаюся уникнути конфліктів».

Нині волонтери БО «Просвіта душі і серця» готуються провести свято для дітей з Містечка милосердя святого Миколая. 23 вересня у міському парку Івано-Франківська для них організують фотосесію. До заходу запрошують долучитися фотографів, стилістів, візажистів і декораторів. Якщо ж хтось має бажання допомогти матеріально, можна перераховувати кошти на спеціальний рахунок. За кожну потрачену копійку Катерина Масляк відзвітує особисто.

Write A Comment