Афінянин Никифор Гума проміняв Середземномор’я на Карпати. Вже більше двох років чоловік мешкає в селі Криворівня Верховинського району. Вирощує квіти та вчить онуків дружини грецької мови.
З Верховини до Афін і назад
У Криворівні до хати, де живе грек Никифор, спровадить будь-хто. Тут його добре знають, по-сільському називають Форесом. На Верховинщину 67-річний Никифор Гума приїхав понад два роки тому – за своєю дружиною Ольгою Маковійчук.
Вони й зустрічають «Репортер» на засніженому обійсті посеред гір. Обоє невеликого зросту. Пані Ольга – балакуча, емоційна, багато жестикулює. А Форес лише робить собі самокрутки з насипного тютюну та посміхається, хоча українську розуміє дуже добре…
Ольга Маковійчук за фахом медик, роки пропрацювала старшою медсестрою у Верховині. Каже, ще на початку 1990-х, коли було геть сутужно, поїхала на заробітки до Греції. Бо на ній одній було троє доньок і то всіх треба одіти, вивчити та поставити на ноги. 18 років пропрацювала в Афінах. Там і з Никифором познайомилась. Разом вони вже близько 10 років. Коли пані Ольга вирішила вертатися в Україну, то чоловік поїхав за нею. А до Греції вони тепер їздять відпочивати на морі.
Смак кульбаби
Форес родом з острова Корфу (ще є назва Керкіра). Це другий за величиною острів Греції після Криту. Але жив і працював Никифор в Афінах. За фахом біолог, викладав у коледжі. Пані Ольга каже, що він відомий у столиці ботанік, його не раз показували по телебаченню, має купу досліджень і на рослинах розуміється – як ніхто.
«До нього могли принести якийсь один листочок, то він зразу казав, яка хвороба у рослини і чим треба лікувати, – хвалить вона чоловіка. – Потім займався квітами, доглядав, оформляв сади. У Греції це доволі затребувана робота. Там ду-у-уже люблять квіти! У них вода страшенно дорога, спека неймовірна – + 40, але на квітах ніколи не економлять».
У Криворівні Форес завідує садом дружини. Дуже любить там працювати, чистити, садити, поливати.
«У вас тут такий шпинат росте, що я за все життя такого ще не бачив, – говорить із захватом Никифор. – Такий великий, смачний».
Ще дивується, що ми маємо багато корисних рослин, але їх не використовуємо. Наприклад, кульбабу. В Греції вона, до речі, коштує вісім євро за кілограм!
«Ми її дуже часто готуємо і любимо їсти, – говорить пані Ольга. – Якось приходить моя мама, а Форес біля хати вимиває й вимиває ту кульбабу. Вона подивилась і каже мені тихенько: «Ти чого чоловікові не скажеш, що свиням не треба так чисто вимивати траву, вони й так з’їдять?». А я їй кажу – та то ми будемо їсти».
Форес навіть поділився рецептом салату з кульбаби. Її треба зрізати молоду, аби ще не розцвіла, тоді не така гірка. Зрізати попри корінець, аби зберегти цілісність. Потім добряче промити й варити зо 20 хвилин, поки зм’якне.
«Далі треба відцідити воду, – пояснює чоловік, – узяти кілька лимонів і вичавити сік. До того соку додати оливкової олії, спецій і заправити кульбабу. Ще смачніше, коли додати фети. Дуже добре! Або грецькою – «полі кало».
Тамтешніх страв Ольга Маковійчук готує дуже багато. Переважно це риба та м’ясо. Ще, каже, дуже полюбляють свіжий кефір та гуслянку. До речі, у Греції вважають, що то ліки від старіння. А от українська кухня Форесу не до вподоби – надто жирна.
Тут люди добрі
За Грецією Никифор Гума не дуже сумує. Щодня з рідними спілкується по скайпу. Має двох доньок, двох синів і четверо онуків. Тішиться, що обіцяють приїхати в гості.
Найбільші його вподобання – грецькі цигарки та кава. Пані Оля раз на рік їздить до Греції, аби накупити того тютюну і кави.
«Яка б не була погода – чи дощ, чи мороз – ми з Форесом сідаємо на терасу під хатою і кавуємо, – розказує жінка. – Люди в селі вже звикли. Все попри дорогу йдуть і вітаються. Навчилися по-грецьки: «Калінера» – Добрий день, «Каліспера» – Добрий вечір, «Ясас» – здоров».
Не сумує Никифор і за середземноморським теплом. Каже, тут йому клімат більше підходить. Подобається такий приємний холод.
«У Греції, якщо +3, то ти там вже замерзаєш, – каже чоловік. – Там дуже сиро. А тут добре і в -15».
Розрадою для Фореса є онуки пані Олі, які часто приходять у гості. Він їх навчає грецької мови і дуже тішиться, коли у малих виходить говорити.
«Тут люди добрі, – говорить Никифор про селян. – Дуже подобається, що діти звертаються до старших з повагою, на «ви». Не подобається, що люди живуть дуже індивідуально, всі у своїй сім’ї. У Греції ти працюєш, а ввечері зустрічаєшся з друзями, зустрічаються сім’ї, багато говорять, разом випивають, їдять, веселяться. А тут кожен у своїй хаті. Люди холодні. Не можу визначити, що думають».
Роби все в міру
За словами пані Олі, греки дуже побожні люди. Святкують усі празники, дотримуються посту. Перший день посту у Греції – офіційний вихідний.
У Страсну п’ятницю всі слухають дзвони, як починають сумно дзвонити, то всі одягаються у чорне. І так ходять до Великодня. У суботу опівночі прилітає спеціальний літак з Єрусалима, привозить пасхальний вогонь. Люди розносять його по домівках. А на сам Великдень у містах та селах лунають петарди, феєрверки, люди з балконів посипають перехожих квітами.
«На острові Керкері, звідки Форес родом, є своя традиція, – розповідає пані Ольга. – Там на Великдень опівдні люди виносять на балкон величезні глиняні глеки і кидають до землі. Тоді там стільки туристів, що страшне. Всі хочуть ухопити той уламок, бо то до удачі. Усе змітають. Я також десь привезла».
Цікаво там святкують і Водохреща (Фотіні), але 6 січня. Це ще один офіційний вихідний. «На березі може стояти з кілька сотень малих чи старих і всі чекають, коли священик кине у воду хрест, тоді всі пірнають за ним, – розказує Форес. – Хто його знайде, то буде щасливий цілий рік. Тоді того щасливця показують по всіх телеканалах, а хрест відають священику назад».
Незважаючи на побожність, у Криворівні до церкви Форес ходить лиш на великі свята. Каже раз пішов, відстояв три години, то потім три дні відходив. Не звик так довго. А сідати соромно, бо ж і старші за нього стоять!
«Ще з часів старої Греції є приказка, а тоді люди були розумні, не те, що зараз, – говорить Никифор. – Вони казали: «Роби все в міру». Не більше, не менше. Без фанатизму. А тут люди дуже багато працюють і дуже мало відпочивають. Не вміють. Завжди треба знаходити золоту середину».
