Те, що у Франківську не вистачає землі для поховань, не новина. Зрештою, і проблема ця не тільки наша й не лише українська. Правда, за кордоном ще є кремація, але в Україні до цього ще не дійшли. Тож кожен виходить із ситуації як може. Наприклад, деякі франківці самовільно ховають родичів на закритому цвинтарі на вулиці Церковній. А ці два гектари кладовища міськвиконком закрив ще понад 40 років тому.
Як людям пояснити?
За словами майстра КП «Міська ритуальна служба» Оксани Дронь, в Івано-Франківську є п’ять закритих кладовищ: на Церковній, Ленкавського, Горбачевського, в Опришівцях, а також «Київський», що на Бандери. Однак працівники є тільки на трьох, і в їхні функції не входить охорона, вони лише доглядають і прибирають.
Якщо пройтися цвинтарем на Церковній, то серед стареньких склепів легко розпізнати могили останніх років. Цього року їх було три. Аби довезти тіло на цвинтар, люди вже вибили браму, яку поставила міська ритуальна служба.
Як каже керівник цього підприємства Роман Микула, ще у квітні люди до нього приходили та просили дозвіл. Він відмовив, бо цвинтар закритий. Тоді йому сказали, що все одно домовляться. І поховали. Правда, з ким домовилися — питання.
Керівник міської ритуальної служби Роман Микула демонструє чергову свіжу могилу
«Як людям старшим пояснити, що кладовище закрите? — говорить Микула. — Навіть якщо виглядає, що місце ніби вільне, та щойно хтось почне копати, то можуть знайтися рештки».
У травні яму копали в суботу ввечері, в неділю відбувся похорон. «Кладовище не охороняється, а чергова, яка за ним доглядає, у ці дні вихідна, тому й не було змоги проконтролювати, — скаржиться Роман Микула. — Хоч навіть якби вона й бачила похоронну процесію, то нічого б не зробила. І я б нічого не зробив на її місці. Але ж не можна так нахабно порушувати закон!».
Кісточку закопують назад
За словами Микули, поховання на Церковній можливі тільки якщо є бронь, або в родини — сімейний склеп. Часового періоду тут немає, тому, якщо є документи, то ховати можна хоч через століття. Якщо ж паперів нема, то дозвіл може дати лише виконком. А оскільки вони цього не робили, то хто?
За словами чергової цвинтаря Ганни Блендюк, дозволи дає територіальний комітет «Княгинин». «Коли я на роботі та бачу, що йде гурт людей, то підхожу, — розповідає жінка. — От іде з 50 людей, усі плачуть. Я не питаю, чи є в них дозвіл, питаю лише, скільки вони дали грошей за місце. І записую в журнал. Колись давали менше, тепер більше, десь 500-600 грн.».
За словами Ганни Блендюк, раніше ці гроші витрачали на громаду та потреби мікрорайону. А зараз — невідомо. Тим більше, що неможливо з’ясувати, хто саме їх бере.
Цікаво, чи знає той хтось, що такі дії можна прирівняти до вандалізму? Як каже пані Ганна, місце під поховання вибирають на око, просто дивляться, щоб було ближче до інших родичів. «Як хлопці копають яму, — говорить жінка, — і знайдуть якусь кісточку, то беруть у кульок і в куточку закопують на дні».
Напередодні Зелених свят на цвинтарі були люди. Чоловік із сином стояли біля могили жінки, певно, дружини та мами. Могила — минулого року. Набралися сміливості, спитали: чи знають вони про те, що кладовище закрите, й ховати тут не можна. «Не знаю, тут є громада, і мені позволили», — відповів чоловік. Його доповнив син. «Хто тут прописаний, хто тут жив, народився — того й ховають, — сказав юнак, — а чужих сюди не пускають».
«А що, хтось уже хоче цвинтар приватизувати?! — обурився чоловік. — Вже на того, хто позволив, риють, так? Я вас прошу — не чіпайте мене!».
Ну, людину можна зрозуміти. В неї біда, громада зробила добро — дала дозвіл на поховання поруч із домом. А тут ми із дурними запитаннями…
Хоча, за словами Романа Микули, добро громада могла б робити іншим способом. «Якщо людина має заслуги, — говорить він, — то громада може клопотати перед виконкомом, а той може приймати рішення. Але цим треба займатися».
Чим керується «громада», яка дала дозвіл на поховання, — досі загадка. Адже, за словами юриста міськвиконкому Андрія Устінського, територіальні комітети можуть бути створені органом місцевого самоврядування і частково наділені їхніми повноваженнями. Однак, наділяти терком правом брати плату за місце на цвинтарі міська влада не може. Адже й сама не має права цього робити. «Законодавчі підстави для стягнення плати будь-якими органами, установами, організаціями за виділення місця на кладовищі відсутні, — стверджує Устінський. — Така діяльність є протиправною, а тому правоохоронні органи зобов’язані дати оцінку такій діяльності та притягнути винних до відповідальності».
Винного знайти непросто
Зрештою, не спіймали — не злодій. Довести плату складно, а ще важче знайти того, кому платили. Донедавна територіальним комітетом «Княгинин» займалося подружжя Сімоновичів. Пані Ліліана — екс-депутат міськради, пан Орест — голова теркому. Саме їм, як раніше, так і зараз, приписують роздачу землі на цвинтарі. Однак, за словами Ліліани Сімонович, відколи вона перестала бути депутатом (майже два роки), у теркомі — жодних рухів.
«До цвинтаря ми не маємо стосунку, дозволів не даємо, — каже вона, — а комітет взагалі не зареєстрований. Він мав пройти перереєстрацію, але ніхто цього не зробив».
Орест Сімонович, говорить його дружина, навіть коли був головою комітету, то категорично заперечував проти цих поховань. А зараз вони обоє відійшли від справ і нічого не знають. «У нас коли був комітет, то були старожили, і така пані Люба, — продовжує Ліліана Сімонивич, — люди йшли до неї, вона із цим питанням розбиралася. Але зараз вона померла, і там виник стихійний процес, у якому звинувачують територіальний комітет».
Крім того, говорить Сімонович, у цю справу вже треба втручатися міліції та прокуратурі. Мовляв, під видом комітету видавати дозвіл на поховання та брати за це гроші може будь-хто.
До речі, ще в грудні минулого року Роман Микула звернувся з заявою до міліції, додав 11 фото «свіжих» могил. Каже, офіційної відповіді не отримав. А начальник міського УМВС Василь Кіцелюк такого звернення від Микули не пригадує. Та навіть якби воно й було, каже Кіцелюк, міліція цим займатися не може. «Де ховати, а де не ховати — це компетенція міськради, — говорить начальник управління МВС. — Якби це були якісь тілесні ушкодження чи якісь питання про смерть, тоді — інша справа».
Заступник міського голови Микола Саєвич тут не згідний. «Я вважаю, що міліція має включатися, — каже він, — бо можуть когось вбити або зробити щось інше та й поховають. Таке без документів робити не можна, має бути дозвіл. Звичайно, що на це є служба, яка то мусить контролювати. Але тільки спільно з міліцією».
За словами Саєвича, міська влада ще буде писати листа в міліцію з проханням відреагувати. Крім того, віце-мер дасть доручення Микулі інформувати міліцію та прокуратуру про кожен такий випадок. Мовляв, якщо кожного місяця писатимуть листи, то силовики таки втрутяться. Може й того, хто продає «непродажне», знайдуть?
