Приготування до Нового року та Різдва в розпалі. В Івано-Франківську повним ходом триває святковий передноворічний ярмарок. Ця подія мала б підтримати вітчизняного виробника, але….
Ще у 2009 році міська рада ухвалила рішення «Про заходи з мінімізації негативного впливу економічно-фінансової кризи на економіку міста». Була там і організація передсвяткових новорічних і великодніх ярмарків. Мета теж поважна — «популяризація продукції місцевих виробників, покращення реалізації товарів, збільшення обсягів виробництва».
Іграшками, ілюмінацією, прикрасами, а ще солодощами та медом на площі Ринок сьогодні торгують, не сплачуючи жодних зборів за торгове місце. І, напевно, це добре. Але поруч з місцевими виробниками багато торгують і закордонними товарами. Минулої п’ятниці «Репортер» запитав чиновників, чому так?
«Ярмарки ми проводимо, аби зменшити ціну товарів, — каже начальник міського управління торгівлі Іван Ляхович. — Запрошуємо виробників, які продають свої товари за зменшеною ціною. Даємо можливість на безкоштовній основі українським і місцевим виробникам реалізувати свою продукцію. Хочемо витягнути на люди наших виробників, аби вони показали, що роблять».
З іншого боку, Ляхович розповів, що в управлінні не відслідковують, чим торгують на ярмарку. За його словами, немає нічого поганого в тому, що разом із вітчизняною продукцією, так само на безкоштовних умовах, торгують і закордонною.
Йдемо на ярмарок. Що думають про це самі торговці? Нині площа Ринок загороджена смугастими базарними палатками. За словами Івана Ляховича, спорудити тут дерев’яні хатинки, як це зробили у Львові, немає можливості. Наразі чиновники шукають для цього інвесторів.
Одна з крайніх палаток належить приватному підприємцю, яка назвалася Марією. Торгує іграшками зі львівського «Галімпексу» та Закарпаття. Каже, що китайські іграшки теж потрібні, бо вони пластмасові та безпечніші для дітей. У палатці поруч — Олександр, також торгує львівськими й закарпатськими іграшками. Каже, що дерев’яні будиночки були б дуже корисними на ярмарку, проте франківські продавці не можуть платити по 300 грн. за день, як у Львові.
Чоловік, який представляється Володимиром з Рожнева Косівського району, каже, що торгує іграшками та прикрасами, які купив на базарі в Косові. Тут же в палатці є китайські маски й сердечка.
«Думаєте, зараз зрозумієш, де іграшка з Китаю? — говорить продавець у сусідній палатці. — Кажуть, що китайці нині підробляють усе. Я от не скажу, де виготовлені мої іграшки».
Дійсно, купа коробочок з іграшками взагалі не мають навіть наклейок зі штрих-кодами. «Якщо немає бірки, то не можна казати, що це з Китаю», — стверджує Іван Ляхович. Натомість чиновника не бентежить, що при цьому не можна дізнатися ні про що — хто, де, коли це зробив, наскільки виріб якісний і безпечний. А на ярмарку є чимало точок, де більшість асортименту займає саме така продукція.
У палатці фірми «Полімер», єдиного франківського виробника іграшок, одразу передають «привіт» міськвиконкому. «Чому міську ялинку не одягли нашими іграшками? — запитує майстер підприємства Світлана. — Зараз на цьому ярмарку далеко не всі представляють виробників. Але все одно дякуємо, що нам дали тут місце. Маємо багатьох стабільних покупців, які свідомо шукають наші іграшки, тому нестачі у клієнтах нема».
«Багато наших людей не мають можливості купувати кульки за 12 грн. — переконувала того ж дня у кабінеті Івана Ляховича працівник управління торгівлі Валентина Твердушко. — А та іграшка, яку везуть із Польщі, коштує 2-3 грн. На ярмарку стоять наші підприємці, які поїхали, купили іграшку й тут продають. Ми даємо людям заробити».
Те, що люди заробляють, звісно, добре. Добре, що й городяни мають з чого вибрати. Проте у Франківську вже давно немає нестачі китайських, турецьких, польських товарів. Ринки ними просто завалені. Тож навіщо вони ще й на цьому ярмарку? Адекватної відповіді від чиновників «Репортер» так і не почув.
