Жінкам доводиться довше чекати у відділеннях швидкої допомоги, і їм частіше відмовляють в ефективному знеболювальному, ніж чоловікам.Чи дійсно жінки і чоловіки відчувають біль по-різному, з’ясовує оглядачка BBC Future, яка й сама постраждала від гендерних стереотипів лікарів.
У 2009 році мій лікар сказав мені, що я, як і більшість жінок, надто прислухаюся до свого тіла. Пояснивши, що проблеми зі здоров’ям в мене немає, він порадив розслабитися і не звертати уваги на неприємні симптоми.
Його висновок, здається, не враховував записи в моїй медичній книжці. Лише кілька тижнів тому я опинилася у відділенні швидкої допомоги з болями у грудній клітці і пульсом 220 ударів за хвилину.
Лікарі швидкої, однак, сказали, що це був напад паніки, дали мені “Занакс” (препарат із групи транквілізаторів) і відправили додому спати. У мене були панічні атаки раніше, але я відчувала, що цього разу було щось інше. Я пішла до свого лікаря. Він під’єднав мене на ніч до кардіомонітора, і апарат зафіксував таки черговий панічний напад. Я пішла додому, намагаючись не звертати уваги на біль.
Читайте: І про депресію. Уляна Супрун розвінчує міфи про психічне здоров’я
Але напади повторювалися знов і знов. Спочатку щомісяця, потім щотижня. Протягом наступних дев’яти років на мої скарги я чула ту саму відповідь – панічна атака, жінки не відчувають біль у серці так, як я це описувала, я просто помилялась.
Мій досвід, однак, не був винятковим.
Авторці книжки “Спитайте в мене про мою матку” (Ask Me About My Uterus) Еббі Норман довелося пройти схожий шлях, перш ніж їй поставили діагноз ендометріоз (хворобливий стан, коли клітини внутрішнього шару матки проростають в інші органи).
Кілька лікарів казали їй, що в неї інфекція сечовивідних шляхів, доки вона не прийшла на прийом зі своїм хлопцем, який підтвердив, що в неї були сильні болі.
Норман пише, що їй також ставили діагноз апендицит. А один лікар навіть припустив, що причиною симптомів було сексуальне насильство в дитинстві, хоча Норман абсолютно заперечувала це.
Як життєві історії, так і наукові дослідження вказують на тривожну тенденцію: лікарі часто не надають значення скаргам жінок на біль, і це ставлення існує вже досить давно. Чи пов’язане воно з гендерними упередженнями, браком досліджень на цю тему або дійсними розбіжностями в тому, як жінки і чоловіки реагують на больовий симптом? Напевно ми знаємо тільки те, що лікарі по-різному ставляться до скарг на біль жінок і чоловіків.
Читайте: Франківчанок запрошують безкоштовно перевірити жіноче здоров’я (Перелік закладів)
Одне дослідження, приміром, показало, що у відділенні швидкої допомоги жінкам, які скаржилися на гострий біль, рідше виписували опіоїдні (найбільш ефективні) знеболювальні препарати, ніж чоловікам. Навіть після того, як вони отримували призначення, жінкам доводилося чекати довше.
Інше дослідження, проведене 2014 року в Швеції, виявило, що лікарі швидкої зазвичай сприймають скарги жінок на біль менш серйозно, ніж скарги чоловіків.
Іноді це має смертельні наслідки. У травні 2018 року у Франції 22-річна жінка подзвонила у швидку допомогу і сказала, що в неї так сильно болить живіт, що їй здається, вона “може померти”. Оператор відказав їй, що “одного дня вона, дійсно, помре, як і всі ми”. Коли жінку через п’ять годин доставили в лікарню, в неї був інсульт і вона померла від зупинки багатьох органів.
“Той факт, що у відділеннях невідкладної допомоги до жінок ставляться інакше, ніж до чоловіків, є давно відомим”, – каже Естер Чень, лікарка-реаніматолог із поліклініки в Цукербурзі у Сан-Франциско та співавторка дослідження опіоїдних знеболювальних препаратів.
У своєму дослідженні вона торкається проблеми гострого болю в животі. Лікарі невідкладної допомоги часто припускають, що у жінок такий біль пов’язаний із гінекологією. На думку багатьох медиків, такий стан, на відміну від гострих хірургічних хвороб, не потребує опіоїдних знеболювальних.
Читайте: Супрун має п’ять порад для здорових зубів
Крім того, жінкам частіше виписують заспокійливі засоби, коли вони звертаються до лікарні із болем. А причиною неприємних симптомів у них частіше вважають психічні розлади.
Крістін Веслі, співзасновниця і керівниця Chronic Pain Research Alliance, схвильована кількістю неправильних діагнозів і дивних порад.
“Жінки розповідають обурливі речі, які їм казали лікарі. У вас проблеми в шлюбі, або келих вина перед сексом допоможе. І цей список можна продовжувати, – каже Веслі. – Важко уявити, що це кажуть люди, які давали клятву Гіппократа”.
Таке ставлення, вочевидь, пояснюється припущенням, що жінки схильні частіше скаржитися на медичні проблеми, ніж чоловіки. Дійсно, одне британське дослідження встановило, що чоловіки зверталися до лікаря на третину рідше, ніж жінки.
Втім, за іншими даними, у двох найпоширеніших видах болю, у спині та голові, чоловіки та жінки звертаються до лікаря з однаковою частотою.
Багато досліджень, проведених з 1972-го по 2003 рік, доводять, що жінки гірше переносять біль, ніж чоловіки. Цьому, напевно, частково сприяють культурні гендерні норми.
Читайте: На Франківщині планують створити новий обласний стаціонарний оздоровчий заклад для дітей
Дослідження також свідчать, що жінки частіше звертаються до лікаря із симптомами, схожими на тривогу, та мають більшу схильність до залежності від опіоїдів, зазначає Карен Сіберт, президент Спілки анестезіологів Каліфорнії. Тому виглядає цілком доцільною лікарська практика виписувати спочатку заспокійливе, перш ніж перейти до більш серйозних знеболювальних засобів, пояснює Сіберт.
“У тривожному стані здатність терпіти біль знижується “, – додає вона.
Ускладнює ситуацію і той факт, що естроген змінює як сприйняття болю, так і реакцію на знеболювальні засоби, каже Ніколь Войтович із Інституту досліджень здоров’я жінок. Це означає, що “відмінності між тим, як відчувають біль жінки і чоловіки, дійсно існують”, каже фахівець. І тому лікарі повинні застосовувати індивідуальний підхід до пацієнтів різної статі.
Чи є різниця?
Утім, щоби точно з’ясувати ці розбіжності – та їхній вплив на лікування – потрібно більше досліджень. До 1990 року, коли Національний інститут охорони здоров’я США відкрив відділення з досліджень здоров’я жінок, клінічні випробування та діагнози зосереджувалися переважно на чоловіках. Керували дослідженнями також в основному чоловіки. Схожа ситуація спостерігалася в Європі, зокрема, Великій Британії, і у Канаді.
В результаті величезна кількість медичних даних, зокрема, й результатів лабораторних досліджень болю, стосуються переважно чоловіків.
“Коли історія хвороби, зокрема, описані в підручниках випадки, написана переважно чоловіками і про чоловіків, це стає мірилом, з яким порівнюють усіх інших”, – пояснює Еббі Норман.
Лише в 2015 році Національний інститут охорони здоров’я США почав вимагати від медиків враховувати в ході досліджень стать людини як біологічну змінну.
Читайте: У Франківську представили нового директора департаменту охорони здоров’я ОДА
Тепер кожен, хто подає заявку на грант до Інституту, повинен або проводити медичне дослідження на прикладі обох статей, або переконливо обґрунтувати, чому аналіз стосуватиметься лише однієї статі. Звісно, ми лише через кілька років зможемо дізнатися, чи буде ця політика ефективною в дії.
Схожі правила ввела нещодавно і Національна служба охорони здоров’я Великої Британії. Канада та ЄС запровадили їх ще на початку 2000-х, але у вигляді рекомендацій, а не вимог. Втім, це все одно не дозволяє уникнути упереджень щодо жіночого болю, часто притаманних лікарям та іншим медпрацівникам.
Читайте: Уляна Супрун розвінчує міфи: протяги здоровим не шкодять
Канадським дослідникам з Університету Макгілла навіть вдалося довести, що пацієнти обох статей із більш “жіночими” рисами особистості, ризикують не отримати своєчасну і адекватну медичну допомогу. Одна зі співавторок дослідження Луїз Пілот пояснює, чому мої проблеми із серцем так довго не отримували належної уваги лікарів.
Хвороби серця є менш поширеними серед жінок, ніж чоловіків. У жіночої статі вони починаються пізніше. Крім того, коли жінки звертаються до кардіолога, вони часто описують симптоми, не пов’язані із болем у грудях, пояснює дослідниця.
Дійсно, мене турбували симптоми, які я відчувала черезбіль у грудях і швидкого серцебиття: запаморочення та утруднене дихання. Тепер я розумію, чому лікар міг прийняти ці відчуття за звичайний напад тривоги.
Читайте: Коли надія поруч. У Франківську новий оздоровчий центр допомагає людям з ДЦП та спинальними травмами
У січні 2018 року я нарешті знайшла кардіолога, жінку, яка вирішила мою проблему. Я знову пройшла кардіомоніторинг, отримала офіційний діагноз – і в березні мені зробили операцію. Можливо, я майже 10 років чекала на лікування, тому що хвороби серця є менш поширеними в жінок. Можливо, тому що мої симптоми, дійсно, виглядали як хрестоматійний приклад тривоги. Або, можливо, питання – в гендерних упередженнях, які стверджують, що жінки частіше скаржаться на біль, але рідше мають фізіологічні причини для нього.
З іншого боку, навіть якщо моя стать і була причиною неправильного діагнозу, довести це практично неможливо.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні.
Comments are closed.