Усі батьки хочуть, щоб їхня дитина була у теплій кімнаті, з гарними меблями і привітними вихователями. Та не всі садки можуть це забезпечити. І тоді за справу беруться батьківські комітети. Сьогодні вже звелося до того, що батьки не лише сплачують за харчування дітей, а й купують усе – від серветок до вікон.
Здати гроші – найпростіше
Наталя Зиман, яка водить дитину в школу-садок № 3, визнає, що керівництво садка гроші з батьків не здирає, все купують з власної ініціативи. Каже, що за два роки батьки витратили майже 17 тисяч. Крім того, щомісяця батьки здають по 30 грн додатково на потреби групи.
«Коли ми прийшли, то лише в туалеті й у групі було замінене вікно, – говорить Наталя. – А ми за ці два роки замінили балконні двері, два вікна у спальні, кухонний набір, відшліфували й полакували підлогу, придбали іграшки, зробили дітям туалетний столик, пошили подушки, замінили матраци. Я вже не рахую хімію та канцтовари. Усі ремонти в групах – за батьківські кошти. За два роки дирекція в нашу групу не видала нічого. Навіть автомат на електричний щит ми придбали самі».
Коли вже терпець урвався, батьки підняли це питання в департаменті освіти. І виявилося, що від завідувачки садка № 3 за ці два роки не було жодного звернення щодо грошей. То ж як тоді департамент мав виділити гроші на потреби, яких не було?
Здати гроші – найпростіше. Та можна піти іншим шляхом. Коли у ДНЗ № 1 батькам запропонували придбати в групу нові стільці, франківчанка Наталя Амарі звернулася до департаменту й до завідувача садка, щоб ці витрати внесли в кошторис.
«З боку дирекції не було ніякого прямого тиску, – розповідає Наталя. – Придбати стільці запропонували за можливості. Я вирішила не здавати гроші, натомість написала звернення. Минув майже місяць, а офіційної відповіді я так і не отримала. Але в групі з’явились нові стільці. Отже, завідувач таки знайшов спосіб».
Жінка додає, що цього року в групі замінили вікна – і теж за державні кошти.
Можливість, а не вимога
Директор франківського департаменту освіти та науки Ігор Смаль наголошує, що до благодійних внесків департамент не має жодного стосунку, а вимагання будь-яких коштів від батьків – це порушення.
«Ні керівництво закладу, ні його працівники не мають права брати у батьків гроші в свої руки, – говорить Смаль. – Ми говоримо їм про це щодня. Для цього є відповідні піклувальні ради, благодійні фонди, в яких мають бути свої рахунки. Батьки чи керівник мають право знайти заможну людину, яка згодна виділяти кошти на потреби навчального закладу».
І тут ситуація виходить неоднозначною, бо керівництво гроші, звично, і так не збирає. Цю функцію перекладають на батьківський комітет. А оскільки питання беруться вирішувати батьки, то це вже не здирництво, а – благодійність. І коли батьки переконані, що дітям потрібні кращі іграшки чи меблі, їм ніхто не заборонить зібрати гроші на задоволення таких потреб.
Та Смаль додає, що поступово департамент профінансує оновлення всіх навчальних закладів – меблі, білизну, обладнання, поточні й капітальні ремонти.
А перед тим, як замінити вікна чи двері у садку, варто поцікавитися, чи не внесли їх до міської програми модернізації об’єктів бюджетної сфери. Згідно з нею, вже наступного року мають утеплити три дитсадки. А згодом – і наступні. В європейських інвесторів свої вимоги до матеріалів, тож може бути, що придбані за благодійні внески вікна демонтують і встановлять якісніші – енергоефективні. А от гроші вже не повернуть…
Коли директору все одно
«Цього року увага до освіти є безпрецедентною, – каже Ігор Смаль. – Лише на капремонти садочків і шкіл виділили понад 18 млн грн. Бюджет міста не гумовий і ми не можемо в одну хвилину забезпечити абсолютно всі потреби. Цього роками ніхто не розгрібав, не звертав уваги. Деякі керівники за інерцією нічого не роблять, бо не вірять, що можна щось змінити. Та це не так. І той керівник, який хоче, щоб його садочок отримав фінансову допомогу, не полінується прийти, нагадати про потреби. В першу чергу ми враховуємо нагальні проблеми. Якщо протікає дах, то виділяємо кошти на його ремонт».
Віднедавна департамент впроваджує систему онлайн-звітів про рух бюджетних і благодійних коштів. На сайті викладатимуть всі дані, інформація буде відкритою. Та й тут не все просто. Бо якщо з держфінансуванням усе зрозуміло, то змусити благодійні фонди звітувати не вдасться.
«Батьки наповнюють фонди і хочуть знати, куди йде благодійна допомога, – говорить Смаль. – Та ті, хто ці кошти акумулює і розпоряджається ними, не завжди готові говорити, куди йдуть гроші – на подарунки керівництву чи на реальні потреби. Ця робота лише почалася. І з часом ми систематизуємо такі звіти».
Як бути
Отже, якщо в садку пропонують вчергове здати гроші, батьки мають право знати, на що скидаються, й вимагати детальний кошторис. Також варто поцікавитись у керівництва, чи подавали вони запит до департаменту освіти про такі потреби. Крім того, батьки мають право самі подати до того ж департаменту запит про наявність коштів.
Ще один варіант – спробувати знайти спонсора чи депутата, який виділить кошти зі свого фонду. І в будь-якому разі ані дирекція, ані батьківський комітет не можуть змусити здавати гроші, якщо у батьків немає такої можливості.
І ще – ніхто не може визначати розмір внесків. На те вони й благодійні. І бажано перераховувати їх на спеціальний рахунок. Тоді шансів простежити за ними значно більше.
Та найголовніше – якщо батьки не можуть чи не хочуть ставати благодійниками, їх дитина все одно має право відвідувати садок. А будь-які погрози про виключення є порушенням закону.
